щомi-
сяця, виходячи з середнього заробiтку до калiцтва в розмiрi
257 хрб.-..;.- - 1\ -- -. - ..Ц1.;1-
Останнiм рiшенням народного суду єнгулеиького ЙiА-
ону м. Кривого Рога вiд 11 травня 1973 р. з Баштане-
-207- , . . . ..,


кого управлiння сiльського господарства <-квристь С. стягнуто
1287 крб"~якi йому недоплачено протягом 196Э--1971 рр.
Судова колегiя Днiпропетровського обласного еуду зменши-
ла суму, що пiдлягала стягненню за минулi роки, до 206 крб.
У протестi Голови Верховного Суду УРСР ставилось питан-
ня про скасування цих судових рiшень i надiслання справи на
новий розгляд. Протест пiддягав задоволенню з таких пiдстав.
Народний суд виходив з того, що автоаварiя, внаслiдок якоє
позивач дiстав травму i втратив працездатнiсть, сталася як з
вини позивача, так i з вини водiєв автомашини ГАЗ-69 та
трактора. -
Суд дiйшов висновку, що вина С. дорiвнюу 25 процентiв,
вина власникiв автомашини i трактора - 75 процентiв. Оскiль-
ки власника трактора не встановлено, суд усю вiдповiдальнiсть
(75 процентiв) поклав на Бапгтанське управлiння сiльського
господарства за правилами солiдарноє вiдповiдальностi за спiль-
но заподiяну шкоду. З цими доводами погодилася судова ко-
легiя обласного суду. Проте такi доводи визнати обгрунтовани-
ми не можна.
Як вбачауться з матерiалiв справи, для встановлення причин
автоаварiє було проведено автотехнiчну експертизу, згiдно з
висновком якоє автоаварiя сталася з вини водiєв обох автомашин
i трактора.
Вина С. у тому, що вiн не зупинив автомашину, коли його
заслiпив транспорт, що рухався назустрiч, а продовжував ру-
хатись i не помiтив на проєжджiй частинi дороги комбайн.
Вина водiя автомашини ГАЗ-69 у тому, що вiн керував
автомашиною, не маючи на це прав, не переключив дальну
свiтло фар на ближну i тим самим заслiпив водiя зустрiчноє
автомашини С.
Тракторист винний у тому, що зупинив трактор з комбайном
на проєжджiй частинi шляху без габаритних вогнiв i вийшов
на проєжджу частину дороги.
Встановивши ступiнь вини кожного з осiб, причетних до
аварiє, суд, однак, визначив вину у процентному вiдношеннi
тiльки позивача, а ступiнь вини iншихосiб не розмежував.
Оскiльки ж не встановлено, кому належить трактор, вiдповi-
дальнiсть за заподiяну шкоду було покладено лише на власника
автомашини ГАЗ-69, застосувавши принцип солiдарноє вiдпо-
вiдальностi.
Проте солiдарну вiдповiдальнiсть перед потерпiлим вiдпо-
вiдно до ст. 451 Цивiльного -кодексу несуть лише особи, якi
спiльно заподiяли шкоду. В даному разi дiє вiдповiдачiв не були
спiльними. Кожний з них допустив рiзнi за: характером пору-
шення правил безпеки руху.
Крiм того, суд недостатньо зясував питання про ступiнь
вики в автоаварiє самого потерпiлого.
Як .видно зi .справи, зiткнення автомашини сталося з лiвого
боку за ходам руху автомашини позивача. На час зiткнення
машин, крiм Водiєв, у машинi ГАЗ-69 був У., а в машинi
- 208 -
позивача - Б. Схема дорожньоє подiє i висновки автотехнiчноє
експертизи складеш, в основному, за матерiалами допиту осiб,
присутнiх на мiсцi подiє. Проте Б. i У не були допитанi судом,
тим саме суд допустив неповноту зясування обставин справи.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР протест Голови Вер-
ховного Суду задовольнила. Рiшення народного суду
iнгулепького району м. Кривого Рога та ухвалу Днiпропет-
ровського обласного суду скасувала, а справу направила на
розгляд Днiпропетровського обласного суду по першiй
iнстанцiє.
/ . .".ЛСЄЯЛ/ -л- ., ,
. ..К/. М- -
є.єiйi+аУа.
"й iє
,.,,. -;,,.._.;:,,! Є
-209-
.СУДОВА ПРАКТИКА
З ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ
Суд прийняв i вирiшив по сутi позовну заяву про визнання
договору дарування недiйсним вiд особи, яка в силу ст. 5 ЩiК
не вправi предявляти даний позов
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 25 червня 1975 р.
(витяг) .-
В <ачнi. 1975 р. Сумський мясокомбiнат предявив позов до
Є.Г. та Г.Г. про визнання недiйсним договору дарування будин-
ку. Позивач зазначав, що в 1958 р. виконком Сумськоє мiськоє
Ради депутатiв трудящих видiлив Є.Г. в Сумах земельну дiлянку
для спорудження будинку. Пiд час будiвництва його сiмя про-
живала в двокiмнатнiй квартирi будинку, належного мясоком-
бiнату. Пiсля закiнчення будiвництва Є.Г, подарував будинок
своєй теиц - Г.Г., яка поселилася в ньому з молодшим сином.
Сам хе Є.Г. з дружиною i сiмую сина залишилися жити у
вказанiй квартирi.
Посилаючись на те, що договiр дарування i.Г. оформив без
намiру створити юридичнi наслiдки, а щоб залишити за своєм
сином квартиру в будинку мясокомбiнату, позивач просив суд
визнати цей договiр недiйсним.
Рiшенням народного суду Ковнакiвського району м. Сум
вiд 4 березня 1975 р. позов Сумського мясокомбiнату задо-
волено. ,-
. Судова колегiя Сумського обласного -суду ухвалою вiд
26 березня 1975 р. рiшення залишила без змiн.
У протестi заступника Прокурора УРСР ставиться питання
про скасування зазначених судових рiшень i направлення спра-
ви на новий розгляд. . .
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Суд прийняв
позовну заяву про визнання договору дарування недiйсним вiд
неналежного позивача. Згiдно зi ст. 5 ЩiК суд приступау до
розгляду цивiльноє справи: за заявою особи, яка звернулася за
захистом свого права або охоронюваного законом iнтересу; за
заявою прокурора; за заявою органiв державного управлiння,
профспiлок, державних установ, пiдприумств, колгоспiв та iн-
ших кооперативних 1 громадських органiзацiй або окремих гро-
мадян у випадках, коли за законом вони можуть звертатися до
суду за захистом прав, та iнтересiв iнших осiб.
У даному ж разi Сумський мясокомбiнат не е однiую з
осiб, перелiчених у ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126