.
У порушення цих вимог судом постановлено рiшеяня, яке:
не мiстить мотивувальноє частини i не мау посилання на закон.
Зокрема, не вказано, "на пiдставi яких даних суд дiйшов вис-
новку про задоволення позову в частиш усунення перешкод в
користуваннi будинком. Поряд з тим суд не вирiшив заявленжИi-
позивачкою позов про вселення єє у спiрний будинок, -.г.
Судова колегiя та президiя обласного. суду не звернуляй
уваги на допущенi судом першоє iнстанцiє порушення зажОНу,
1 всупереч вимогам п. 4 ст. 312 ЦПК погодилися з незакввВ|!|1
необгрунтованим рiшенням. , 1. :iЙЄIiЛ
Керуючись ст. 336, ЗЗТ-ЦПК, судова колегiям iєЯ>0||Йi|
- iМ
справах Верховного Суду УРСР ухвалила: протест заступника
Прокурора УРСР задовольнити. Рiшення Тростянецького рай-
онного народного суду, ухвалу судовоє колегiє в цивiльних спра-
вах Вiнницького обласного суду та постанову президiє цього ж
обласного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд,
При вирiшеннi позову про подiл хилого будинку в натурi суд
зобовязаний мотивувати у рiшеннi, чому вiн обрав даний ва-
рiант його подiлу i вiдхилив iншi та не погодився з вiдмовою
виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв дати згоду на
переобладнання i перепланування будинку за цим варiантом,
а розмiр грошовоє компенсацiє за видiлену частину будинку
понад належну сторонi частку визначити виходячи з вартостi,
встановленоє сторонами, або яка вiдповiдау грошовiй сумi, за
яку вiн може бути проданий в даному населеному пунктi чи
мiсцевостi
Постанова президiє Миколаєвського обласного суду
вiд 7 жовтня 1994 р.
(в и т я- г)
У червнi 1991 р. В.П. звернувся з позовом до О.П. про
подiл хилого будинку та визначення порядку користування
присадибною земельною дiлянкою. Позивач посилався на те,
що вiн з вiдповiдачкою, своую матiрю О.П., у спiввласниками
жилого будинку в м. Миколаувi, в якому йому належать 3/10,
а вiдповiдачцi 7/10 частини. Оскiльки згоди в користуваннi
будинком та земельною дiлянкою вони не досягла, просив за-
ДОВОЛЬНИТИ ПОЗОВНi ВИМОГИ. , i
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рiшенням Ленiнського районного суду м. Миколаува вiд ЗО
березня 1992 р. позов задоволене. Постановлено видiлити на
правi власностi позивачевi кiмнати 1-5 та 1-б, а також ча-
стину огорожi та вбиральню на загальну суму 1957 крб., що
становить 21/100 частину будинку. Вiдповiдачцi видiлено на
правi власностi примiщення 1-2, 1-3, 1-4, сiни, а також
лiтню кухню-сарай, ворота, частину огорожi, водопровiдний
кран, всього на суму 7468 крб., що становить 79/100 частини
будинку. У вiдособлене користування позивача видiлено час-
тину земельноє дiлянки в 281 кв. м, а в користування вiд-
повiдачки - 667 кв. м земельноє дiлянки.
З вiдповiдачки на користь позивача постановлено стягнути
848 крб. грошовоє компенсацiє за рiзницю мiж належною йому
iдеальною та видiленою в натурi частиною будинку. Вирiшено
ЧЧА
також питання технiчного переобладнання будинку з метою
iзоляцiє квартир.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Миколаєвсь-
кого обласного суду вiд б травня 1992 р. рiшення суду зали-
шено без змiн.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
поставлено питання про скасування рiшення суду першоє iн-
станцiє та ухвали суду касацiйноє iнстанцiє.
Президiя Миколаєвського обласного суду знайшла, що про-
тест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Судом встановлено,
що позивачевi в спiльнiй частковiй власностi на будинок на-
лежить 3/10, а вiдповiдачцi-7/iвчасiина.
Вiдповiдно до ст. 115 Цивiльного кодексу, кожний з учас-
никiв спiльноє частковоє власностi мау право вимагати видi-
лення своує частки iз спiльного майна. Якщо угоди про спосiб
видiлення не досягнуто, то за позовом- будь-кого з учасаикiв
майно дiлиться в натурi, коли це можливо без шкоди для його
господарського призначення.
Судом призначалися двi, будiвельно-технiчнi експертизи,
якими запропоновано сiм варiантiв подiлу будинку. Обраний
судом сьомий варiант - один з тих, що -найбiльш вiдходять
вiд iдеальних часток в правi власностi сторiн на спiрний буди-
нок. При цьому висновки суду про неможливiсть застосувати
iншi експертнi варiанти мотивованi або вiдсутнiстю дозволу
виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв, на переобладнан-
ня будинку, або ущемленням iнтересiв вiдповiдачки.
Проте судова колегiя в цивiльних справах Миколаєвського
обласного суду, скасовуючи, попередну рiшення в цiй_справi, в
своєй ухвалi вiд 8 сiчня 1992 р. вказала на необхiднiсть пе-
ревiрки мотивованостi та законностi незгоди Ленiнського, рай-.
виконкому м. Миколаува на переобладнання та перепланування
при Подiлi спiрного будинку за iншими, крiм згаданих у листi
райвиконкому, варiантами.
При новому розглядi справи суд в порушення ст. 319 ЦПК
цих обовязкових вказiвок суду касацiйноє iнстанцiє не виконав.
Не врахував суд i розяснень. Пленуму Верховного Суду
Украєни, викладених у постановi N2 7 вiд 4 жовтня 1991 Р- (з
наступними змiнами) "Про практику застосування судами за-
конодавства, що регулюу право власностi громадян на ЖЕЛВЙ
будинок". За цими розясненнями розмiр грошовоє компенсацiє
визначауться за угодою сторiн, а при вiдсутностi такоє угоди
- судом за дiйсною вартiстю будинку на час розгляду справи.
Пiд дiйсною вартiстю будинку мауться на увазi грошова сума,
за яку вiн може бути проданий в даному населеному пунктi
чи мiсцевостi.
З матерiалiв справи вбачауться, що за вiдсутнiстю узгад-
ження сторонами вартостi будинку суд погодився з пiдрахунком
експертом вартостi будинку та суми грошовоє компенсацiє не в
згаданому порядку, а за цiнами на 1984 р. . -.
Не вiдповiдау вимогам закону рiшення суду i Щодо виз-
- 235
начення порядку користування присадибною земельною
дiлянкою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126