та напражденнясйрави на ною розгляд. Протест пiд-
лягав задоволенню з таких пiдстав. Вироком народного суду
м. Роаао вiд 8 серпня 1962 р. Б. та Л. засуджено за ч. 1
- 192-
ст. 101 i я. 2 ст. 206 КК за те, що> перебуваючи у i
станi, з хулiганських спонукань вони спiльними ,а>яма"й||
подiяли Н. тяжкi тiлеснi, ушкодження, що призвело до його
калiцтва i втрати частково працездатностi. ; №
Вiдповiдно до ст. 451 Цивiльного кодексу особи, якi спiльно
заподiяли шкоду, несуть солiдарну вiдповiдальнiсть; За таких
обставин суд не мiг покласти на Л. та Б. часткову, вiлло
вiдальнiсть. Покладення частковоє вiдповiдальностi призвело до
того, що шкода Н. в повному розмiрi не вiдшкодовувалася,
оскiльки вiдповiдач Л. сплачував алiменти <розмiрi 50% за-
робiтноє плати i збитки з нього не стягувались.
Керуючись статтями 336 i 337 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду УРСР протест заступника Прокурора УРСР за-
довольнила, рiшення народного суду м. Ровно та ухвалу судовоє
колегiє Ровенського обласного суду скасувала i справу
надiслала до народного суду на новий розгляд в iншому, складi
суддiв. . - ;.: . . - :. . :. - - -
Рiшення суду скасоване
нем ст. 456


Умаяа судМ<ЛЧюМ№
урсяШ>ШШiа
(в и т я г)
К., який працював у Волочиському районному шляховому
вiддiлiтрактористом, загинув внаслiдок нещасного випадку.
Його дружина предявила позов до Волочиського районного
шляхового вiддiлу про вiдшкодування шкоди у звязку з втра-
тоюгодувальника. У позовi зазначалося, що вона та двое ма-
лолiтнiх дiтей перебували на його утриманнi.
Рiшенням Хмельницького обласного суду вiд ЗО грудня
1968 р. позовнi вимоги задоволенi.
В касацiйнiй скарзi вiдповiдач, оспорюючи судове рiшення,
посилався на те, що нещасний випадок з потерпiлим стався
внаслiдок його протиправних дiб i грубоє необережностi. Крiм
того, вiдповiдач зазначав, що позивачка не проживала разом
з потерпiлим, тому просив у позовi вiдмовити. . . .й:.


Касацiйна скарга пiдлягала задоволенню з таких пiдстМi|.
Вважаючи, що Волочиський районний шляховий вiддiл
бовязаний вiдшкодовувати шкоду позивачцi у звязку 9 i
гою годувальника, обласний суд послався на ст. 450 Цивi,
кодексу, яка передбачау вiдповiдальнiсть за шкоду, з
джерелом пiдвищеноє небезпеки. Проте з наведеним
не можна. Потерпiлий перебував з вiдпояiдачем
7 Бюл, законодавства, № 395 193
вiдносинах, тому суд при вирiшеннi спору мав керуватися ст.
456 Цивiльного кодексу, на пiдставi якоє органiзацiя зобовяза-
на вiдшкодувати шкоду потерпiлому, якщо таку заподiяно при
виконаннi ним трудових обовязкiв з вини цiує органiзацiє.
3 приуднаного до справи акта про розслiдування нещасного
випадку вбачауться, що 3 квiтня 1968 р. К.> будучи у нетве-
резому станi, взяв для особистих потреб закрiплений за ним
трактор i при переєздi дамби звалився у воду разом з трактором.
За таких обставин суду належало зясувати, в чому конк-
ретно полягала вина вiдповiдача у нещасному випадку. Однак
суд не зробив цього та не зажадав вiдповiдних доказiв, тому
не мав достатнiх пiдстав для задоволення позову позивачки:
З урахуванням наведеного рiшення обласного суду
пiдлягало скасуванню, а справа - направленню на новий роз-
гляд. При новому розглядi справи суду слiд зясувати, в чому
конкретно полягала вина вiдповiдача у нещасному випадку та
залежно вiд встановленого i вiдповiдно до вимог закону поста-
новити рiшення.
Тему судова колегiя Верховного Суду УРСР касацiйну
скаргу Волочиського районного шляхового вiддiлу задовольнила
частково. Рiшення обласного суду скасувала, а справу напра-
вила до того ж суду на новий розгляд.
Закон не передбачау можливостi звiльнення вiдповiдача пов-
нiстю вiд вiдшкодуваиня збиткiв з мотиву його матерiальноє
иеаабезиечеiйiюрi.";1,1;- , 111: .
Ухвала судове>колега в цивiльних -справах Верховного. Суду
УРСР вiд 5 березня 1964 р.
(витяг) > .
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши в су-
довому засiданнi протест заступника Голови Верховного Суду
на рiшення народного суду Центрально-Мiського району
м. Горлiвки вiд 27 лютого 1963 р, та ухвалу судовоє колегiє
Донецького обласного суду вiд 21 березня 1963 р. в справi за
позовом Н. до К. про вiдшкодування збиткiв у звязку з ка-
лiцтвом, встановила, що 21 квiтня 1957 р. вiдповiдач пострiлом
з мисливськоє рушницi заподiяв Н. тяжкi тiлеснi ушкодження,
внаслiдок чого юна втратила працездатнiсть на 60 процентiв.
Рiшенням народного суду Центрально-Мiського району
м. Горлiвки вiд 2 лiОТОГо 1962 р. з вiдповiдача стягнуто на єє
користь по 5 крб. щомiсяця на перiод з 1 сiчня по 1 вересня
1962 р. Пiсля цього вона пройшла повторний огляд у судово-
медичнiй експертизi, тому юову предявила позов про стягнен-
ня" збиткiв. - .; , 1 . ".1 .i i - .
Рiшенням народного суду Центрально-Мiського району
. , - Є94-
м. Горлiвки вiд 27 лютого 1963 р. у позовi вiдмовлено. Судова
колегiя Донецького обласного суду ухвалою вiд 21 березня
1963 р. рiшення народного суду залишила без змiни.
Протест щодо скасування цих судових рiшень та спряму-
вання справи на новий розгляд пiдлягав задоволенню з таких
пiдстав.. . . ..,
Вiдмовляючи у позовi, народний суд послався на те, що у
вiдповiдача .склалися тяжкi матерiальнi умови, тому вiн не може
вiдшкодувати вiдповiдачцi збиткiв. Крiм того, суд зазначив, що
позивачка одержуу пенсiю у розмiрi 23 крб., а єє чоловiк за-
робляу по 70 крб. ва мiсяць. Тахоi ж думки додержувалась i
судова колегiя обласного суду. .,-.". є-к,/. - ,
Проте з зазначеними мотивами погодить не можна. По-
зивачка ставила питання про стягнення з вiдповiдача збиткiв,
яких вона зазнала з 1 вересня 1963 р., тобто про покладення
на вiдповiдача обовязкiв, що виникли пiсля введення в дiю
Основ цивiльного;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126