252 КЗпП вимагауться лише
при звiльненнi членiв профкомiв виробничих пiдприумств. Про-
те така позицiя у помилковою. Адже ст. 252 КЗпП викладена
в редакцiє ст. 2 Закону СРСР вiд 10 грудня 1990 р. "Про
профспiлки, права та гарантiє єх дiяльностi", що набрав чин-
ностi з 1 сiчня 1991 р.
Закону про профспiлки в Украєнi немау. Тому вiдповiдно
до постанови Верховноє Ради Украєни вiд 12 вересня 1991 р.
"Про порядок тимчасовоє дiє на територiє Украєни окремих актiв
i.iконодавства Союзу РСР" Закон СРСР вiд 10 грудня 1990 р.
єє Украєнi дiу. А у примiтках до ст. 2 даного Закону у тлума-
и пня, вiдповiдно до якого пiд пiдприумством в данiй нормi
розумiються пiдприумства (обуднання), установи, органiзацiє
iи належно вiд форм власностi та господарювання, а отже, й
пiнцi та середнi спецiальнi навчальнi заклади.
Тому гарантiє, передбаченi ст. 252 КЗпП, поширюються й
и.i членiв профкомiв середнiх шкiл. Неправильно застосувавши
i. iкон, президiя обласного суду не дала вiдповiдi на довод про-
ii ч ту щодо цього порушення.
У матерiалах справи у лист позивача, адресований обкому
i .пузевоє профспiлки, а також вiдповiдь останнього, з якоє вид-
iiч, що саме напередоднi збирання пояснень учнiв вiдбулися
iiiори трудового колективу школи з приводу листа С.
Цим обставинам окружний суд i президiя обласного суду
дали будь-якоє оцiнки.
Пiд час розгляду справи суд допитав як свiдкiв вчителiв
, М. та iн., якi категорично заперечували факти побиття
чнiв позивачем i заявили, що С. звiльнений з роботи внаслiдок
передженого ставлення до нього керiвництва школи. Не взяв-
[iи до уваги показання цих свiдкiв, суд всупереч вимогам
"г. 203 ЦПК не навiв у своуму рiшеннi доводiв, за якими вiн
чiдхилив.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
сувала постановленi рiшення, а справу надiслала на новий
iгляд. - , .
При вирiшеннi позову про поновлення на роботi працiвника,
звiльненого з iнiцiативи власника або уповноваженого ним ор-
гану, мау зясовуватись як додержання вимог ст. 43 Кодексу
законiв про працю Украєни про допустимiсть розiрвання тру-
дового договору з цих пiдстав лише за попередньою згодою
профспiлкового органу пiдприумства, установи, органiзацiє, так
i обгрунтованiсть кожноє з пiдстав, з яких його розiрвано
Постанова президiє Миколаєвського обласного суду
вiд 24 грудня 1993 р.
(витяг)
31 серпня 1992 р. П. звернувся з позовом до вiдгодiвельного
радгоспу "Плавнi" про поновлення на роботi та стягнення за-
робiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що з серпня 1990 р. вiн працював у
вiдповiдача ветеринарним лiкарем. Наказом вiд 7 липня 1992 р.
його звiльнено з роботи за пп. 4 та 7 ст. 40 КЗпП.
Посилаючись на те, що вiн звiльнений незаконно, оскiльки
18 березня 1992 р. безпiдставно був переведений на посаду
ветфельдшера, прогулу не вчиняв, медичний огляд не проходив,
П. просив задовольнити його позов.
Рiшенням Очакiвського окружного суду вiд 23 вересня
1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Мико-
лаєвського обласного суду вiд 3 березня 1993 р., в позовi вiд-
мовлено.
У протестi заступник Голови Верховного Суду Украєни по-
ставив питання про скасування постановлених рiшень i пере-
дачу справи на новий розгляд.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення, з яким погодилась судова колегiя
обласного суду, суд виходив з того, що 7 липня 1992 р. П.
перебував на робочому мiсцi в нетверезому станi, а не вико-
навши розпорядження директора радгоспу- щодо вивезення на
мясокомбiнат худоби, вчинив ще й прогул.
Однак з такими висновками погодитись не можна.
Як вбачауться з матерiалiв справи, трудовий договiр з по-
зивачем був розiрваний за пп. 4 .i 7 ст. 40 КЗпП, тобто з двох
передбачених законом самостiйних пiдстав, кожна з яких мау
своє особливостi застосування. Тому судовоє перевiрки потребуу
звiльнення як за п. 4, так i за п. 7 ст. 40 КЗпП.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 40 КЗпП та до розяснень Пленуму
Верховного Суду Украєни, даних у п. 24 постанови № 9 вiд 6
листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових
спорiв", прогулом визнауться вiдсутнiсть працiвника на роботi
як протягом усього робочого дня, так i бiльше трьох годин
безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних
причин. Вiдсутнiсть працiвника на роботi в звязку з його.не-
- 20 -
законим переведенням на iншу посаду не можна
гулом без поважних причин.
Ставлячи за провину позивачу вчинення прогулу, адi
страцiя радгоспу виходила не з того, що вiн був вiдсутнiй на
роботi без поважних причин, а з того, що не виконав розпо-
рядження директора радгоспу щодо вивезення худоби на мясо-
комбiнат.
Незважаючи на це, суд не вник у суть цього звинувачення,
механiчно погодився з ним i не дав йому нiякоє правовоє оцiнки.
Крiм того, як в позовнiй заявi, так i в судi позивач посилався
на те, що в березнi 1992 р. (про що йому стало вiдомо лише
в липнi того ж 1992 р.) вiн незаконно та з порушенням його
трудових прав був переведений на посаду ветфельдшера, в
звязку з чим невиконання доручення директора радгоспу не
може квалiфiкуватись як ухилення вiд виконання трудових
обовязкiв, а тим бiльше - як прогул.
Що ж до звiльнення П. за п. 7 ст. 40 КЗпП, то вiдповiдно
до п. 25 вищезазначеноє постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни нетверезий стан працiвника може бути пiдтверджений
як медичним висновком, так й iншими видами доказiв, пере-
дбачених ст. 27 ЦПК Украєни. Однак у будь-якому разi вони
мають бути дослiдженi в установленому порядку в судовому
засiданнi та пiдданi вiдповiднiй оцiнцi.
У даному разi на пiдтвердження факту перебування пози-
вача на роботi в нетверезому станi суд послався на пояснення
директора радгоспу К.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126