Починають поїти у ставу коней i худобу, пiдвiшують до дишлiв опалки з
обороком, попасають корови. Люди снiдають. Появляються великi куснi паски,
кiльця ковбаси, миски холодцю. З'являється i пляшка оковитої - дай-бо
здоровля! Згадали i "Христос воскрес", стало знов гамiрно.
Володько з Хведотом беруть по кусневi паски, по крашанцi, лишають усiх
i йдуть на греблю. Мати гукає за ними, щоб "дивилися". Хлопцям тут дуже
подобається, у прозорiй водi плавають рибки, вони кидають їм шматки паски.
По снiданку рушають далi. Одразу за селом знов починається лiс. На цей
раз лише сосновий. Височезнi, рiвнi, стрункi, мов восковi свiчi, дерева,
що, здається, їм тяжко стояти i вони ось-ось зiгнуться. Деякi з них таки
злегка погнутi. Такого лiсу Володько ще нiколи не бачив. А яке чисте й
пахуче повiтря.
- То лiсок! - розважають дядьки.- З такої сосонки платiвка вийшла б,
що? Аршинiв тридцять-сорок.
- А лiсок, рiзал'-ма, нiчого. Кажуть, на кораблi зрубати хочуть... кiсь
хранцузи чи мараканцi...
- Усе тi хранцузи та хранцузи,- озивається ззаду Клим.
- Та... Що ж... Капиталу треба. Без капиталу, скажу вам, нiчого не
втнеш,- зазначує Макар Улiянiв.
- Хiба в Росєї мало тих лiсов,- чути голос Кальчука.- Када служив на
Уралi, дак там отакий лiс просто випалювали.
- Випалювали? - дивуються дядьки.
- Не може бути! - зазначують iншi.
- А от випалили,- продовжує Кальчук.- Ще кращий, нiж цей.
- Звiсно! Росєя! - докидає Макар.
- Ах, Боже, Боже! - тошнiє про своє Настя.- їдемо, їдемо, а кiнця й
краю не видно. Завезе нас десь на край свiта.
- Ха-ха-ха! - регоче Кальчук.- Тобi, Насте, лише на печi сидiти.
Плужимось пiвдня пiском, а вона - кiнець свiта. Росєя широка!
- Широка, а мiсця брак,- розважає Матвiй. А день ясний, мов око. Сосни
стоять сливе непорушне, Часом якась людина по дорозi зустрiнеться.
- Дзiнь добрий! - вiтаються тi люди.
- Чого вони, тату, дзiнькають? - питає Володько у батька.
- Та ж то ляшки. Хiба не знаєш? По цих-о лiсах самi ляшки. Голота. Сама
бiда.
Дядьки i на це мають свою думку:
- Польськi, кажуть, пани насадили їх тут. То, кажуть, пiсля польського
повстання хотiв цар забрати панам землю. Так вони взяли та й своїм
вiддали, насадили чиншовикiв. Але кепсько їм на цих пiсках ведеться.
Подивiться на їх життя.
- А докеди, люди добрi, єдєцє? - питають iнколи пiдвiдчикiв.
- У свiт,вiдповiдають тi.
- Свiт великий.
- Кому великий, а кому малий. Думаємо, що вам у тих лiсах не дуже вiн
великий. Не поїдять вас тут вовки часом?
- А! Ми самi, як вовки. Коби тiльки взявся звiдки.
А пiсок дiйсно грузький та сипкий, вози тягнуться поволi, деякi
розтягнулися. Помiтна вже втома, особливо не дуже охоче йдуть корови.
Минають кiлька лiсових хуторiв, минають зовсiм заборсане в хащовинах
село Зелений Дуб, вози тягнуться то нагору, то знов згори. Природа
рiзноманiтна, мiсцями видно свiжi зруби, стоять стоси дерева, безлiч
хворосту... Василь видобув свою губну гармонiку i заграв щось там далi
спереду. Конi помахують хвостами, пирхають, риплять вози.
У невеликому селi, також над рiчкою, знов зупинка. Поять i попасають
тягло i самi полуднають. Тут нагнали ще одну валку переселенцiв - Миколу
Гнидку iз сiм'єю. Радiсне вiтання. У Миколи нема стiльки майна, що у
Матвiя - всього чотири пiдводи.
Полуднають спiльно, розстелили на зеленiй травi настiльники, накраяли
пасок, хлiба, ковбаси, печенi, сиру, масла. Знов появилася пляшка,
закружляла чарка - на одну, на другу, за святу трiйцю, за чотири вугли
хати. Дехто затягає "Христос воскрес iз мертвих". Жiнок збiльшилось. Була
лише Настя та Катерина, а тепер добавилась ще й Марта зi своєю молодою
племiнницею Ганною. Василь заграв якогось гопака. Клим схопив Ганну, i
пiшли в танець. За ними пiшли iншi. Довкруги лiс, зелень, сонце. Всi
веселяться, одна тiльки Настя нiяк не може розворушитися. Дуже вже її,
чуєте, пройняло.
З полудня виїхали на шлях бiля Шумська. Їхали дуже болотяною дорогою
через Васькiвцi, потiм звернули до Рохманова. Коли вибрались на рiвне,
конi ледве ступали. Для Володька нове видовисько. Злiва .видно великий
став, велику рiчку, мости через неї, далi мiстечко, будинки критi черепом,
високi вежi якихось церков, сонце все то скiсно освiтлює. Дуже тут гарно,
даремно мама так нарiкають.
I десь надвечiр нарештi Жолобки, нарештi той лiс останнiй i нарештi
тилявецькi поля.
- Тилявка! Тилявка! - гукає перший пiдвiдчик.
- Боже! Тилявка! Так от де вона! - дивуються iншi. Велетенське сонце
спадало над нею, назустрiч линули дзвони. То ж це ще Великдень, то ж на
Великдень без перерви б'ють в усi дзвони, але мандрiвцям здавалось, що те
сонце i тi дзвони лише для них, що це їх так вiтає ця нова земля. Настя
розглядалась на всi боки, бажаючи до чогось недоброго причепитись, але
нiчого не знаходила. А дядьки, мов на те, вихваляють:
- То, чуєте, куме Матвiю, що поле то поле!
- Поле неплохе!
- А їй-бо, неплохе!
- Таке поле хоч би кому.
- Я вже шкодую, що й собi не пристав до кумпанiї.
Довга валка возiв тягнулась поволi рiвною, простою дорогою назустрiч
сонцю. Виднiлись будови, двiр, огорожа. Усе то наближалось i наближалось.
Зустрiчалися чужi люди, що цiкаво оглядали прибульцiв. I ось при заходi
сонця валка в'їхала на широке подвiр'я двору.
Подвiр'я дiйсно просторе, збоку великий, бiлий, але критий соломою,
будинок, довкруги чотирикутником маказин, клуня, далi стайня й короварня.
Перед короварнею калюжа, що показалась Володьковi цiлим ставом.
Одразу з мiсця почали розвантажуватись, бо деякi дядьки бажають на цiлу
нiч їхати назад.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353