, показання свiдкiв В. - голови проф-
спiлкового комiтету, водiя С., члена профспiлкового комiтету
С.Л. та на акт вiд 7 липня 1992 р.
Однак, як вбачауться з протоколу судового засiдання, вони
були допитанi поверхово. Жоден з них не дав конкретних по-
яснень щодо обставин i часу виявлення перебування П. в не-
тверезому станi. Єх показання зводились лише до констатацiє
цього факту. -З позивачем же це питання не зясовувалось,
подати з цього приводу докази йому не було запропоновано.
За таких обставин висновок суду про доведенiсть факту
перебування П. на роботi в нетверезому станi 7 липня 1992 р.
не можна вважати цiлком обгрунтованим.
Крiм того, недостатньо перевiреним залишилось питання
про додержання вiдповiдачем вимог ст. 43 КЗпП щодо ро-
зiрвання ним трудового договору лише за попередньою згодою
профспiлкового комiтету.
З копiє наказу про звiльнення вбачауться, що як на факт
отримання такоє згоди адмiнiстрацiя радгоспу послалась на про-
токол засiдання профспiлкового комiтету вiд 8 липня 1992 р.
Але цей протокол судом не дослiджувався, в матерiалах справи
вiн вiдсутнiй. Судне зясував, чи мау прийняте на засiданнi
рiшення юридичне значення.
Усi цi питання мають iстотне значення для правильного
вирiшення справи. Однак вони належним чином судом не
зясованi.
Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала
постановленi рiшення, а справу надiслала на новий розгляд.
Суд визнав законним звiльнення працiвника за п. 1 ст. 40
Кодексу законiв про працю Украєни, оскiльки встановив, що
трудовий договiр розiрвано в звязку з скороченням штату, вiд
запропонованоє iншоє наявноє роботи працiвник вiдмовився i
не мав перед iншими працiвниками, якi займали таку ж посаду
(виконували таку ж роботу), переважного права щодо зали-
шення на роботi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 16 червня 1993 р.
(витяг)

У березнi 1991 р. С. предявила позов до радгоспу "Чер-
воноармiуць" про поновлення на роботi i стягнення заробiтноє
плати за час вимушеного прогулу, зазначивши, що вона пра-
цювала бухгалтером розрахункового вiддiлу цього радгоспу i
наказом вiд 22 лютого 1991 р. була звiльнена за п. 1 ст. 40
КЗпП, хоч справжньою причиною цього було не скорочення
штату, а переслiдування за критику.
Рiшенням Бiлокуракiнського районного народного суду вiд
20 березня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє
колегiє Луганського обласного суду вiд 25 квiтня 1991 р. i
постановою президiє цього ж суду вiд 24 березня 1993 р., у
позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування судових рiшень у справi i
надiслання єє на новий розгляд. Зазначауться, що суд неповно
зясував обставини, що мають значення для правильного ви-
рiшення питання щодо можливостi працевлаштування позивач-
ки i переважного права на залишення єє на роботi.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-
тест не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що С. працювала бухгалтером розра-
хункового вiддiлу радгоспу "Червоноармiуць". В звязку з його
переходом на госпрозрахунок i самофiнансування наказом вiд
12 грудня 1992 р. були скороченi посади бухгалтера розрахун-
кового вiддiлу i бухгалтерiв третього i четвертого вiддiлень
радгоспу.
Оскiльки посаду, яку займала позивачка, було скорочено,
єй запропонували вакантнi посади (роботи); бухгалтера другого
вiддiлення радгоспу, завiдуючоє складом, доярки, свинарки, ро-
- 22 -


бiтнипi будiвельноє бригади, вiд переведення на якi вона -вєц-
мовилась. У звязку з цим наказом вiд 22 лютого 1991 р. єє
було звiльнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП. з додержанням
норм законодавства про працю.
Наведенi у протестi доводи про неврахування судом тiує
ообставини, що С. мала переважне право на залишення на
роботi перед iншими працiвниками бухгалтерiє, непереконливi,-
оскiльки у справi у докази, що названi позивачкою працiвники
мають однакову з нею квалiфiкацiю i право на передбаченi
ст. 42 КЗпП переваги щодо залишення на роботi.
Що ж до вказiвок у протестi на те, що С. могла претенду-
вати на посаду бухгалтера кооперативу "Сервiс", то вони не
грунтуються на законi, оскiльки цей кооператив у сасмостiйною
органiзацiую, та й посаду бухгалтера там було введено лише
у 1992 р.
Всi посади (роботи), якi були вакантнi на час звiльнення
позивачки, єй пропонувались, але вона не погодилась працю-
вати на них.
Незважаючи на те, що С. зверталась зi скаргами на дiє
керiвникiв радгоспу до рiзних органiв, доказiв того, що вона
. пiддавалась за це переслiдуванню, немау.
Беручи до уваги, що-суд достатньою мiрою i всебiчно зясу-
вав обставини справи i постановленi рiшення вiдповiдають за-
кону, судова колегiя Верховного Суду залишила єх без змiни.
Голова виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв, звiль-
нений з цiує посади в звязку з поуднанням вiдповiдно до
закону в однiй посадi посад голови виконкому i голови мiсцевоє
Ради народних депутатiв, вважауться звiльненим за-п. 1 ст. 40
Кодексу законiв про працю Украєни внаслiдок реорганiзацiє i
мау право на передбаченi законодавством для таких випадкiв
компенсацiє
Постанова президiє Чернiгiвського обласного суду
вiд 9 листопада 1992 р.
(витяг)
У квiтнi 1992 р. прокурор Нiжинського району та Р. предя-
вили до виконкому Лосинiвськоє селищноє Ради народних де-
путатiв позов про стягнення на користь Р. компенсацiє в розмiрi
трьох посадових окладiв, посилаючись на те, що рiшенням сесiє
вказаноє Ради вiд 11 березня 1991 р. вона була звiльнена з
посади голови виконкому за п. 1 ст. 40 КЗпП в звязку з
реорганiзацiую апарату .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126