.. Вiн чує, що в ньому швидко
прокидається i миттю по цiлому тiлi розливається велике бажання й собi
вплутатися в хащавини темних командирових мiркувань. Але дух боротьби й
змагання ставить Володька в становище противника.
- Бог? - каже Володько.- Про це тяжко говорити... Колись, як я був
дитиною, чи малим хлопцем, я не знав Бога, але вiрив у Нього. Тепер же я
часто чув i читав, що Бога нема. Пiд тим напором я часами переставав
вiрити в Бога, але я пiзнав Його...
- А от цiкаво, як?..
- А от як: передовсiм мене цiкавить, чому люди так багато придають ваги
тому, що якийсь Архимед винайшов такий простий закон, а так мало дивуються
первопричин! того закону. Ви самi сказали, що тисячi лiт люди не розумiли
такої простої речi. А як зрозумiли, то' що з того? Чи можуть вони змiнити
той закон. Чи знають вони його причину?..
От вiзьмiмо, скажемо, людину. Я сам недавно читав, що людина це твiр,
зложений iз клiтинок. Що кров, яка пiдтримує життя клiтинок, має якiсь там
червонi тiльця. Що в цiлому тiдi здорової людини є тих тiлець 22 бiлiони.
Що завдяки функцiї печiнки живуть вони, здається, всього 20, днiв. Щоб ми
з вами могли жити, мусить наш органiзм фабрикувати тих тiлець 10 мiлiонiв
в одну секунду. Навiть вiдомо, скiльки разiв за своє життя переходить
кожне тiльце через людське серце. Це робить воно коло 3000 разiв. Серце
людини це вiчний рух. За нормальне життя воно зробить ЗО мiльйонiв ударiв.
I тiльки по двох ударах воно робить перерву одну шесту секунди...
I от скажiть менi, товариш командир: чи розумiєте ви, не дивлячись на
цiлу масу математичних знакiв, що то є людина? Чи розумiєте того майстра,
хто сказав їй: повстань, жий, родися, воюй?..
Слухаючи таке, командир аж звiвся на лiкоть.
-- Чорт бери,- проговорив вiн.- То ви вчена людина!.. Цифри, до яких
командир ставився з таким пiєтизмом, приголомшили його. Володько одразу
помiтив його перехiд з "ти" на "ви". I ще помiтив, що вiн не знає, що йому
далi казати, тому звернув на iнше.
- Да... Це все глупо. Життя страшно дурна рiч. Особливо наше. Воюй,
бийся... Ви, молодi, не знатимете такого...
- Дивлячись, якi молодi,- каже Володько.- Я, наприклад, досить зазнав
його. О, досить. Вiйна. Змiна шести влад. Цар, Керенскiй, Центральна Рада,
Гетьман, Петлюра, большевики, поляки, знов большевики... От вам i не
шiсть, а вiсiм змiн. Хiба це не досить? Ви... Чи знали ви, скажемо, в
дев'ять рокiв, що таке смерть? Бачили ви кров? Чули рев гармати? А я,
товаришу, все це не тiльки бачив, а пережив кожним нервом, кожною з отих
222 кiсточок. Дитячим нервом i дитячою кiсточкою. А це, товаришу, рiзниця.
Володько чує до цього чужого чоловiка якесь iнтригуюче довiр'я. Вiн
навiть задоволений, що може довiдатись про глибшi й таємнiшi думки цього
сирого створiння.
- Також,добавляє Володько в перервi, поки командир намiрявся
вiдповiсти,- i щодо Бога. Скажу сам за себе. Називаю себе найбiльшим
дурнем дурнiв. Вiд кiлькох лiт я захотiв не вiрити. Я навмисне перестав
хреститися й молитися. Я навiть слово Бог демонстративно пишу з малої
лiтери. I менi спричиняє приємнiсть. Розумiєте? Те саме, як дитина
бавиться з вогнем. Але в глибинi душi я забобонне боюсь Бога. В часи
упадку чи особливо тяжких ментiв життя я потайки молюся з глибокою вiрою,
що Бог вищий вiд моїх дитячих химер i вiн з приємнiстю дарує менi їх. Але
це є легке вiдношення до своєї вiри. В будучому... О, товариш командир, я
напевно буду не тiльки вiрити в Бога, але й буду шукати форми для тiєї
вiри....
- Даа! - протягнув командир.- Чорт знає, що з вашого брата за народ
вийде. Але по всьому бачу, ви контрреволюцiонер. Такi слова, у стiльки
лiт. Скiльки вам? Шiстнадцять? Не бiльше. Але ви людина недурна. Нi, нi.
Недурна. А яка, по-вашому, зо всiх змiнених влад найлiпша?.. Моє питання
дурне. Знаю... Але все-таки. Надiюся на вашу одвертiсть...
- Хм,сказав Володько.- А по-вашому?
- Наша! - зазначив твердо командир.- Наша! Ми, молодий чоловiче, дикi.
Так. Але ми за найбiльшу правду...
- Ну, а як з вами хтось не погодиться?
- Хай спробує. Бачили отих людей, що вгощали нас чаєм? То є суд, закон
i розправа. Люди, мов з крицi. А нашi козаки. Сам чорт їм не брат. Нам ось
тiльки Варшаву... А там... Берлiн, Париж... Котовського посадимо у
Варшавi. Будьонному - Берлiн... А Париж у царство Тухачевському. Над усiм
Лєнiн iз Троцьким управлятимуть... З Москви! Цiлою Європою! Розумiєш?
Такий розмах iмпонує Володьковi. Вiн не бачить командира. На хвильку
забувсь його вигляд бронзового монгола.
- Це так,зазначує Володько.- Тiльки чому ж Москва?
- Москва?.. Центр! Розумiєте? Москва центр усього.
Влiво - Азiя, вправо - Європа. А в Москвi червоний прапор,
Iнтернацiонал. Кремль - серце пролетарського миру. Наш прапор проповiдує:
"Пролетарi всiх країв - єднайтеся"!
Всiх країв. Розумiєте?..
Володько мовчить. Командир продовжує:
- Але цього нiяк не тямить народ. Всякi Пiлсудськi, Петлюри, Денiкiни.
Це ж смiшно. За панськi маєтки, гайдамацьку матню чи золотi погони кров
лити. За свободу, землю, за свiтову силу працюючого народу! От наш бог;
бог, якого поставив Маркс на перехрестi математичних формул!
Останнi слова вирвалися з його уст патетично й натхненно. Володько
вiдчуває безцiльнiсть розмови з ним. Вiн нагадує собою собаку, який, що
бiльше його дражниш, то лютiшає. Володько лiпше мовчить. Командир замовкає
також. Хвилева тиша. Але обидва думають. Володько, по-перше, починає
розумiти, що цей прихильник математики не має нiчого спiльного з
математикою. Друге, що помiчає Володько, що цей чоловiк не є нiяким
iнтернацiоналiстом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353