..
Бувало, приказ... Висить тобi бамага - номер, орел, печать... Чуєш, що
уряд з тобою говорить, що тверда власть, хоч шапку з голови далой! А то:
товаришi селяни! Громадяни!.. Сповнiть ваш обов'язок! - В'язало б тебе,
недуга в твою м', до банти!...
В недiлю на церковнiй та монастирських брамах появляються оголошення.
"Товаришi сєлянє! Петлюра зi своїми радами не встановляє настоящого
режиму. Вiн несе безвладдя, бандитизм, непорядки. Права селян i робiтникiв
загроженi, бо до влади знов приходять рiзнi памєщикi й капiталiсти. Далой
з памєщицькими та капiталiстичними акулами. Закликаємо вас усiх з оружiєм
в руках встати для захисту народу. Хай живе соцiялiстична радянська
республiка!.."
Пiдписаний народнiй повстанчий комiтет села Дерманя.
Заклик цей, мов блискавка, пролунав селом. Заповiдають мiтинг. Лави
сiрих шинель заливають площу коло Яна. Виступають оратори. "Петлюра
самозванець обєдiнiлся с галiчанамi, австрiйцамi, нємцамi. Он продайот наш
народ в капiталiстiческую кабалу... Далой Петлюру!.."
- Далой! Далоой!..
Камiняка дивиться люто на юрбу. Матроська його шапчина збилась назад.
Чоло всiяв пiт. Вiн обiцяє пiдняти Дермань, повiт, цiлу Волинь. Вiн поведе
народ визволяти Україну, встановить порядок, спокiй.
Перший похiд на Здолбунiв. Там на станцiї цiла "батарея" гармат,
скорострiли i навiть три лiтаки.
Дермань готується до повстання.
Он той двоповерховий будинок, що зветься "корпус"-ом, живе вдень i
вночi. Там трiскотать "Адлер", там дзвонить дзвiнок телефону. Кабель його
пролiз через вiкно, в'ється мiж гiллям слив i десь зникає.
У штабi Сергiй Корнiйчук. Там i Камiняка. Не їсть, не спить, лиш курить
цигарку за цигаркою, жує мiцними зубами папiросницю. Барва його обличчя
нагадує барву шинки. Чоло зрiзане пругами випнутих жил i зморщок. На
попрузi два нагани.
Зi Здолбунова прибув Комаров. Куций, барчистий обрубок у соляному
овечому кожушку. Очi сiрi й гострi. Неголена щетина бороди вiдливає
золотом. Пiд носом "фузики", нiби повбиванi...
Жижлик Гнатюк у галiфе, мов аероплани, в хромових чоботях. На френчi
слiди "пагонiв". Весь чорний, мов баняк. Наолiєна голова розсiчена рiвним
бiлим продiлом, а очi, мов двi шротини.
Це штаб. Це своя "тверда власть" республiки Дермань. Коло корпусу
щоденно юрби її громадян. Сходяться, зносять зброю, харчi, шикуються в
роти, батальйони. З околичних сiл прибувають вiддiли, приєднуються.
На перший день великого посту армiя дерманської республiки виступає в
переможний похiд. Перша мета здобуття Здолбунова. Завтра Дермань покаже,
що варта сила його в захистi здобуткiв Великої Революцiї, Вiн запише себе
в iсторiю тривким чином...
На семiнарському подвiр'ї шикуються батальйони.
- Смiррнааа! Равнєнiє напррава! Смiрна!.. На крраул!..
Обвiшений наганами, у матроському бушлатi, Камiняка оглядає хоробру
революцiйну армiю. Вiйсько муром стоїть i проводить зором свого вождя.
Промова, наказ. Сурмач сурмить "вiльно" i розхiд.
Останнiй день масляної. У монастирi бамкає дзвiн, правиться перша
постова вечiрня. Але церква порожня. Все там, у вирi революцiї. Нiч
надходить. Ясна зоряна з приморозком нiч. До штабу прилiтає вiстка, що до
Будаража прибув вiддiл кiнних петлюрiвцiв. Командуючий збройними силами
республiки Дерманя негайно засилає вiддiл вiйська для лiквiдацiї
противника, що мав смiлiсть зайти на терен республiки. Над ранок герої
вертаються переможцями. Вiсiм петлюрiвцiв попало їм у полон з кiньми,
шаблями, сiдлами, добрими кожушками та чобiтьми. На першому поверсi
корпусу замкнули полонених. Конi, чоботи й кожушки пiшли у "строй". Це
перша кiнна сила республiки.
Другий день - день виступу. Сурма скликає усiх громадян на майдан пiд
монастир. Армiя у зборi. В саду закопанi казани, в яких вариться обiд.
Нагода хотiла, щоб у той час мiзоцький жидок Янкель купив пару ялiвок i
вiв їх попри табiр революцiйних сил. Варта затримала Янкеля та повiдомила
про це уряд республiки. Той не завагався виявити цiлу велич своєї влади.
Iменем революцiйного командування обидвi Янкелевi ялiвки беззастережно
мандрують у казани армiї, а Янкель дiстає "талон" з печатями i пiдписами
до скарбу великої республiки.
В полудень з високої дзвiницi сурмач сурмить "призив". Усi, хто є,
хоч-не-хоч мусять кинути батькiв, жiнок i дiтей та пожертвувати себе для
великого дiла.
Не минуло це й Єлисеєвого Василя, Вiн уже поправився i мусить також
вiдiйти. Одарка з Палажкою витирають мокрi очi...
- Тiльки що, люди мої, прилiз... Ледь живий був... Ще не огрiвся, не
обувся i знов.
Нема часу. Там вiйсько шикується в лави для виступу. На лiквiдованих
конях гарцює начальство й розвiдка. Комаров наперед подався до Здовбицi
пiдготовляти грунт. Там чекає на нього любка його - жiночка. Вона, мабуть,
i не знає, що коханий її зненацька президентом республiки став.
Надвечiр востаннє стали перед корпусом батальйони. Половина без зброї.
Нiчого. Прийдуть, побачать i переможуть. Буде зброя. Там гарматна батарiя,
лiтаки, скорострiли.
- Поротно! Смiррна! С пєснямi шагом мааррш!
- Раз-два-три! Лєвой! Лєвой!..
Гримнула перша озброєна рота. Хитаються сiрi шапки, хитаються рушницi
на смiрно, разом з помахом рук...
За нею друга рота, третя!.. Кожна пiсню виводить, ноги самi вибивають
крок, а за ротами юрби дiтей, дiвчат. Позаду два вози i пара кiннотникiв.
Пiзно вечором вертається Володько до дому. Цiлий день сторчав коло
монастиря, придивлявся до всього, що дiялось на його очах. Спочатку навiть
захопився рухом, гармидером.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353