Народний суд у рiшеннi зазначив, що позивачка допустила
грубу необережнiсть, що у пiдставою для зменшення розмiру
вiдшкодування, однак, усiх обставин} повязаних з нещасним
випадком, та ступiнь єє вини не зясував. Питання про ма-
терiальний стан вiдповiдача народний суд також не обговорив.
Судова колегiя вблаеного суду на допущенi народним судом
.порушення не звернула уваги.
За наведених обставин судовi рiшення пiдлягають скасуван-
ню. Тому президiя Харкiвського обласного суду протест заступ-
ника Голови Верховного Суду УРСР задовольнила. Рiшення
народного суду Дергачiвського району та-ухвалу судовоє, колегiє
Харкiвського обласного суду скасувала, а справу направила до
народного суду на новий розгляд.
Якщо груба необережнiсть самого потерпiлого сприяла виник-
нення або збiльшенню шкоди, то залежно вiд ступеня його
провини розмiр вiдшкодування необхiдно зменшити або у вiд-
шкодуваннi шкоди вiдмовити
Ухвала судов> колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 12 листоЯаВа 1969 р. "
(ви iнє.щ.г):.; 1/.::1,."./,1. -...;-. -.є--.; ; . 1 -
С. нредздмвиоззд да зiЙ Захюрiжсталь" i Г. про стяг-
нення 471 крб. Позивач зазначав, що 29 листопада 1968 р.,
холя вiн керував власного автомашиною, на нього наєхала ав-
-30i-
томашина "ЗiЛ", належна автотранспортнорму цеху заводу
"Запорiжсталь". Посилаючись на те, що пiсля нещасного ии-
падку, який стався з вини водiя Г., вiн не працював чотири
двi i недоодержав 33 крб. заробiтноє .плати та що вартiсть
ремонту пошкодженоє автомашини становить 438 крб., позивач
просив аветановити рiшення про стягнення-з вiдповiдача на
його користь 471 крб. -
Рiшенням Запорiзького обласного суду вiд 1 жовтня 1969 р.
в пазовi С- вiдмовлена каглпiянiй скарзi вiн просив скасувати
рiшення облахдогосуйта-аадiiцццiи.iаюiнвов.К
"% "йЙе>86-
того, що позивач зобовязаний був в>
пустити автомашину -"ЗйС, едвакi йе Єу,.
звело до аварiє. Це стверджууться виснввєомаятотехнiтаоi ек-
спертизи вiд 24 березня 1969 р. та постановою вiд iєСерпня
1969 р. про вiдмову в порушеннi кримiнальноє справи. Таким
чином,< потерпiлий С. допустив грубу необережнiсть, порушив
правила руху. З боку ж Г. будь-яких порушень не встановлено.
Згiдно з ст; 454 Цивiльного кодексу, якщо груба необе-
режнiсть самого потерпiлого сприяла виникненню або збiль-
шенню шкоди, то залежно вiд ступеня вини. потерпiлого розмiр
вiдшкодування або зменшууться, або у вiдшкодуваннi шкоди
вiдмовляуться. За таких обставин обласний суд правильно
вiiiiиiвав1;,:"-->.1-1 iiА-1----1---.-i-,1----- ii уу руду


"Згiдно з ст. 450 Цивiльногокодексу вiдповiдальнiсть за шкоду,
заподiяну джерелом пiдвищеноє небезпеки, несуть органiзацiє
i громадяни, дiяльнiсть яких повязана з пiдвищеною небезпе-
кою для оточення .
Ухвала, судова колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 18 люпюго 1965 р. Є::
Р. предявив позов до Сумського автобусного парку
про вiдшкодування шкоди у звязку з калiцтвом.
Позивач зазначав, що 17 червня 1960 р. вiн єхав у,
належному Сумському автобусному парку. Водiй ав
магаючись вiдвернути наєзд на мотоколяску, якою i
повiдач К., рiзко загальмував. Вiд поштовху )йв г"
травму, внаслiдок чого частково втратив
жаючи винним у заподiяннi шкоди"
позивач просив стягнути з останнього шкоду у виглядi втра-
ченого заробiтку. - ,
Рiшенням Сумського обласного суду вiд б сiчня 1965 р.
постановлено стягнути збитки на користь Р. з Сумського ав-
тобусного парку та з К.
При вирiшеннi справи обласний суд не врахував, що вiд-
повiдно до ст. 450 Цивiльного кодексу вiдповiдальнiсть за шко-
ду, заподiяну джерелом пiдвищеноє небезпеки, завжди несуть
органiзацiє i громадяни, дiяльнiсть яких повязана з пiдви-
щеною небезпекою для оточення. У данiй справi таким дже-
релом пiдвищеноє небезпеки е Сумський автобусний парк, тому
лише вiн повинен нести вiдповiдальнiсть по вiдшкодуванню
шкоди позивачевi. , ;"
- Автобусний парк мiг бути звiльнений вiд нього обовязку,
якби довiв, що шкода виникла внаслiдок, непереборноє сили або
умислу потерпiлого, чого у данiй справi не встановлено. Об-
ласний хе суд невiрно притягнув спiввiдповiдачем К.
На пiдставi наведеного, керуючись статтями 310 i 331 ЩiК,
судова колегiя Верховного Суду в позовi Р. до К. вiдмовила та
стягнула збитки на користь Р. з Сумського автобусного варку.
Суд може зменшити розмiр вiдшкодування шкоди, заподiяноє
громадянином, залежно вiд його майнового стану
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 2ирвн ;
(в и т яг}
О., перебуваючи в крамницi Суткiвецького сiльського спо
живчого товариства, де його дружина працювала завiдуючою,
своєми необережними дiями (не виключив електроплитки, якою
обiгрiвався), викликав пожежу, внаслiдок чого завдано збиткiв
на 16989 крб.
Вироком народного суду Ярмолинецького району вiд 11
жовтня 1974 р. його визнано винним в необережному знищеннi
громадського майна i засуджено за ст. 92 КК до двох рокiв
позбавлення волi умовно. В сiчнi 1975 р. споживче товариство
предявило до нього позов про стягнення 8222 крб., зазнача-
ючи, що решту суми збиткiв вiдшкодовано Ярмолинецькою
iнспекцiую держстраху. .
Рiшенням народного суду Ярмолинецького району хiд 15
сiчня 1975 р. позов задоволене. ,
Поставокяо презтi]i Хмельнвнького обласного суду вiд 26
березня 1976 р.пройвст заступника Голови Верховного Суду
УРСР, в якому ставилося питання про скасування рiшення i
- ЭЮ4-
направлення справи на новий розгляд, задоволене частково-
Рiшення народного суду скасовано, з О. на користь Суткi-
вецького сiльського споживчого товариства стягнуте 4000 крб.
У протестi Голови Верховного Суду ставилось питання про
скасування зазначених судових рiшень i направлення справи
на новий розпад.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126