мау право на
обовязкову частку в спадковому майнi, в тому числi на пред-
мети звичайноє домашньоє обстановки i вжитку та на вклад в
ощаднiй касi, оскiльки спадкодавипя не зробила розпорядження
в ощаднiй касi щодо вкладу i не обумовила нього в заповiтi.
Посилаючись на цi обставини, О.Н. просив суд визнати
вищезгаданi дiє нотарiуса невiрними. , .
Ужгородський мiський народний суд Закарпатськоє облас-
тi рiшенням вiд 18 вересня 1972 р. у задоволеннi скарги
вiдмовив. ,
Судова колегiя Закарпатського обласного суду ухвалою вiд
10 жовтня 1972 р. залишила це рiшення без змiни.
Заступник Голови Верховного Суду УРСР порушив у про-
тестi .питання про скасування постановлениху справi- судових
рiшень. Президiя Закарпатського обласного суду визнала, що
цi рiшення пiдлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий розгляд з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в задоволеннi вимог О.Н., народний суд по-
слався на те, що вклад видауться особi, щодо якоє зроблено
розпорядження в заповiтi. У звязку з цим обовязкова частка
з вкладу непрацездатним спадкоумцям за законом не видiля-
уться. .Судова колегiя обласного суду погодилася з таким до-
водом народного суду. .
Проте рiшення народного та обласного судiв не можна виз-
нати обгрунтованими.
Дiйсно, згiдно зi ст. 564 Цивiльного кодексу вкладник мау
право робити розпорядження ощаднiй касi чи банку або офор-
мляти заповiт про видачу вкладу будь-якiй особi чи, державi.
В такому разi вклад не входить до складу спадкового майна i
на нього свiдоцтво про право на спадщину не видауться.
Проте цiую ж нормою закону передбачено й те, що вклад,
щодо якого вкладник не зробив розпорядження ощаднiй касi
або банку, пiсля "лого смертi переходить до спадкоумцiв за
законом на загальних пiдставах i на нього видауться свiдоцтво
про право на спадщину.
Коли в нотарiально посвiдченому заповiтi немау спецiальноє
вказiвки про вклад, а зазначено, що заповiдауться "все майно",
вклад переходить до спадкоумця (спадкоумцiв) за таким за-
-164 -
повiтом i на нього також видауться свiдоцтво про право на
спадщину, тобто вклад в такому разi у спадковим майном за
заповiтом i на нього поширюються правила про обовязкову
частку в спадковому майнi згiдно зi ст. 535 Цивiльного кодексу.
З матерiалiв справи видно, що т.Н. розпорядження ощаднiй
касi не давала i в заповiтi видачу вкладу будь-якiй конкретнiй
особi не обумовила, а лише зазначила, що все належне єй майно
заповiдау чоловiковi..
iiфОiаобяiкшко суду цихобставин з
стiияє иiфiювiдаоє оцiнки єм не дали.
:йр<>>иiiуя чау юахуватв наведене,
Народний, Вуй;Й||
достатньою повнотою ве ПЕд
Прiг -новому "розрлiдє
бiльш повно перевiрити
повiдне до вимог закону.
аiiАЖ--> ;,.. .-... .: уу_ .--.1._
Виходячи з наведеного, .президiя поешкiЄЕi1;:)!!!!)
довольнити; ршiенняУжгоєхкогомiсмюгоiiЕЙрйiй
ухвалу судовоє колегiє Закарпатського обласного суду скасува-
ти, а справу повернути на новий розгляд до того ж народного
суду в iншому складi суддiв.
З пiдстав порушення права на обовязкову частку в спадщинi
заповiт у вiдповiднiй частинi може бути визнано недiйсним у
тому разi, коли одержана спадкоумцем, зазначеним у ст. 535
Цивiльного кодексу Украєни, частка майна, яким спадкодавець
розпоряджауться на його користь (або не. розпоряджауться), у
меншою вiд третини частки, яка б припадала на нього з усього
спадкового майна при спадкуваннi за законом
Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР
вiд 28 червня 1991р. ,
(витяг} .
У сiчнi 1984 р. Б. предявив позов до Т. про визнання права
власностi на 7/12 частин жилого будинку у м. Краснодонi по
вул. тлiсеуика} 5, зазначаючи, що з участю його матерi в,
перiод єє шлюбу з батьком вiдповiдача була значно збiльшена-
цiннiсть належного першому спiрного будинку i тому вона (ма-
ти) набула права власностi на 1/2 частину його i, крiм
пiсля смертi свого чоловiка як .непрацездатна дружина .
право на обовязкову частку в його спадщинi. ;
Справа неодноразово розглядалась судами. Останнiм
ням судовоє колегiє в цивiльних справах Луганського об
суду вiд 17 грудня 1985 р., залишеним без змiни _є
судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного т
22 квiтня 1985 р., з Т. стягнено на користь В. ,|
Заступник Прокурора Украєни внiс протест
пiеняя, в якому порушив питання про єх скасування i направ-
лення справи на новий розгляд.
Пленум Верховного Суду Украєни визнав, що протест пiд-
лягау задоволенню з таких пiдстав.
Задовольняючи позов Б. про стягнення на його користь
877 крб., судова колегiя Луганського обласного суду виходила
з того, що мати гiозивада на час смертi свого чоловiка була
непрацездатною i вiдповiдно до ст. 535 Цивiльного кодексу
Украєни мала право на обовязкову частку в будинку, залише-
ному за заповiтом останнього Т.
Мiх тим з такими висновками не можна погодитись, оскiль-
ки єх зроблено без повного i всебiчного зясування обставин
справи i вони не грунтуються на законi.
За змiстом ст. 535 Цивiльного кодексу i вiдповiдно до
розяснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни № 4 вiд 24 червня 1983 р. "Про практику
розгляду судами Украєни справ про спадкування", якщо за-
повiдай розпорядився своєм майном> додержуючiє норми про
.обовязкову частку в спадщинi, то немау пiдстав видiляти таку
частку особi, котра мау на неє право, iз майна, на яке складено
заповiт на користь iншого спадкоумця. -
Заперечуючи проти позову, Т. як у судовому засiданнi, так
i в скарзi, поданiй в порядку нагляду, твердив, що батько
заповiв будинок йому. а матерi позивача усе домашну майно i
1/i частину вкладу в ощаднiй касi. На пiдтвердження своєх
доводiв Т. посилався на заповiт вiд 20 сiчня 1981 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126