матерi
по 1/4 частинi будинку прийняли у спадщину В.П. та батько.
Пiсля смертi батька нiхто з сторiн в установлений законом
строк не пода> до нотарiального органу заяви про прийняття
спадщини. Разом з тим, суд встановив, що В.П. i А.П. протягом
цього строку вступили >-управлiння i володiння майном, тому
правильно визнав єх такими, що прийняли спадщину. Спадкова
маса становила 3/4-частини будинку i розподiлена мiж ними
порiвну. Такимчином, з "урахуванням того, що В.П. вже на-
лежала 1 /4 частина будинку, за ним було визнано право на
5/8, а за А.П. на 3/8 частин будинку. .
А.Г. пiсля смертi матерi спадщини не приймала, а пiсля
смертi батька навiть подала у вереснi 1977 р. в сiльраду заяву
про вiдмову вiд спадщини. За таких обставин суд правильно
вiдмовив єй у визнаннi права на спадщину.
Правильним у рiшення i щодовiдмови в позовi Г.П. Суу
встановив, що вiн в установлений законом строк нiяких дiя,
якi свiдчили б про прийняття ним спадщини, не вчиняв. ОЙН;;;!
говорюючи питання про .причини пропуску зазначеного стр-1""1"
суд не встановив єх поважностi, а тому й не продовжив сi]
на прийняття спадщини. Г.П. проживау -в тому ж мiстi, i i
його здоровя дозволяв своучасно вжити заходiв до.
спадщини.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матер
ви,судова колегiя в цивiльних справах Верховного
ухвалила: рiшення судовоє колегiє Харкiвського обм
вiд 1 грудня 1978 р. залишити без змiн, а хйеаiЩЙ
без задоволення. ; : :i.::;Й;%
. " т:-1
На пiдставi ст. 55 Цивiльного кодексу Украєни заповiт може
бути визнано недiйсним як у разi недiуздатностi заповiдача на
час його складання, так i у випадках вiдсутностi пiдстав для
визнання громадянина недiуздатним, але наявностi даних про
те, що в момент складання заповiту вiн перебував у такому
станi, коли не мiг розумiти значення своєх дiй або керувати
ними ,
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 28 сiчня 1994 р.
(витяг)
Рiшенням Жмеринського мiського суду вiд 16 лютого
1993 р., залишеним без змiн ухвалою судовоє колегiє в ци-
вiльних справах Вiнницького обласного суду вiд 23 березня
1993 р., В. вiдмовлено в позовi до Д. про визнання заповiту
недiйсним.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
порушено питання про скасування судових рiшень. Президiя
Вiнницького обласного суду визнала, що протест пiдлягау за-
доволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що 28 липня 1987р. тiтка позивача
В.А. уклала заповiт, на пiдставi якого на випадок смертi за-
повiдала своуму племiннику В. будинок № 138 по вуя. Ше-
кiнськiй в м. Жмеринцi. У листопадi 1989 р. вона скасувала
названий заповiт i 6 лютого 1990 р. склала новий, за яким
заповiдала цей будинок Д.
Вiдмовляючи в позовi, суд виходив з того, що пiдстав для
визнання заповiту вiд б лютого 1990 р, недiйсним немау,
оскiльки посилання позивача на те, що в момент складання
заповiту ВА. перебувала в такому станi, коли не могла розумiти
значення своєх дiй та керувати ними, не знайшли свого пiд-
твердження в судовому засiданнi. Проте з такими висновками
погодитись не можна.
Пленум Верховного Суду Украєни у п. 10 постанови № З
вiд 28 квiтня 1978 р. "Про судову практику в справах про
визнання угод недiйсними" розяснив, що правилагст. 55 Ци-
вiльного кодексу поширюються на тi випадки, коли немау за-
конних пiдстав для визнання громадянина недiуздатним, однак
е данi пре те, що .в момент укладення угоди вiн перебував у
такому станi, коли не мiг розумiти значення своєх-дiй або
керувати ними (тимчасовий психiчний розлад, нервове потря-
сiння- та iн.) Для визначення наявностi такого стану на момент
укладення угоди суд призначау судово-психiатричну екс-
пертизу. .
Як видно з матерiалiв справи, судом призначалась судово-
психiатрична експертиза, яка в своуму висновку не змогла дати
вiдповiдi на поставленi судом запитання щодо психiчного стану
- 160-
ВА. на момент складання заповiту в лютому 1990 р., оскiльки
допитанi судом свiдки давали щодо цього суперечливi пока-
зання.
За, таких обставив при вирiшеннi даного спору суду слiд
було вихопити з iнших доказiв, що пiдтверджують чи спросто-
вують доводи позивача про психiчний стан спадкодавця в мо-
мент складання заповiту. -
Допитанi в судовому засiданнi як свiдки Л., П., Л-к, Л-кий
показали, цю :а> дек>>Евг-|Юк|< смертi ВА, захворiла на
душевну хворЙЖiЙвiЄi i"1 1
зумiла зваченад-хйВх!8


Всупереч вимогам статей (2, 363
одiнки цим доказам i ве навiв у рiй
за якими вiн єж .вiдхиляу. :;: ШЙЗЖR!i!
Разом зтим з висновку судово-п<дхйєр|iЕ-iав
видно, що В.А. страждала старечим сикрбзоМ.щi-Щi
якi давали висновок, в судове засiдання не викликались i уЗЦЕ
пояснень щодо висновку з урахуванням усiх доказiв не дак||Йв;>
За таких обставив президiя Вiнницького обласного суду дii-
шла висновку, що постановленi в справi судовi рiшейвя пУрГ
лягають скасуванню, а справа - направленню аа нсаавЕ
розгляд. : . ! . , :. -.-
Порушення таумницi заповiту саме по собi не у пiдставою для
визнання його недiйсним,якщо вiн складений за волевиявлен-
ням спадкодавця . ,
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 22 квiтня 1992 р.
(витяг)-
У лютому 1988 р. Б. предявив позов до С. про визнання
заповiту недiйсним i подiл спадкового майна. Позивач зазначав
що його мати, пiсля смертi якоє спадкоумцями за Законом <
вiн i вiдповiдачка, 27 липня 1987 р. склала заповiт на на
єй будинок на користь вiдповiдачки, перебуваючи в я
станi, в якому не могла керувати своєми дiями. У с}
засiданнi Б. змiнив пiдстави позову i просив визвати
недiйсним у звязку з порушенням таумницi оста
Справа розглядалася судами неодноразово. Рiв
иоє колегiє в цивiльних справах.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126