..
Василь нiчого б не мав проти, щоб побути пару день дома, хоча б навiть i
коло машини... Будуть веселi та гарнi дiвчата, будуть жарти, спiви. Але
хай би спробував вiн хоч запикнутись про це.
Зате Володьковi припала надзвичайно вдячна робота. Вiн має поганяти
одну пару коней у кератi. Це просто таки чудово. Нiчого кращого, як гонити
цiлий день конi, розмахувати та цьвйогати батогом, малий не мiг чекати. Це
куди краще та почеснiше, нiж пасти отi осоружнi коровиська.
I вiн ще затемна, десь вiд других пiвнiв, схопився, одягнувся. Їсти i
не питай. Вiн зовсiм не хоче так зрання, не попрацювавши, напихатися. Усi
снiдають, а вiн пiшов на подвiр'я, узброївся своїм батогом, цьвйогнув ним
разiв зо двадцять, чи досить гнучкий, i почав терпеливо чекати коло
розiсланих перед дишлем шлей, до котрих мають ще запрягти конi.
Чекання триває досить довго, але Володька це не зражує. Прийшов час,
вивели з хлiва коней. Батько оглянув їх, погладив, поплескав, похвалився
Василевi i висловив жаль, що доведеться таку добру худобину збути. Василь
запрiг у другий дишель своїх - кобилу каштанку та її молодого сина огира,
якого тiльки що привчали до тяжких праць.
Приготовлено все як слiд, забурчала машина i праця замшiла. Дiвчата не
працюють, а бавляться. Хiхи та хахi. Реготи безупину. I де його в нещастя
ото смiху стiльки набереться - зауважувала Настя. Вона цiлий день
пiдтикана, бiгала, то на двiр, то до клунi, то до хати. їй нiколи до
машини носа тицьнути, хоча страх хочеться. Вона майже переконана, що без
неї там як слiд нiчого не зроблять, але треба також i обiд зварити.
А дiвчата з дядьковим Василем чудасiї витворюють. Єдиний мiж ними, не
парубок ще, але парубчак уже порядний.
Декотра з вертух i до Володька заглядає. Дражняться з ним, кепкують,
але вiн без церемонiй. Батюгою її i все. Хай не лiзе, коли Володько
серйозною працею зайнятий.
Так iшла робота аж до вечора. Надвечiр смiхи та жарти трохи вщухли, бо
все-таки понагрiвали робочi лоби. А коли вже геть смерком перестали
молотити, треба випрягати конi та вести їх до води. Хто поведе? Василi
обидва. Але дядькiв Василь не може залишити свого пестуна Володька. Знав
вiн, що нiчого приємнiшого, як проїхатись верхи на конi, для Володька,
мабуть, не iснує.
- Хочеш, Володьку, на каштанцi проїхатись? - гукає Василь. Володько був
утомлений - ледве ноги волоче, але як стояв, так i зiрвався вiд клунi до
хлiва. По дорозi як навмисне щось впало йому до лiвого ока. Якийсь устюк.
Володько тре око, квапиться з заплющеними очима до Василя. I в ту мить
завищав огир. Володька щось бемцнуло в голову, в очах креснуло iскрами i
далi не стало нiчого.
Коли опритомнiв, зобачив навколо себе юрбу людей, чув крики, метушню.
Вiн був мокрий iз сильно скривавленою головою, але болю не вiдчував. Це
вдарила його копитом каштанка. Пiд її ноги пiдлiз Володько в той саме час,
коли її вкусив неспокiйний огир. Удар якраз улучив у праве око. Найбiльше
переляканий тiєю подiєю батько. Вiн був увесь, вiд нiг до голови,
облiплений ковтунами куряви з барабану машини. На вустах, бородi, старiй
вовнянiй шапцi телiпалися цiлi торочки нанизаної на волосинки куряви. I
забувши за це все, забувши обтруситись, вимитись, на перший викрик
Володька: "О Боже!.." - батько кидає все, бiжить до дитини. Зобачивши, що
син лежить на землi без руху, старий викрикує якийсь незрозумiлий вигук,
бiжить до сiней по воду.
- Насте! Василю! Ганню!.. Води! Води менi! - гукає батько, а води
немає. Всi метнулися до водянки, начерпнули якогось хузу i полили
Володька. Пiсля цього батько схопив малого на руки й, облiплюючись кров'ю,
що змiшувалася з курявою, нiби навiжений побiг з ним до хати.
За ним, спотикаючись, бiжить мати. З неї спадає курява, бо пополуднi
ввесь час подавала батьковi снопи в барабан, її сухе обличчя брудне та
дике. Чорнi, довгi патьоки слiз рiжуть кострубато-вилинялi щоки.
- Сину, сину! Ох, дитинонько ти моя! Ох, те болюче!
- Не скавули, давай миттю води, чистих шмат,- гукнув батько. А тим
часом вiн не знав, де i як положити малого. Вiн крутився, мов навiжений, з
ним по хатi, гойдав на руках, дмухав. Кров сочилася малому з ока.
Сочилася, збiгала на брудну батькову долоню. Матвiй чув цю теплу кров
дитини своєї, i вона пекла його твердiзнi мозолi, як топлена мiдь.
Мати метнулась, затуптала на мiсцi, нiби стояла на гарячому. Десяток
рук дiвочих кинулися, опритомнили стару, поклали на полу подушку, вкрили
її бiлим рядном...
- Кров'ю!.. Кров'ю обмажете. Дайте щось чорне... Он спiдниця моя,-
гомонiла стара.
- Не слухайте дурної. Стелiть, дiвки! - ревнув батько.- Нiколи!..
Володька положили на подушку. Двi плями вiд змiшаної з кров'ю куряви
лишили батьковi руки на ряднi. Сам вiн мерщiй у сiни вибiг, коло мисника
вiника вхопив i мiцно оббивався... Хмару цiлу збив, але в пiтьмi не видно.
А опiсля сердито похапцем мився, витирався, що аж рушник трiщав, i,
схопивши велику череп'яну мисалу, налив у неї окропу, що був на галушки
готовий, долляв квартою холодної вещи i пiдiйшов до хлопця.
Той уже лежить роздягнений, а коло нього квокче мати.
- Геть, стара! - i почав примощуватися коло Володька. Вiн дихав поволi
i навiть не стогнав. Праве око, щока, лице залитi кров'ю. Не знати, чи
цiле око. Лiве було заплющене.
- Стара! Чистих намiток!.. Раз-два! Та там вата. Почаївська. Але
мерщiй!.. - гостро наказує батько.- Стiльця менi подайте.
Дiвчина пiдставила стiлець i батько почав ворушити Володька. Навколо
оточили їх дiвчата. Вони тремтiли, залякано зазирали, тошнiли.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353