;;i є,
сутнiстю в дiях водiєв складу злочину, послався на те, що < Є: ;
позивач, нi вiдповiдач не допустили порушення правил дiфваi;.i
нього руху, аварiя трапилась через складнi погоднi умови: Я>
мокрий снiг, дорога була мокрою. Оскiльки вини сторiн
встановлено, кожназ них не повинна вiдшкодовувати зба
iншiй. , .: \ . ; \" й
Проте цей висновок зроблено без всебiчного зяс
сних обставин справи i належноє оцiнки доказiв.
Вiдповiдно до ст. 15 ЦПК наявнiсть постанови.
ганiв про вiдсутнiсть у дiях водiєв складу злочину
суд, що розглядау справу про дивiльно-иг -
дiй, вiд обовязку вжити всiх передбачених
всебiчного, повного i обуктивного зясування дiйсних обставин
справи, прав i обовязкiв сторiн.
Допитаний судом свiдок А. (працiвник iгiлiпи) показав, що
на своуму автомобiлi вiн рухався на вiдстанi 80--90 м за ав-
томобiлем вiдповiдача i бачив, як на спуску автомобiль остан-
нього стало заносити, вiв ве справився з управлiнням i став
виєжджати на зустрiчну полосу руху. Назустрiч єхав Т., який,
намагаючись уникнути зiткнення, вiдвертав автомобiль вправо,
але воно в звязку з виєздом позивача на зустрiчну полосу
вiдбулось. Свiдок вважав, що це трапилось тому, що вiдповiдач
не був досвiдченим водiум. Вiдхиляючи показання свiдка А.,
суд послався на те, що вiн не е очевидцем цiує транспортноє
подiє. Однак це не вiдповiдау дiйсним обставинам Справи.
Правильнiсть постанови слiдчих органiв про вiдмову в по-
рушеннi кримiнальноє справи, якою суд обгрунтував висновок
про вiдсутнiсть вини вiдповiдача, викликау сумнiв. У постановi
зазначено, що В., рухаючись в складних дорожнiх умовах,
допустив виєзд на зустрiчну полосу руху, що i у причиною
автоаварп. Пункт 9.6 Правил дорожнього руху зобовязуу водiя
вжити всiх заходiв для уникнення аварiє, знизити швидкiсть
аж до зупинення транспортного засобу. Невжиття таких заходiв
е порушенням правил дорожнього руху.
З врахуванням цього суду необхiдно було перед вiдповiдник
прокурором поставити питання про перевiрку правильностi вис-
новкiв слiдчих органiв. Судова, колегiя обласного суду не звер-
нула уваги на зазначене i залишила рiшення без змiна. За
таких обставин слiд було бiльш повно i всебiчно зясувати об-
ставини даноє дорожньоє подiє.
Згiдно з розясненнями Пленуму Верховного Суду Украєни,
даними у а, 9 постанови № 6 вiд. 27 березня 1992 р. "Про
практику розгляду судами "справ за позовами про вiдшкоду-
вання шкоди" (iз змiнами, внесеними постановами Пленуму
вiд 8 липня 1994 р. № 7 та вiд ЗО вересня 1994 р. № 11), у
тому разi, коли на час виконання рiшення про вiдшкодування
шкоди, виправлення пошкодження за одержанi за рiшенням
кошти, збiльшились цiни на майно або роботи, на придбання
чи проведення яких воно було присуджено, потерпiлий з цих
пiдстав може заявити додатковi вимоги до особи, вiдповiдаль-
ноє за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання
проводилося пiсля збiльшення цiн i тарифiв
Ухвала судова ков в <них справах Верховного Суду
УiфДкйiЗЗ.iййяЙйиЙ1.: 1 , ;..
.(ви-лг\,.,/\у.:\..-- .. ..
Л. предявила позов до С. про вiдшкодування шкоди. По-
зивачка вказувала, що вироком Євано-Франкiвського мiського
- єй -
суду вiд 12 травня 1992 р. С. визнано винним i засуджено за
ч. 2 ст. 140 гаi ч. З ст. 140 КК i стягнуто з нього на єє користь
131650 крб. на вiдшкодування збиткiв, спричинених внаслiдок
викрадення належноєєй автомашини ВАЗ-21063.
Посилаючись на те, що за станом на 8 червня 1993 р.
вiдповiдач вiдшкодував й тiльки 10700 крб.; а вартiсть авто-
машини ВАЗ-21063 зросла i становить 13033350 крб., пози-
вачка просила додатково стягнути з вiдповiдача на єє користь
13018300 крб.
- Потiм позивачка змiнила своє позовнi вимоги i з врахуван-
ням вартостi такоє автомашини-станом на 25 жовтня, 1993 р.,,
просила стягнути з вiдповiдача на єє користь 55992009 крб.
Рiшенням iвано-Франкiвського мiського суду вiд 5 листо-
пада 1993 р. позов задоволене. .
Постановою- президiє iвано-Франкiвського обласного суду
вiд 5 листопада 1993 р. рiшення суду- скасоване з закриттям
провадження в справi i запропоновано суду вирiшити питання "
про змiну способу виконання та стягнути фактичну вартiсть
автомашини на день розгляду цього питання в судi в порядку
ст. 366ЩiК.
Ухвалою iвано-Франкiвського мiського суду вiд 23 березня
1994 р. було Задоволене заяву Л., змiнено спосiб виконання
рiшення i стягнуто на єє користь з С. 150097Э65 крб.
~ Постановою президiє iвано-Франкiвського обласного суду
вiд 24 червня 1994 р. зазначена ухвала залишена без змiн, а
протест заступника прокурора областi - без задоволення.
В протестi заступника Генерального прокурора Украєни ста-
вилося питання про скасування всiх судових рiшень. Оскiльки
вони постановленi без повного i всебiчного дослiдження обста-
вин справи. Протест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав.
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 36 постанови № 12
вiд ,25 грудня 1992 "р. "Про судову практику справах про
корисливi злочини проти приватноє власностi" розяснив, що
судам слiд мати на увазi, що у вiдповiдностi з п. 9 постанови
№ 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р,
"Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами
про вiдшкодування шкоди" в тому разi, холи на час виконаная
рiшення про вiдшкодування шкоди збiльшились цiнв па майно
або роботи, на придбання чи проведення яких було стягнуто
грошовi суми, потерпiлий з цих пiдстав може заявити додатковi
вимоги до винноє особи.


Такi додатковi вимоги i були заявленi Л. до С. у липнi
1993 р. i президiя обласного суду своую постановою вiд 28
сiчня 1994 р. безпiдставно закрила провадження у справi та
запропонувала суду вирiшити питання про змiну способу ви-
конання i, стягнути фактичну вартiсть автомашини на даяь
розгляду цього питання в судi в порядку ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126