Везе
їх сам Матвiй. Обидва хлопцi мiцнi, загорiлi, з мозолистими долонями.
Володько лишається по-старому в дядька Єлисея на помешканнi, а Хведота
дають до тiтки Зiньки на Залуже. Це досить далеко вiд школи, геть аж пiд
верхiвським лiсом. Але що робити.
Батько вiд'їжджає... Володько знов у Дерманi. Знов рiднi сади, лiшники,
займиська, стежки й перелази. Любить Володько це розлоге, хороше село.
Сади знов сипнули овочем... Стоять яблунi, мов розцiлованi дiвчата. Ранок.
Сонце зводиться над монастирськими шпичастими смереками. З листя яблунь
скапують сльозини холодної роси. Десь-не-десь вдарить об вогку землю
твердий соблук[15], чи воскова довгощепа, або золота ренета. Грушi
хунтiвки, мов зеленi дзвiнки, обчiпляли галузки дерева. Сливи наливаються
синiм вином i, коли п'єш оком їх барву, мимохiть п'янiєш.
По взгiр'ях, по горбках та ярах розкидалися садиби. Здебiльша мурованi
хати - критi бляхою. Клунi на мурованих стовпах. Кам'янi хлiви. Кожна
садиба втопилася й захлинулася садом. Вiд садиби до садиби перелаз. Стежки
збiгають садами, лiшниками, поплутанi без пуття i лiку. По них ходять
босими ногами моторнi й химернi дiвчата, голоснi молодицi, стрункi та дужi
парубки.
Дерманцi не знають смутку. Життя їх пружне та метушливе. Палке кохання,
буревiйна гульня i така ж їх революцiя.
Нi одно село не знає стiльки сходок, стiльки крику, стiльки гамiру, як
Дермань. Нiмцi дещо збили пиху того села, але бундючнi матроси, що зграями
прибувають зо всiх морiв та океанiв, заповiдають буревiй. Щонедiлi коло
церкви та монастиря юрбами стоять цибатi вiйськовики. Мова їх терпка. Бiда
вам, нiмцi, буде...
По гаях, лiшниках стрiляцина. Навiть Володько з Петром частенько беруть
свої обрiзи, напихають кишенi "патронами" i тарахкають "по чом зря" у
стару черешню пайкового липнику. Всадив патрон, тарах!.. Луна геть
покотилася, а черешня рану нову дiстала, скорше зi свiта зiйде. I так
порохнява. Досить настоялася, народилася.
У Пилипiвку зчиняється метушня. Кажуть, нiмцiв пiд сто чортiв женуть.
Повстанцiв веде якийсь Петлюра. Хай. Досить нiмецького "правлєнiя". Давай
"рабоче-крестiянску" власть.
Молодшому Володьковому дядьковi Пархвеновi бракнуло олiю. Всипав у
мiшечок на макуху рiпаку, взяв баньку в руку i поклигав до Мiзоча.
Пiшов i нема. Дядина Мотря метушиться, бiгає.
- Щось менi, чуєте, так сутужно... Щось так не по менi... Хилиться до
вечора день, вечорiє, смеркає... Нема Пархвена. По смерку прибiгає хтось i
гукає:
- Їдьте скорше, бо пiд Мiзочем нiмцi Пархвена ранили.
Дядько Єлисей за конi i гайда. За годину привезли Пархвена. Лежить на
санях блiдий, мов iз крейди рiзьблений. Пiд носом кров, на чолi кров, руки
в кровi. Ноги замотанi замерзлою в кровi рядниною. Права нога його
перебита. Ледве живим довезли.
Кажуть: у Мiзочi "отряд" Рикуна напав на нiмцiв. А вони лютi, мов
роздратованi оси. Оточили Мiзоч i нiкого не випускають. Винесли над гору
вiд Мiзоча кiлька кулеметiв, сiкнули по жидiвських хижах. Тiльки вiкна
висипались, а з людей нiкого не чiпило.
Пархвен олiю набив i несе спокiйно в баньцi. Пiшов стежкою i якось
минув нiмецьку заставу. I вже коли був далеко пiд пригiрком, побачив його
нiмець.
- Гальт! - крикнув вiн. Пархвен не чує. Вiн спiшить з олiєм додому. Там
чекає на нього Мотря.
Нiмець прицiлився, бабахнув, i пропала Пархвенова нога. Впав у рiв коло
дороги. Холод, снiг. З ноги тече рiчка. Навкруги нi одної людини, тiльки
вiд Мiзоча кулi посвистують.
Щастя, що хтось його там побачив. А нi, то гегнув би й кiнець.
Одвезли Пархвена до Острога. Хто знає, чи вилiкують. У селi шириться
iспанка. Мруть люди. В сусiда Iвана помирає одна за другою три молодi
дiвки. Плач, похороннi
спiви.
Одночасно по займиськах курить дим. Це самогонщики. Юрба людей у
кожухах та "шинелях" оточила "куб" i очiкує "перваку". Куб стоїть,
побулькує всерединi. З рурки холодильника попшикує пара. Пiд рукою вже
приготована пляшка. Ще хвилина, друга, i пара перестає йти, а натомiсть
тоненьким цюрком линувся первак. Червона, зашкорупла рука пiдставляє
чарку, тримає, поки набiжить повна i несе її пiд зарослi вусом уста.
Хильнула... Ааах! Ух! Мiцний чортяка! Пробуйте, куме!
Кум пробує, сусiд пробує, всi пробують. Було мовчки, а по пробi стає
гамiрно.
Вечорами в хатi Єлисея "зборня". Вернувся матрос Балтiйського флоту,
Сергiй Корнiйчук. Вiн одинак. Хату має, кiлька десятин землi. Але не має
нi батька, нi матерi. Прийшов додому i "повний пролетар". Одна з вибитими
вiкнами пустка в садку i це все.
Але iз себе "герой первого сорта". Карк, пика. На руцi годинник. 1
грамоту знає, на крейсерi писарем був, а пише здорово. Виведе стрiчку i
без лiнiйки, а як струна проста.
Бував у Кронштадтi, Петроградi, Гельсiнгфорсi. Знає, чим вiдрiзняється
Корейський вiд Ленiна. Перший - сукин син, буржуазний прихвостень, другий
- товариш Лєнiн, вождь большевикiв-комунiстiв, що несе всьому трудовому
народовi свободу, рiвнiсть i братерство. Селянам усiм несе вiн землю без
викупу, скiльки кому треба. Касує приватну власнiсть, бо земля не належить
нiкому, тiльки тому, хто на нiй працює.
t ще знає вiн, хто такий Троцький, Мiлюков, Гучков, Терещенко. Перший
пролетар, решта буржуазiя i капiталiсти, що ссали кров трудящого
пролєтарiяту.
Знає вiн i про Петлюру. Контрреволюцiйна зволота, кiлька тисяч десятин
на Полтавщинi. Не менша "гидра контрре-
454
волюцiї" i Грушевський. Кому не вiдомо, що в Києвi його миловарний
"завод".
Це ж тi, що хочуть "самостiйної". Це ж вони, що пишуть "мовою
оголошення".
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353