.. Тепер до нас перевели "постерунок",у дяковiй хатi
сiм полiцаїв, по селi бешкети... На Рiздво Йон зробив дебош y церквi -
зiбрав свою галайстру, зайшли до церкви в шапках з цигарками в зубах...
Люди мало його не розiрвали. Тепер вони збирають пiдписи, щоб зiбрати
надзвичайнi збори, i завтра це має статися... Я, Антiн i Кiндрат вирiшили
воювати. До останнього. Проти Йона... А тепер нам цiкаво, що на це ти...
Всi три дивились на Володька.
- Яз вами,промовив вiн.- Ясно. Я "туди" йти - йшов, але не дiйшов i
добре, що не дiйшов, а за науку заплатив, бо бачив на власнi очi людей з
того ославленого раю... Тисячами тiкають... А тут ми мали б самi лiзти в
його лабети. Хлопцi! Кажу. Це не большевизм, це чума! З Йоном будемо
боротись... До останнього! Або ми, або вiн.
На це звiвся Антiн, а його дебела постать сягала пiд самий сволок...
- Ти, Володьку, викликав того вовка - ти його мусиш загнати назад. Село
кипить, як казан, по хатах деруться. Я вчора одному паршуковi викришив
кiлька зубiв. Йди ти, кажу, iк чорту з тими своїми лєнiнами... А вiн до
мене з матюком... О-о, коли ти вже до матерi заїжджаєш, то вже зась.
Мазнув його по зубах, що той полетiв в коцюбник, а два зуби у смiтник
виплював. На мене хотiли накинутись, але не вдалось.- I Ангiн байдуже
пiдняв свого кулака. Володько з пошаною дивився на мого барки.
- Зате Йон. Ех! У нього ще всi зуби i тверда рука,- докинув Кiндрат.
- Ну, що ж... У нього зуби - у мене зуби. Будемо гризтись,- розвiв
незграбно руками Антiн.
- А знаєте... Я чув,- заговорив Кiндрат,- Йон хоче вiдкрити свою
"лавку". На мiсцi козака... У Григорковiй хатi...
- Та бре... - озвався Антiн.
- Їй-бо! Ганка намовляє Григорка, щоб той викинув козака... А козак
зв'язався з комендантом...
- 0-ха-ха! Отодi б наш кооператив дiйсно ляснув,- сказав Володько.- Але
ж то буде коломийка, I козак... А в нього все ще купують? - питав
Володько.
- Як не будуть купувати,- озвався Сергiй... - Тож наш "прикажчик" там
днює й ночує. Ех, Рона, Рона... Казав йому не в'язатись з таким
пройдисвiтом... Всiх покупцiв до козака спрямовує. А Рона не вiрить... То
ж його Бухлов... Iнтелiгентний человек... Щоб вiн здох, такий.
Говорили довго, жваво, гаряче. У хатi дим вiд цигарок. На сiрих стiнах
балухатi тiнi. Аж то прийшов Сергiїв батько, був трохи напiдпитку i
розмова припинилася. Почала про вечорницi... А трохи згодом, коли
розiйшлися i Володька проводив, як звичайно, Сергiй, вернулися знов до
тiєї ж справи.
- Маю найбiльшого ворога: батько. Злигався з "ними". I все за Мокрину.
Доносить їм ва мене...
Метелиця не втихала, бiля церкви зайшли пiд дзвiницю i стали в
затишку...
- А,- казав Сергiй,- тут знаєш, все так чортяче сплелося, що сам дiдько
не розбереться. Село дiйсно кипить, i я не знаю, яка з цього вийде юшка.
Як завтра програємо - все пропало. Козак веде свою лiнiю, злигався з
полiцiєю, доносить, що у нас тут дiється, але добре, що вiн стявся з
Йоном...
Володько вислухав цiлий довгий звiт про цi справи до найменших
подробиць, йому ця картина стає ясною, вiдчуває i свою вину, а головне -
повна несвiдомiсть людини у всiх її промiрах. Вкинуто бацилу "класової
боротьби" туди, де не iснувало нiяких класiв, а тому постала боротьба для
боротьби, гарячка мiкробiв тифу в примiтивно-здоровому органiзмi
недорозвиненого iнтелектуально людського єства. Розумiється, що це
пов'язане i з нацiональною амбiцiєю цих людей. Вони тут "пiд Польщею", а
там же Україна, байдуже яка за формою, а коли це лиш "трудящi", "робiтники
i селяни", то, можливо, ще краще, дарма що i тут нiяких iнших класiв, за
винятком до кiнця зпролетаризованого колишнього помiщика Рони, вони не
бачать... Але вiв лиш одна, в деяких справах дуже корисна, а морально
знищена алкоголем iстота, i нiякої небезпеки для "трудящого народу" вона
не може творити. Чому ж тодi боротьба з "помiщиками й буржуазiєю"? На це
питання нiхто не збирається вiдповiдати, бо його давно вияснив Карло Маркс
i Володимир Лєнiн. Тому навiщо про це думати.
- А слухай... Що з Наталкою? - обережно запитав Володько.
- Хворiє. Тяжко... Сухоти чи що... Не виходить нiде. Зараз, як ти
вiдiйшов - лягла. Кажуть, дуже простудилася... Десь там на полях ходила...
Була, мов непритомна. Мокрина вiдвiдує її. Я казав Iльковi: не силуй її.
Не хоче, то не хоче Але Iлько, як Iлько, розуму в нього, як у доброго
козла... Боїться, що замiж не вийде i зiстанеться йому на шиї. Хiба ж
Наталка з таких, що сидiтиме комусь на шиї... Iлько страх проти тебе...
То, каже, вiн все наробив... Його стримував Йон, думає, що ти з ним, але
тепер, як довiдається... Знаєш, як то там у них водиться. Поки ти "з ними"
- все добре... Hе з ними - бiда. З тебе зроблять смiття. Це їх етика -
також "для добра людства".
Володько мовчав. Згори, з пiддашшя, особливо коли повiвав вiтер, сипало
дрiбним снiгом, але холодно не було, а було тихо i навiть затишно, лишень
тi неспокiйнi думки i тi болючi вiдчування.
- Наталка анi тепер не виходить? - запитав Володько.
-Нi.
- Лежить?
- I лежить i не лежить... Ти б її тепер не впiзнав. Один кiстяк. Я оце
було до неї зайшов... Вона запитала: думаєш, вiн мене ще буде любити? Я
кажу: хiба я знаю. Зовсiм занепала Зовсiм. Каже: я хочу вмерти. Попiвська
Ольга також вмирає I взагалi, у Левинських,- продовжував Сергiй,- тепер
дуже кепсько. Вмирає також о. Клавдiй. У хатi двоє вмираючих i обоє на
сухоти. Глiба iнспектор хоче перенести на iнше мiсце... Роман пиячить...
Олег залишив гiмназiю й перейшов, до духовної семiнарiї, щоб уникнути
побору... Одна матушка все ще держиться на ногах, але також дуже пiдупала.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353