Постановою президiє цього ж обласного суду вiд
10 липня 1991 р.- протест прокурора Чернiгiвськоє областi,
а ухвалою судовоє колеги в ЦИВiЛЬРЗХ справах Верховного Суду
Украєни вiд 9 жовтня 1991 р.-протест заступника Генераль-
ного прокурора Украєни про скасування судових рiшень адкч; ;
шено без задоволення. .. - .1,.".:\iЙє":
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни ЗДi1
рушууться питання про скасування судових рiшень в чiигуєiiiм.є
виселення родини вiдповiдача з видiлених П-ко примiщевiє
тих пiдстав, що суд не перевiрив його твердженкг щвг Й
примiщеннях вiн проживав i за життя батька, а; за;)
вiн може бути виселений лише при доведеностi єй
своує потреби в примiщеннях. Пленум Верховного
173-
раєни вважау, що протест не пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. " -
З матерiалiв справа видно, що 2/3 частин будинку належали
на правi спiльноє сумiсно! власностi батькам вiдповiдачiв.
Рiшенням Деснянського районного народного суду м. Чер-
нiгова вiд 2 жовтня 1975 р. ця частина будинку була подiлена
мiж батьками - батьку видiлено 11/30 частин, матерi - 3/10.
Протягом 1983-1984 рр. мати з дозволу виконавчого ко-
мiтету Деснянськоє районноє Ради -народних депутатiв добуду-
вала до своує частини будинку жилi й пiдсобнi примiщення, де
стали проживати й вiдповiдачi, батько ж самовiльно переоблад-
нав свою частину будинку, а в 1986 р. узаконив це переоб-
ладнання. Внаслiдок цього частки спiввласностi на будинок
змiнилися i батьковi стало належати 6/24 частив будинку. 18 чер-
вня 1988 р. вiн помер, а 29 вересня 1988 р. померла мага.
Вирiшуючи спiр про визнання права власностi на частину
будинку, що належала батьковi, та вiдмовляючи в ньому вiд-
повiдачам, суд виходив зтого, що переобладнання в нiй батько
виконав за своє кошти, нiяких достовiрних доказiв про на-
явнiсть мiж ним i вiдповiдачами сiмейних стосункiв, якi пiд-
тверджували б наявнiсть домовленостi на створення спiльноє""
власностi на цi примiщення, судом не встановлено, а тому й
право-власностi в порядку спадкування за заповiтом повинно
бути визнане за позивачкою.
Одночасно суд зазначив, i це пiдтверджууться матерiалами
справи, що вiдповiдач був i у забезпеченим житлом в цьому ж
будинку - разом зi своую сiмую, а не як член сiмє батька,
вiн займав вiдокремлену частину будинку i в даний час у його
спiввласником. А займаючи без згоди позивачки ще й при-
мiщення, що єй видiляються, вiл порушуу єє права як власника,
в звязку з чим зобовязаний звiльнити цi примiщення. Тобто
в даному випадку суд виходив iз необхiдностi захисту права
власностi вiдповiдно до вимог й. 149 Цивiльного кодексу, згiд-
но з якою власник може вимагати усунення будь-яких пору-
шень його прав, хоча б цi- порушення i не були поуднанi з
позбавленням володiння.
Виходячи з цього, зазначенi судом висновки не спростову-
ються долученими до справи довiдками, на якi зроблено поси-
лання в протестi.
Довiдка вуличного комiтету про те, пiр П-ч був прописаний
в будинку батька, сама по собi не у свiдченням фактичного
його Щюживання з ним. В подiбних випадках прописка прова-
диться безпосередньо в будинок як обукт права особистоє влас-
ностi, а не в якiсь конкретнi примiщення, до того ж зазначений
в довiдцi номер квартири не збiгауться з нумерацiую примiщень
в матерiалах бюро технiчноє iнвентаризацiє.
Тi факти, що пiсля смертi батька на вiдповiдача були пе-
реоформленi автомобiль (видiлений П.- як iнвалiду) i телефон,
самi по собi за вiдсутностi iнших достовiрних доказiв теж не
пiдтверджують проживання вiдповiдача з батьком як члена його_
- 174 - /
сiмє i повязувати єх з правом подальшого користування на-
лежною спадкодавцю частиною будинку не можна.
За таких обставив пiдстав для додатковоє перевiрки зазна-
чених у протестi доводiв немау.
Зобовязуючи одного iз ряад
брала учаоi> зйяощ "1"
дiвництвi господарських
не врахував, що згiдно ЗЄХЯЬ
ностi кiлькох спадкоумцiв вони вiдповiдiєкл , , ",
кодавця пропорцiонально до одержаних ними смдкоята часток
йогiв вiдшкодувати особi, яка
,йдиiiсу,_iбу-
""єiйвд
у~ЯК~~
iСЙiМ-
У хвала судова, колеги, в цивiльних справах Верзсскзного Суду
Укроєш вiд26 вересня 1992 р.
(а и т яг) -."
\ " - "- .-,. - .1 ... . -..;
Рiшенням Кельменепького районного народного суду, вiд
23 грудая 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ко-
легiє в цивiльних справах; Чернiвецького обласного суду вiд
12 лютого 1992 р., задоволене позови Д.Б. i Д.i. до Д. про
подiл спадкового майна, а зустрiчний позов Д. задо90леио ча-
стково. На користь вiдповiдачки Д.з Д.Б. стягнуто 1/2 частину
витрат на будiвництво господарських споруд i ремонт будинку
в сумi 3979 крб.
Постановою президiє Чернiвецького обласного судувiД
26 травня 1992 р. протест прокурора Чернiвецькоєобластi за-
лишено без задоволення, а рiшення - без змiни.
Заступник Голови Верховного Суду Украєни порушив у про-
тестi питання про скасування всiх постановлених у справi су-
дових рiшень i направлення и на новий розгляд. .
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни визнала, що протест пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. . . " . ;::1;
Постановлюючи дане рiшення, суд виходив з того, що пiд,";
час шлюбу iз спадкодавцем вiдповiдачка збудувала гарах, даii;
сарає, провела ремонт будинку, що не вплинуло на збiльшення
розмiру останнього, тому вона мау право на компенсацiю пор
ловини витрат на цi роботи, яку повинен сплатити позивач Д,|i:
Хоча з цими висновками погодились судова колегiя - ""
зидiя обласного суду, єх не можна визнати правадв.нй
Згiдно зi ст. 556 Цивiльного кодексу спадкоумвв, iвii
няли спадщину, вiдповiдають за боргами спадкодавця дЦ
цiонально до одержаних ними спадкових часток.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126