Увiрвалися, наїлися самi
й конi, i далi. Здається, то не люди, а буревiй. Конi їх загнанi, вiчно в
милi, що, змiшавшися з порохом дороги, творить нiби шкаралущу. Одяги
рiзнi. Англiйськi, старi нiмецькi, росiйськi. Зброя також рiзна. Однi
шаблi справжнi козацькi, i вони самим своїм виглядом наводять на людину
неприємне почуття. Вигляд їх - вигляд диких. Чорнi вiд сонця i вiтрiв
обличчя. Груди розхристанi, сильнi, оброслi волоссям. Мова їх рiшуча,
коротка - наказ i лайка. Перечити їм небезпечно.
Володьковi пригадалися оповiдання про татар, Пугачева, Стєньку Разiна.
Це вони - душi минулого, мешканцi безмежних степiв злетiлися в орду i пiд
зручним керуванням ханiв пруть на захiд.
Минає кiлька порожнiх днiв. Спiє жито, ячмiнь. У селi спокiй. Одної
суботи парний вечiр. Над заходом у нерiшучостi зупинилася отара хмар.
Поволi вони пiднiмаються по небу. Дiйшовши до якогось мiсця, бризнули вони
теплим дощем i розтопилися. Сонце сховалось. Показався молодик i кiлька
зiр. Дерева нiби спiтнiлi. З землi пiднiмається легкий теплий туман.
Вiддзвонили на вечiрню.
На полях "за Поповим" крики. Полями вiд Мiзоча бiжать люди i кричать.
Що сталося? Вiд крайнiх хат добiгають неймовiрнi вiстки. З Мiзоча прибiгли
люди i перелякано оповiдають, що з лiсiв вийшло дуже багато полякiв. По
дорозi вони нищать усе.
Того самого вечора в Бущенському лiсi розпочалася гарматна канонада.
Раз за разом бовхали гармати i робили довгу й гомiнку луну. I не вiдомо,
хто з ким б'ється, де вороги. Село принишкло i мовчить. Люди виходять у
садок. Мiсяць, зорi, тiнi на землi, легкий теплий туман i гарматнi вибухи
з лунним шумом.
Аж ранком прийшли вiстки: Бущенщиною на захiд сила-силенна полякiв
просунулась. Мов злива. Без дорiг, без ладу, отак просто, хто кудою, пiд
розлогим прикриттям лiсу. У деяких мiсцях зупиняться, обернуть кулемета,
сипнуть у небо "по кавалерiї" i знов втiки. А будьоновцi, мов чабани, зо
всiх бокiв на кониках гарцюють. Часом десь гармата загуде i лупить у саму
гущу.
На другий день народ коло церкви. З'явилися набундюченi "хлюсти" при
французьких шаблях з острогами. Це все тi, що "з первих днєй революцiї под
красним знамєнєм кров пролiвають". З Дерманя їх чимало таких пiшло "туди",
а тепер вернулись, щоби показатись усiм, що з них вийшло та й кому треба
носа втерти. Тепер вони пуриси великi. Тепер їм море по колiна. Тепер
"твайо-майо, а майо не твайо". Захоче - з поповою дочкою в танець пiде.
Дудки вiдмовить, коли вся власть савєтам, коли хто був нiчим, той усiм.
В понедiлок рано "заказали" конi вести "на прийом". Повели. Кiннота
коней потребує.
Вiд самого Києва без вiдпочинку пруть. Впав кiнь - покинув, другого
давай. Буревiйним маршем пролетiли Україну, i "дайош Варшаву".
Через село "коло Попового" пройшло того не мало. Обоз. Київцi,
волиняки. Вигнали з дому все, що попалося. На возах чорнi люди з червоними
ганчiрками. Скриплять немащенi вози, трiщать колеса, падають конi. Матюки,
курява, поржавiлi рушницi. Реве гармонiя:
Я на бочкє сiжу,
а пад бочкай слiзка,
утєкайтє, палякi,
альшевiкi блiзка.
Хрипить гармонiя, хрипить забитий курявою голос. Iде орда зi сходу на
захiд.
Український степ, Дон, Волга. Далека Азiя, жагучi вiтри, сипкi пiски.
Очi бронзовi, скiснi, а на чолi шарпає вiтер зрудiле волосся. Все то пiд
барвою Маркса. Все то слухнянi й п'янi слуги великого "пророка". Хто
визбирав їх таких якраз, як треба, таких, один на другого подiбних, таких
хижих i таких спрагнених перемоги?
Буржуй, бєз разсуждєнья
давай-ка мiлiони...
теперь нашє правлєньє,
тєпєрь нашi закони...
Так. Це їх "правлєнiє". Це також їх закони, писанi не чорнилом, а живою
кров'ю на живому тiлi конаючої iмперiї.
Ех, яблучко, куда котiшся?..
Хто знає, куди. Хто скаже, яке заборонене дерево зродило тебе i який
грiх зiрвав тебе та пустив котитися. Маркс? Царi? Сатана, що збурив пекло,
щоб на його мiсцi поставити сатанський рай?
I, здається, нема нi кiнця, нi краю тому обозовi. Хто кормить їх?
Земля. Адже ж вони "за землю i волю кров ллють". Хто має їх кормити. Он на
полях вiвси зеленi. На возах коси. Он пасуться селянськi корiвки. Село
"самообложиться" i дасть. Не дасть - "реквiзицiя лишкiв". Не хватить -
"все на фронт"... I тодi не запитають i не попросять. Вiзьмуть, а хоч, то
й кулю в лоб додадуть.
Володько йде в село. Близяться жнива, але село святкує. Приїхав i
зупинився якийсь штаб. Нi. Не штаб це - цирк. На всiх парканах, стовпах,
воротах, скрiзь, де тiльки знайшлося догiдне мiсце - плакати. Ось
бородатий кацап сохою оре поле. На нього нападають здоровеннi пси з
написами:
Дєнiкiн. Петлюра. Колчак. Юдєнiч. Врангель. Кацап хвицає постолом,
лупить Дєнiкiна в зуби, Петлюру в бiк, Юденiча в зад, Врангеля пiймав за
хвiст, розкрутив i вишпурнув за Чорне море. Ось там нарисовано, як
Пiлсудський навзаводи кидає Київ. Його воїнство з "яйками", сметаною,
курми, "квасьним млєкєм" пре за ним навздогiн. Баби з коцюбами женуться за
втiкаючим воїнством. Пiд усiм пiдписано: "До лясу, панове! До лясу!"
"Ми на горє всєм буржуям мiравой пажар раздуєм!"
"Мiр хiжiнам, вайна дворцам!"
"Да здраствуєт красная армiя - защiтнiца слабих i угнєтьонних!"
"Пралєтарiї всєх стран - саєдiняйтесь!"
"Релiгiя - опiум народа!"
Крик, барви, музика. На семiнарському подвiр'ї концерт. У залi мiтинг.
Почався вiд ранку. Мiняються вуличнi продавцi. Вони невтомнi, невгомоннi.
Сотнi промовцiв, сотнi одноголосно ухвалених резолюцiй. Всi на фронт! Всi,
плече в плече, в лави червоної армiї! Червона армiя, обiдрана, голодна,
несе в обличчя цiлому свiтовi слiпучу правду.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353