- Менi он
треба на дорогу пашi.
- Ну, ладна. Бєрi пабольше. Моя лошадь тоже с табой пайдьот. Вот чорт
какой...
На дорогу Настя нав'язала Володьковi вузлик хлiба i сала. Володько
виїхав. У селi чекають на нього Макар, Тить i Стратон. Тить i Стратон
нервуються та лютують. Особливо останнiй.
- Анцихристи, нелюди. Ото ж у Святому Письмi написано: прийде час i не
останеться каменя на каменi. У "откро-венiях" ясно писано, що Анцихрист
родиться вiд жидiвки. А Троцький хто? Не жидюга? Зiбрав христопродавцiв i
пре на народ християнський.
Тить слухає Стратона, але йому iнше в головi.
- Ой-йой-йой! У мене на полi всi коси. Прийде сльота i все погниє.
Макар i Володько, як молодi, спокiйно дивляться на справу. Макар тiльки
побоюється, щоб йому його бiлих кобил не забрали. При вiд'їздi тесть
наказував: - Заберуть, то й самi не вертайся. Гляди менi!..
Макар чоловiк спокiйний, рiвний, неговiркий. Колиi прийдеться до дiла,
хто знає, чи не вкладе вiн спокiйної когось з "товаришiв".
Всiм чотирьом хуторянам вложили не хлiб, а набої. Виїхали надвечiр. З
села виплутався довжелезний обоз i посунувся хвилястим шляхом. Для охорони
приставлено вiддiл кiнноти.
Над Крем'янцем сiдає велетенське сонце. Хмарою знiмається з дороги
курява i засипає вуха, нiс, очi. Один за другим поволi котяться вози. Коло
Крем'янця зустрiлися ще з якимсь обозом, що йде напроти. Курява ще
збiльшилась. У деяких мiсцях пiдводи затикають шлях i цiлий обоз
зупиняється. Хвилина тишi. Пiсля заднi гукають:
- Ей, там! Поганяй!
- Стой! Куда паєдєш? Нє вiдiш, чтоль?.. "Гi-гi-гi-гi!" - лiржать i
прихають конi. Хтось заводить "яблочко"...
Ех, яблочко, да налiваєтся,
Махно жiда осєдлал i катається.
Серед ночi обоз в'їжджає в якесь село i зупиняється нанiч. Пiдводи самi
собi шукають пристановиська. Володьковi вдається попасти пiд браму якогось
дядька. Все-таки пiд накриттям лiпше, хоч нiч тепла, мiсяшна. З Володьком
весь час тримається той самий будьоновець, що виганяв його.
Зупинилися. Володько впорює конi. Передовсiм мусять дещо прохолонути.
Пiсля напоїть їх та пiдчепить до дишля опалку. Тим часом виняв шматок
хлiба, сала, розломив усе наполовину, одну собi, другу будьоновцевi.
Той взяв. їдять i гуторять.
- Чорт знает, кагда ета вайна кончiтся,- скаржиться будьоновець.-
Ваюєш, ваюєш, а что с етаво - чьорт знает...
- Глупа вiйна,- зазначує Володько.
Далi Володько вiдчiплює конi i веде їх до води. Посеред села тече
рiчка. Вода чиста. Мiсяць вiдбивається i сипле у вiчi скалки промiння. В
осоцi стависька крекотять жаби.
Конi жадiбно п'ють. Володько їм пiдсвистує. Пiсля веде їх до воза,
закладає опалку i вмощується спати.
Ледь свiток зчиняється крик. На сходi яскраво-червона заграва. Над
рiчкою бiлий кострубатий туман. Зо всiх дворiв виїжджають пiдводи i
лаштуються на дорозi. Вздовж возiв чвалом пролiтає на конях кiлькох
вершникiв. У їх руках трiпочеться червоний вилинялий прапор. Стратон
стоїть навколiшки на своєму возi й уголос демонстративно молиться. Вiн
хреститься широким розмашистим хрестом i вичитує "Отченаш", "Вiрую",
"Богородице Дiво". На нього зо всiх бокiв сипляться матюки, кпини, але вiн
не зважає.
Закiнчує молитву словами:
"Господи, Боже неба i землi. Ти великий i могутнiй. Твоєю волею живе
все на землi. Не допусти, щоб нечиста сила посмiялася над твоєю
величчю"...
- Ей, старiк! - гукає якийсь большевик i додає мерзенну в своїй
винахiдливостi лайку.
Обоз рушає. Володько шукає торби з хлiбом, щоби поснiдати. Але находить
в нiй тiльки маленьку скибочку хлiба. "Зжер, сукин син", - думає Володько,
а вголос звертається до будьоновця, що ще поруч...
- Товарiщ! Ей, таварiщ? Ти сожрал весь хлєб. Ето нє потоварiщескi...
- Врьош! Я твоєво хлєба нє брал,- вiдгризається будьоновець.
- Но, но. Нє валяй дурака. Сожрал i канєц,- спокiйно додає Володько.
Обоз виповзає з села i розтягається рiвниною. Сонце пiднiмається,
пiдбирає росу i починає припiкати. Направо й налiво поля. Озимина в копах.
Ярина ще на пнi. В долинi видно Божу Гору. Битий шлях тягнеться долиною
Iкви.
Це мiсце, де шалiла велика вiйна. Села починають означуватись. Городи
зазеленiли городиною. На полях засипають окопи. Коло полудня обоз досягає
Божої Гори. Звiдтiль чути глухе трiскотiння кулемету. Кiннота, що їхала
спереду, звернула налiво i "пiшла в атаку". В обозi повстала мiшанина i
рух. Всi квапляться швидше минути гору. Хтось дiстав рану. Комусь вбито
коня. Широким рiвним полем у напрямку гори летять вершники, що здалека
видаються зграєю гончих псiв. З гори вирвалось кiлька гарматних стрiлiв.
- На шрапнель беруть! - гукає хтось. Серед метушнi Стратон десь дiстав
сокиру i вибив з власного колеса кiлька шпиць.
- Сторонiсь! - чути рiзкий крик ззаду. Обоз з'їжджає
на праву сторону дороги. Швидким чвалом пролетiло кiлька гармат. Конi в
милi. Люди сердитi. Колеса гармат грюкотять
по нерiвному бруку. Крик, стрiли.
Обоз починає їхати чвалом. Ось тiльки минути гору, пересiкти рiчку, а
там знов безпечно. Мiст на рiчцi нашвидко збудований i гойдається. Але
тримає. Навiть гармати витримав.
За годину обоз втихомирюється. З сусiднього села чути вибухи гармат. Це
"стали на лiнiю" тi, що недавно приїхали. Вони завзято обстрiлюють Божу
Гору.
Пополуднi обоз в'їхав до бiльшого села, в якому повно кiнноти i пiдвiд.
Конi потомленi, спраглi. Люди чорнi вiд спеки i вiтру. Володько хоче їсти,
але про якесь задоволення цього хотiння нема чого й думати. Перш за все
необхiдно напоїти й покормити конi.
Дуже дивно бачити, що Стратонiв вiз став зовсiм нездатним їхати далi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353