14 Закону Украєни i прийнятими вiдповiдно до
цього Закону постановами Кабiнету Мiнiстрiв Украєни.
Враховуючи наведене, у президiє обласного суду не було
достатнiх пiдстав залишати без задоволення протест прокурора
i погоджуватись з висновком суду.
Керуючись статтями 336-338 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду Украєни скасувала судовi рiшення i справу на-
правила на новий розгляд.
Власниковi належать права володiння, користування i розпо-
рядження майном у межах, встановлених законом
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 23 червня 1971 р.
(витяг)
Б. звернувся до другоє державноє нотарiальноє контори
м. Горлiвки з заявою про посвiдчення договору дарування на-
лежноє йому автомашини "Москвич-402" його дочцi ф. Но-
тарiус вiдмовив у посвiдченнi договору дарування з мотивiв,
що Б. пiд виглядом договору дарування фактично продау ав-
томашину. Вважаючи дiє нотарiуса неправильними, Б. оскаржив
єх до народного суду.
Рiшенням народного суду Микитiвського району м. Горлiвки
вiд 8 липня 1970 р. у задоволеннi скарги вiдмовлено. Судова
колегiя Донецького обласного суду ухвалою вiд 3 серпня
1970 р. рiшення залишила без змiни.
Постановою президiє Донецького обласного суду вiд 29 квiт-
- 297 -


на 1971 р. протест заступника Голови Верховнвого Суду УРСР
залишено без задоволення.
У протестi заступника Голови Верховного Суду ставилося
питання про скасування зазначених судових рiшень та направ-
лення справи на новий розгляд. Протест пiдлягав задоволенню
з таких пiдстав.
Вiдмовляючи Б. в задоволеннi скарги, народний суд поси-
лався на те, що автомашину йому подарував чоловiк його сес-
три, який мав своєх дiтей i мiг подарувати машину єм. Одер-
жавши автомашину, Б. зразу ж передав єє в користування зятю, (
хоча сам може керувати нею. Цi обставини, як вважав суд,
свiдчать про те, що Б., оформляючи договiр дарування, фак-
тично продав автомашину своєй дочцi.
З цього ж виходила i судова колегiя та президiя обласного
суду, залишаючи рiшення народного суду без змiни. Проте з i,
таким висновком погодитися не можна.
Згiдно з ст. 86 Цивiльного кодексу власниковi належать
права володiння, користування i розпорядження майном у ме-
жах, встановлених законом. Вiдповiдно до цього ж закону влас- i
ник вправi подарувати належне йому майно, в тому числi й
автомашину. Чинним законодавством не передбачено, щоб при
посвiдченнi договору дарування сторони представляли нотарiу-
су докази про безоплатнiсть такого договору.
У вiдповiдностi з ст. 243 Цивiльного кодексу за договором
дарування одна сторона передау безоплатно iншiй сторонi май-
но у власнiсть. Отже, саме укладення договору дарування" у
доказом безоплатного вiдчуження майна.
Б. твердив, що, даруючи автомашину своєй дочцi, вiн не
мав намiру одержати будь-якi грошi, оскiльки матерiально за-
безпечений. Сам хе вiн людина похилого вiку, керувати авто-
машиною не може i нею не користууться. Даних про те, що
Б. мав намiр пiд виглядом договору дарування продати авто-
машину своєй дочцi, в справi також немау.
Та ж обставина, що Б. не представив доказiв, що за станом
здоровя не може керувати автомашиною i що машина була
подарована йому чоловiком сестри, який мiг єє подарувати своєм
дiтям, сама по собi не у пiдставою для вiдмовлення в посвiдченнi
договору дарування.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
УРСР протест заступника Голови Верховного Суду задоволь-
нила, рiшення народного суду Микитiвського району м. Гор-
лiвки, ухвалу судовоє колегiє Донецького обласного суду ска-
сувала, а справу направила в народний суд для нового розгляду
в iншому складi суддiв.
В даний час ст. 4 Закону Украєни "Про власнiсть".
Свiдоцтво про хворобу, видане евакогоспiталем, не у вiйсько-
вим документом, що посвiдчуу особу громадянина, тому факт
належностi такого свiдоцтва може встановлюватися у судовому
порядку
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 23 липня 1964 р.
(витяг)
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши в су-
довому засiданнi протест заступника Голови Верховного Суду
на ухвалу народного суду Очакiвського району та постанову
президiє Миколаєвського обласного суду в цiй справi, встано-
вила.
А. звернувся до суду з заявою про встановлення факту
належностi йому свiдоцтва про хворобу, виданого 22 липня
1945 р. евакогоспiталем на iмя Новiкова Василя Петровича.
А.. зазначав, що вiн народився вiд незареустрованого шлюбу
його матерi Н. з А., у звязку з чим мав прiзвище матерi.,
Пiзнiше батьки зареустрували шлюб i вiн почав носити прiзви-
ще А., але в деяких документах вказувалось його прiзвище по
матерi. У свiдоцтвi про хворобу, виданому евакогоспiталем 22
липня 1945 р., де вiн перебував на лiкуваннi, також зазначено
його прiзвище Новiков, через що вiн не може оформити одер-
жання пенсiє.
Ухвалою народного суду Очакiвського району його заяву
задоволене. Постановою президiє Миколаєвського обласного су-
ду ухвалу скасовано i провадження в справi закрито.
У протестi ставилося питання про скасування ухвали на-
родного суду та постанови президiє обласного суду i передачу
справи на новий розгляд. Протест пiдлягав задоволенню з таких
пiдстав.
Скасовуючи ухвалу народного суду та закриваючи провад-
ження в справi, президiя обласного суду посилалась на те, що
свiдоцтво про хворобу було видане комiсiую евакогоспiталю i
у вiйськовим документом, тому такий факт не може бути вста-
новлений судом. З даним висновком не можна погодитись. За
ч. З ст. 273 ЦПК не пiдлягають судовому розгляду справи про
встановлення факту належностi вiйськового квитка, тобто до-
кумента, що посвiдчуу особу громадянина.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126