4 ст. 311
ЦПК може змiнювати рiшення чи постановлювати нове, не
передаючи справи на новий розгляд лише в разi, коли в справi
не вимагауться збирання або додатковоє перевiрки доказiв, об-
ставини справи встановленi судом першоє iнстанцiє повно i пра-
вильно, але допущено помилку в застосуваннi норм матерi-
ального права.
Вiдмовляючи в задоволеннi первiсного та зустрiчного по-
зовiв, суд першоє iнстанцiє встановив i вважав доведеним, що
пiдстав для визнання недiйсним обмiну спiрного жилого при-
мiщення немау, оскiльки зясовано, що обмiн проведено з до-
держанням встановленого порядку, з письмовоє згоди на це всiх
членiв сiмє наймача i пiсля обмiну М. вибули на iнше постiйне
мiсце проживання у Полтавську область.
На порушення вимог ст. 310, ч. 2 ст. 319 ЦПК i всупереч
зазначеним розясненням Пленуму Верховного Суду Украєни
суд касацiйноє iнстанцiє визнав доведеними обставини, що не
були встановленi в рiшеннi, i постановив нове рiшення з пiд-
став, що не розглядалися судом першоє iнстанцiє. Вирiшуючи
спiр про визнання М. такими, що втратили право користування
жилим примiщенням, суди не перевiрили, чи користуються i.
з позивачами спiрними примiщеннями за удиним договором
найму, чи у вони належними позивачами, якщо проживають в
жилому примiщеннi за окремим договором найму, i чи можуть
вони ставити згадане питання. Тому судова колегiя визнала
постановленi в справi рiшення такими, що пiдлягають скасу-
. ванню з направленням справи на новий розгляд.
При скасуваннi касацiйноє ухвали судом, що розглядау ци-i
вiльнi справи у порядку нагляду, справа на новий касацiйний:
розгляд направляуться у випадку допущенним касацiйною iн-
станцiую iстотних порушень порядку провадження в справi, якi
позбавили Тi можливостi належним чином перевiрити закон-.
нiсть та обгрунтованiсть -рiшення i доводи скарги чи подання
прокурора
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 8 грудня 1993 р.
(в й т я г)
В жовтнi 1991 р Н.Б. предявила до В.Б. позов про видiл
частки iз спiльного майна. Вона зазначала, що з вiдповiдачем
вони у спiввласниками жилого будвинку. Однак дiйти згоди в
користутваннi ним пiсля розiрвання шлюбу не можуть, тому
просила видiлити належну єй 1/2 частину будинку.
Рiшенням Яготинського районного народного суду вiд 28
жовтня 1992 р. позов задоволене. У власнiсть позивачки ви-
дiлено 59/100 частину будинку i 1/2 частину сараю, вiдпо-
вiдачевi - 41/100 частину будинку i 1/2 частину сараю з
погребом. Криницю i туалет залишено в спiльному користу-
ваннi. З позивачки на користь вiдповiдача стягуто 655 крб.
компенсацiє за зменшення його частки в будинку.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвського
обласного суду вiд 22 грудня 1992 р. рiшення скасовано, а
справу направлено на новий розгляд.
Постановою президiє Києвського обласного суду вiд 8 квiтня
1993 р. цю ухвалу скасовано, а справу направлено на новий
касацiйний розгляд.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвського
обласного суду вiд 4 травня 1993 р. рiшення суду залишено
без змiни.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування постанови президiє i ухвали
судовоє колегiє вiд 4 травня 1993 р. та залишення без змiни
ухвали судовоє колегiє обласного суду вiд 22 грудня 1992 р.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Залишаючи
при новому касацiйному розглядi рiшення суду без змiни, су-
дова колегiя обласного суду визнала його законним i обгрун-
тованим. При цьому вона не звернула уваги на те, що, при-
суджуючи з позивачки грошову компенсацiю за зменшення
частки вiдповiдача, суд всупереч розясненням, даним у п. 6
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 4 жовтня
1991 р. "Про практику застосування судами законодавства, що
регулюу право власностi громадян на жилий будинок" не зясу-
вав, в якому розмiрi самi сторони визначають компенсацiю, а
також дiйсну вартiсть будинку, за яку вiн може бути проданим
в данiй мiсцевостi.
Судом також не визначено, яку частку в будинку складають
видiленi сторонам вiдокремленi частини будинку разом з гос-
подарськими спорудами.
В порушення вимог ст. 312 ЦПК судова колегiя обласного
суду залишила це рiшенняя без змiни, тому єє ухвала вiд 4
травня 1993 р. пiдлягау скасуванню.
Оскiльки судом неповно були зясованi всi обставини справи,
тому судова колегiя обласного суду при першому касацiйному
розглядi справи обгрунтовано скасувала постановлене рiшення.
Скасовуючи ухвалу судовоє колегiє, президiя обласного суду
посилалась на помилковiсть єє доводiв щодо визначення частки
сторiн у будинку з врахуванням господарських споруд.
Такий висновок не. можна вважати правильним. Згiдно зi
ст. єє 5 Цивiльного кодексу учаснику спiльноє власностi ви-
дiляуться його частка iз спiльного майна. Як встановлено судом,
- 279 -
спiльним майном сторiн у жилий будинок з господарськими
будiвлями. Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду
Украєни, даних у п. 8 названоє постанови, жилий будинок "i
господарськi будiвлi складають одне цiле. Виходячи з цього,
повинна визначатися частка сторiн у спiльнiй власностi.
Крiм того, президiя обласного суду без достатнiх пiдстав
направила справу на новий касацiйний розгляд. Вiдповiдно до
п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду вiд 26 жовтня
1990 р. "Про практику розгляду цивiльних справ в порядку
нагляду" при скасуваннi касацiйноє ухвали справа на новий
касацiйний розгляд направляуться у випадку допущення ка-
сацiйною iнстанцiую iстотних порушень порядку провадження
в справi, якi позбавили єє можливостi належним чином пе-
ревiрити законнiсть та обгрунтованiсть рiшення i доводи скарги
або подання прокурора.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126