Тому вiн
вiдповiдау веред кредитором не тiльки як спадкоумець, а й як
учасник спiльноє сумiсноє .власностi подружжя.
Посилання в касацiйнiй скарзi на те, що Л.М. фактично.
позичила лише 800 крб., що пiдтвердила свiдок К., не може
бути взято до уваги. Вiдповiдно до Ст. 375 Цивiльного кодексу
договiр позики на суму понад 50 крб. повинен бути укладений
в письмовiй формi i заперечення його за безгрошовiстю шляхом
показань свiдкiв не допускауться, за винятком випадкiв кри-
мiнальне караних дiй (ч. 2 ст. 376 Цивiльного кодексу).
Безпiдставними у також доводи касацiйноє скарги про те,
що стягнута судом сума перевищуу вартiсть спадкового майна.
Як ухе зазначалось, Л.Г. вiдповiдау перед кредитором не тiльки
у межах вартостi спадщини, а й вiдповiдно до Ст. 31 Кодексу
про шлюб та сiмю УРСР у "межах своує частки у спiльному
майнi подружжя, оскiльки позиченi грошi були використанi на
потреби всiує сiмє.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя в ци-
вiльних справах Верховного Суду УРСР ухвалила: касацiйну
скаргу Л.Г. залишити без задоволення, а рiшення судовоє ко-
легiє в цивiльних справах Ворошиловградського обласного су-
ду-без змiни.
Право на обовязкову частку .у спадщинi мау визначатись з
урахуванням як майна, на яке складено заповiт, так и iншого
майна спадкодавця, в тому числi предметiв звичайноє домаш-
ньоє обстановки i вжитку, а також числа спадкоумцiв, як!
могли закликатись до спадкування
Постанова президiє Києвського обласного суду
вiд 14,сiчня 1993 р.
(ви тлг) .. "- ! . -
Л. предявив позов до К., Г. та К-ко про визнання права
- 152 -
власностi на 1/2 частину спадкового мйна i подiл останнього
в натурi. . -
Позивач послався тiа те, що 20 травня 1987 р. його батько
заповiв 1/2 частину жилого будинку в с. Пирново у рiвних
частках йому та К. 12 травня 1989 р. батько помер. Посила-
ючись на те, що К. житлом забезпечений, позивач просив ви-
дiлити йому половину будинку в натурi.
Г. i К-ко предявили до Л. позови про визнання, за ними
права на обовязкову частку в спадщинi 1/2 частини будинку,
а в ходi розгляду сiiравивс погодились передати належнi єм
частки у спадпппЦ вiдповiдачу


Рiшенням ВишгородськогО
Києвськоє областi вiд 23 сiчня 1
ухвалою судовоє колегiє в цивiльних ._._ ,,,_"_;
родного суду
""-"-(Г!>>.


ного суду вiд 2 червня 1992 р.,Iлов<ЙIзадЙI ,,.,.,
визнано право власностi в порядку спадкування з> Л. ,- i
1/6, а за К. - на 1./3 частину будинку. .; . ,
У протестi заступника Голови Верховного "Суду. УкраЄйГ
порушено питання про скасування зазначених рiшень з на-
правленням справи на новий розгляд. Протест-пiдлягау задо-
воленню з таких пiдстав.
Частково задовольняючи позови, народний суд виходив" з
того, що спадкова маса складауться з 1/2 частини будинку,
яку батько позивача заповiв у рiвних частках йому та вiд-
повiдачу, а також з того, що Г. i К-ко згiдно зi ст. 535 Ци-
вiльного кодексу мали право на обовязкову частку в спадщинi,
тобто разом - на 1/6 частину будинку, яку суд визнав за
можливе приуднати до видiленоє вiдповiдачу частки. Судова
колегiя обласного суду з такими висновками народного суду
погодилася. :
Проте вони зробленi без зясування дiйсних обставин справи..
Вiдповiдно до ст. 535 Цивiльного кодексу Г. i К-ко як
непрацездатнi за вiком дiти спадкодавця мали право ва обовяз-
кову частку в спадщинi.
Для правильного визначення розмiру обовязковоє частка
суду належало зясувати коло спадкоумцiв за законом, якi б
закликалися по спадщини за вiдсутностi заповiту. Проте суд
цих важливих обставин не зясував, а тому його висновки еєО>к:Ц:
совно розмiру iдеальних часток спадкоумцiв у правi власаой||ч
на спадкове майно не можна визнати обгрунтованими. / ;Ж>;i
Згiдно зi ст. 535 Цивiльного кодексу при визначеннi роз>
обовязковоє частки враховууться все спадкове майно, в
числi й предмети звичайноє домашньоє обстановки i
чого суд також не зробив, взявши до уваги лише
яке складено заповiт.
Виходячи з наведеного, президiя Києвського обла
скасувала судовi рiшення, а справу направила
розгляд. , . . . :-," , ..





Згiдно зi ст. 556 Цивiльного кодексу Украєни за боргами спад-
кодавця вiдповiдають лише спадкоумцi, якi прийняли спадщину
Ухвала судова колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 27 листопада 1991 р. ,
(витяг) / -
О.О.Ц. предявила позов до О.Є.Ц., В.К. та О.В.Ц. про виз-
нання договору дарування автомобiля недiйсним i визнання
права власностi на нього. Позивачка, зазначала, що єє син пе-
ребував у шлюбi з О.В.Ц., бабуся якоє як iнвалiд могла при-
дбати для неє за-пiльговою чергою автомобiль. З цiую метою
О.О.Ц. зняла зi свого особового рахунку в Ощадбанку
10 тис. крб., оформила чек на суму 8900 крб. на iмя бабусi
вiдповiдачки, передала його синовi i вiн на iмя бабусi придбав
автомобiль, який та подарувала онуцi. До участi в справi за
клопотанням позивачки у звязку зi змiною нею позовних ви-
мог був притягнутий батько вiдповiдачки В.К. Змiнивши
пiдстави позову, О.О.Ц. просила стягнути з. вiдповiдачiв
вартiсть понесених нею витрат на придбання автомобiля.
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах Черкаського
обласного суду в позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi О.О.Ц. просила скасувати рiшення суду,
а справу направити на новий розгляд, посилаючись на без-
пiдставнiсть висновкiв суду, який не врахував, що автомобiль
був придбаний на й кошта i дарувати його без єє згоди онуцi
бабуся не могла. -
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни касацiйну скаргу залишила без задоволення i в ухвалi
про залишення рiшення без змiни вказала на таке.
Судом встановлено, що бабуся вiдповiдачки придбала в Чер-
каському обласному центрi "Автовазтехобслуговування" авто-
мобiль, який подарувала своєй онуцi, а .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126