На цей раз
пiхоти...
- Москалi! Москалi йдуть! - пронеслось селом. Володько, Хведот, Хведiр,
Їлько i все, що могло бiгти, бiжить назустрiч "москалям".
Ва-ку'... Да ва кузнiце!
Ва-ку'... Да ва кузнiце...
а кузнiце маладиє кузнєци.
Виривається з сотень уст розлогий вояцький спiв. Здоровi з загорiлими
обличчями люди. На плечах у кожного мiшок - "вещевой". Через плечi навскiс
згорнута калачем "шинеля" з пiдв'язаним до неї "котьолком". На головi
кашкет з овальною трибарвною "кокардою". На поясi патронташi, лопатки,
келепи, сокири. Все нове, все щойно одягнене.
Спереду їдуть баскими випасеними кiньми надутi старшини. При боцi у
кожного шабля, мапа i далековид.
- Ой, йой-йой! Скiльки їх! - вирвалося у Володька. Переднi вже на
верству вiд лiсу, а заднi ще бозна-де. Йдуть, йдуть. Бряжчать котелки.
Рота за ротою виступає з лiсу. Пiснi, жарти. Одна рота нарiзує веселої.
Звинний, барчистий з кирпатим носиком "москалик" вибиває спереду гопака.
- Браво-браво, Бондаренко! Дай лиха закаблукам! - пiдбадьорює його
якийсь "прапорщик" в окулярах.
А Бондаренко вигупує тяжкими закуреними чоботиськами, виплескує в
долонi. Пiт з нього ллється зливою, промокла навильот "гiмнастьорка",
кашкет ледь тримається на злиплих пасмах волосся.
Спереду чути команду. Роти зупиняються. Вiдпочинок. Бондаренко вiдгуляв
своє...
- Маладец, Бондаренко! - пiдходить до нього старшина.- Вот тебе руб' на
водку! А как водку тєпєр чертi п'ют, а чесним людям не дают, так вип'єш
чаю. Понял?
- Так точно, ваш' бродь! - тягнеться Бондаренко.
- Спасiба!
- Рад стараться, ваш'бродь!..
Направо й налiво дороги стелиться по стернях вояччя. Деякi бiжать далi,
ген туди в долину.
- Ех, води! Дай, браток, води!
Сонце смажить навмисне. Вiд Матвiєвого хутора бiгом несуть двоє вiдер
води. Нiби сполохана зграя зелених птахiв, все зiрвалося i женеться
назустрiч водi.
- Варатiiсь! Сукiни сини! Стооой! - горлають старшини. Дехто зупинився,
але iншi бiжать. Вiдра з водою тримає Катерина. Сотнi рук з "баклажками"
простягнулося догори.
- Води! Дай, брат, одiн глаток!
- Не лєзь! Куда прьош! Нє вiдiш, человек упал... На голову!..
- Сукiни сини, всю разберут! Чернушка, дєвушка-красотка! Остав для
меня!..
- Задушите! Назад! - гукає Катерина. Дружнiм хором матюкiв заревiла
воячня. Заднi перли наперед, середнi назад. Посерединi, облита водою, з
порожнiми вiдрами, Катерина.
З'явилося кiлька вершникiв на цибатих огирях. Замаяла над головами
нагайка.
- Разайдiiсь! Разайдiiсь, сукiни дєтi!..
Щасливий воячисько з розхристаними волохатими грудьми дiстав повну
баклажку води i, перевернувши її над головою, виливає все у широко
вiдчинений рот. Зненацька вершник. Нагайка знялася i оперезала голову
вояка. Баклажка випала з рук. На обличчi рiзкий знак, а вояк труснув
головою, вдарив матом i здивувався.
- За что? - Хотiв було змахатися.
- Марш, сволоч! Нельзя пiть води! Слихал?..
Володько надзвичайно здивований таким видовищем. Так бити просто по
лицi... Нi... Цього не можна зрозумiти... А той клишавий дурень нiчого.
Подивився зляканим сiрим поглядом, витягнувся, мов стовп. Вся вода з
баклажки на землю витекла.
А люди бiжать зi всiх бокiв на "москалiв" дивитися. Крик, лайка, запах
поту i вiдпадкiв. Вiйна.
За пiхотою посунула гармата. О, таких коней Володько i нiхто з його
приятелiв нiколи не бачив. Конi, так конi. Копито, мов баняк. Шiсть таких
потужних звiрiв тягнуть гармату. Крутi верченi посторонки пружно
натягнутi. Велетенськi колеса повiльно котяться по м'якiй дорозi.
Дванадцять батарей пройшло. О, як заговорять вони десь там за Почаєвом!
Пiшет, пiiiшет цар германской,
пiшет рууускому царююу...
Я Рассєею завоююую.
Сам в Расєею жiть пайду...
Виспiвують гарматчики...
Отвєчааєт цар наш бєелой,
Ми Расєеї нє дадiм; Собєром ми войска много
Пайдьом нєеемца воювааать...
Нiч впала, а вiйсько все сунуло. Сунуло, мов хмара, без кiнця i краю.
Де його стiльки набралося? Звiдки? Цiла земля, небо, дерева, все нiби
змiнилося. Все принишкло, занiмiло. Лиш вiйсько одно - рота за ротою,
батарея за батареєю, ескадрон за ескадроном, мов залiзна топлена маса,
плило в пащеку заходу, над котрим розгорялась неймовiрна в розмiрах i
барвах пожежа.
Другого дня недiля. Сонце встало, як i завжди - весело, барвно i
свавiльно. Вiйсько урвало свiй похiд. Лиш дорога, втоптана тисячами нiг,
зберiгала слiд особливого значення.
Матвiй вигнав на поле товар, лишив там Катерину i вернувся. Зняв свою
святочну одежину, кашкета зеленавого сукна з пружним сталевим обручиком
всерединi. Раз-два шурнув по ньому щiткою...
- Пiдеш до церкви? - питає Настя.- Сьогоднi у нас не правиться...
(Звикла якось до того, що не кожну недiлю правилось у свому селi).
- Пiду до Башковець. Може, почую що... Володьку! Не хоч зi мною?
Ого! Чому нi. Володько звинувся, мов опарений.
- Ось тiльки трохи помию ноги, тату! - аж викрикнув.
- Ну, скорше, поки його дiйдемо.
Йшли селом, опiсля долиною, лугами з покошеною осоковитою травою. Йшли
майже мовчки стежкою. Матвiй спереду, а Володько за ним. Матвiй крок,
Володько два, але хiба що...
- А як ви думаєте, тату? Поб'ють нашi австрiяку? - питає хлопець. -
Халєра така. I чого йому вiд нас треба...
- Може, й поб'ють... Хто наших коли побив? Чого треба? Хлiба. Всi на
наш хлiб зазiхають. Тям це...
Село Башкiвцi вп'ялося, мов клiщ, мiж двох розток долини i добiгає пiд
"казьонний" лiс. Церкiвця нiби забавка. Маленька, ледь визирає з патлатих
лип, що оточили її навкруги. Пiд липами цвинтар:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353