забрано придбанi разом а вiдпевiдачiЕОi диван-лiжко,
шафу, килим, палас, йодушки, ковдри та всю худобу (а.с 331-
332). : . , - . . " ... ". . ,,, . ,,
З договору купiвлi-продажу будинку вбачауться, що пози-
вачка його придбала за 1780 крб., а в поясненнях вона зазна-
чала, що будинок куплений за 2400 крб., потiм його капiтально
вiдремонтували. Цих доказiв суд такожтiе дослiджував, у звяз-
ку з чим висновок про те, що вартiсть будинку становить
800 крб., не можна визнати обгрунтованим.
Народний суд зробив висновок про те, що заощадженi Н.
грошi не пiдлягають подiлу мiж усiма членами двору без пе-.
ревiрки i врахування доводiв вiдповiдачки,, що пi грошовi зао-
щадження зробленi за рахунок продажу худоби, вирощеноє всi-
ма членами колгоспного двору.
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасувала рiшення, а справу: напра-
вила на новий розгляд. ;
Суд може постановити додаткове рiшення у випадках, пере-
дбачених ст. 214 ЦПК, зокрема, коли вiдаосмо iк№еебудь
позовноє вимоги, з приводу якоТ стороiга поммЦа! ЯОкази i
давали пояснення, не було пост>ноалено>1В№Я1Й1
Постанова преаиди Сумського обяайюНо суду
вiд 22 червня 1992 р.
У травнi 1991 р. Свiський лiсгоспзаг Сумськоє областi
предявив позов до Б. про зобовязання передати проданий
жилий будинок. У позовi зазначалось, що 26 вересня 1990 р.
мiж сторонами було укладено договiр купiвлi-продажу будинку,
ця угода була нотарiально оформлена. Позивач згiдно з дого-
вором сплатив вiдповiдачевi 11070 крб., але вiдповiдач не
Ввiльняу i не передау позивачу проданий будинок. Посилаючись
на такi обставини, позивач просив позов задовольнити. Р., яко-
му позивач надав спiрний будинок для проживання, предявив
iюзовдо Б> iфовяселеяюь- ; ; _
Справа розглядалась судами неодноразово, "
Останнiм рiшенням Ямпiльського районного народного суду
вiд 18 жовтня 1991 р. i додатковим рiшення> того х суду 25 листопада 1991 р., залишеним без змiв ухвалою судовоє
колегiє в цивiльних справах Сумського обласного суду вiд 11
трудмє991є>.,позом(айвдавояi ,- / .
У.,1фот<сгупниайГововВерэкавого Суду Украєни
поставлено питання про скасування судових рiшень. -
Президiє Сумського обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Заперечуючи проти по-
зову, вiдповiдач послався .щ .: нйвоiа при укладеай
договору куиiвй-нєiику иесшйй>> за будинок продажноє
його цiни - 11070 Ерб., а вакошає> зобовязання як покупедь .
тiльквв кiнцi листопада 1990 р., тобто через два мiсяцi.коли
>. змiтшась обстановка, пiна на будинок, i вiн, вiдповiдач, вже
не мiг купити будинок для себе, а тому не звiльняв проданий.
позивачевi будинок i вiдмовився вiд виконання умов угоди.
Позивач не заперечував факту несвоучасноє сплати грошей за
спiрний будинок. ; :
Всупереч вимогамстадЬ15, ЗО, 40, 62 ЩiК суд цих до-
водiв вiдповiдача тав перевiрив 1 оцiнки доказам в цiй частинi
не дав. -. , . .; , , ;."/ :/;1 .
Згiдно зi ст. 128 Цивiльного кодексу право власностi (право
оперативного управлiння) у набувача майна за договором ви-
никау з моменту передач> речi, яки> iнше не передбачено
заковi"Д|гiiiв(!фЙi>


З договору кулiлiєє-продаху спiрного будинку, нотарiально
оформленого 26 вересня 1990 року (а.с. 6) вбачауться, що
позивач сплатив за куплений будинок вiдповiдачевi 11070 крб.,
а вiдповiдач передав будинок позивачевi.
Проте з пояснень сторiн вбачауться, що фактично цих умов
договору при його укладеннi не виконали нi покупець, нi про-
давець, на що суд не звернув уваги при вирiшеннi спору.
Скасовуючи попередну судове рiшення в цiй справi 26 чер-
вня 1991 р., суд касацiйноє iнстанцiє вказав на необхiднiсть
при новому розглядiсправи розяснити вiдповiдачевi його право
на предявлення зустрiчного позову про розiрвання договору
купiвлi-продажу. Цiує вказiвки народний суд ве виконав, по-
рушив вимоги ст. 319 ЦПК.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 214 ЦПК додаткове до винесеного
рiшення суд може постановити за умови, якщо вiдносно якоє-
небудь позовноє вимоги сторони з цього приводу подавали до-
кази i давали пояснення.
З матерiалiв справи вбачауться, що Р. з приводу свого по-
зову про виселення вiдповiдачiв пояснень в судовому засiданнi
не давав (як i ве робили цього вiдповiдачi), докази стосовно
нього позову судом ве дослiджувались, ве зясовано, чи вправi
Р. предявити такий позов.
Крiм цього, у додатковому рiшеннi суд не вказав, на пiд-
ставi якого матерiального закону постановлене рiшення про
виселення вiдповiдачiв з жилого будинку, порушив питання про
його постановления пiсля закiнчення встановленого на це 10-
денного строку. -;:-.;/ ,. : .1 ;-.:1 ,,>. ...: ;
Враховуючи наведене, президiя Сумського обласного суду
скасувала судовi рiшення i справу направила на новий розгляд.


Провадхення в справi може бути закрите лише з пiдстав, _
передбачених законом ::<1; ,,, ; 1":;; , .. .".1
.с " /." :. : . ч. . г -; " , ; .
Ухвала судовоє колегiє в цивиєьнцх справах Верховного Суду
УР.Х>--/.;/;- - ..,;<,
(в и т яг) ; . " . 1 - ."/Сi;. - ,-:,-. . .; .i11.
У сiчнi 1960 р. Н.Р. паредявiвфа судiпозовдо ЗВ.Р. про
визнання права власностi на 1/2 частину будинку i визначення
порядку користування цим будинком. В позовнiй заявi зазна-
чала, що з 1949 р. перебувау в вiдповiдачем у зареустрованому
шлюбi, в перiод якого ними споруджено будинок у м. Прилуках.
В 1959 р. вони припиняли сумiсне життя. Посилаючись на те,
що будияок .оформлено на iмя вiдповiдача, а останнiй права
i1|||;::а< -єжi будинок ве визнау,1 Н.Р. просила .суд визнати
будинку- i видiлеЖIи15|яЕ|й|В
Ухвалою народного суду мЄрил-вЙвiє. Є960 р.
мирову угоду сторiн затверджено. Пiсля пмОТ\iя|вчастково була виконана. За позивачкою зареветроваво 1/2 ча-
стину будинку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126