я люблю тебе. Я люблю тебе. Я люблю
тебе).


Оттака ловись, кобiто, - закохалася. Ще й як закохалася - вибухла
наослiп, полетiла сторч головою, дзвенячи в просторi вiдьомським смiхом,
пiдхоплена незримими самовладними нуртами, i бiль той не перепинив - а мав
би, - так нi ж, вирубала в собi всi застережнi табло, що жахтiли червоними
лампочками на межi перегрiву - достоту перед аварiдю на АЕС, - i тiльки
вiршi, що негайно ввiмкнулися натомiсть i пiшли суцiльним, нерозчленованим
потоком, пропускали недвозначнi сигнали небезпеки: в них нав'язливо
проблимували - ад, i смерть, i недуга, "I жовте море днiв, i сизе море снiв
/В одбитих кольорах вмираючого неба, - /I я iще пливу - а ти уже на днi, /I
страшно нам обом дивитися на себе": "Значить, ти знала? - визвiрився вiн,
свiнувши вовчими вогниками в очу, коли вона - втрачати було вже нiчого -
зважилася дещо з того потоку прочитати йому вголос, - знала, що так буде?
Так якого ж?..." Ге, серце мод, так у цьому ж вся й штука...


Ннiт, не була мазохiсткою - була, йолки-палки, нормальною жiнкою, чид
тiло тiшилося, даруючи радiсть iншому, та що там казати - класною бабою
була, "девочка сладенькая", "фантастическая женщина", "stud woman",
мусуй-мусуй тепер в пам'ятi, як книгу вiдгукiв (вигукiв) - з тих хвилин,
коли мужчини не брешуть, може, хоч дрiбку рiвноваги собi тим повернеш: була
ж! - а от нi, не вертадться, не спасад - що з того, що була, що завжди при
тiм чула, з часом бiльшим, часом меншим темним осадом недовипитостi, якою
ще могла б бути, - бо д в життi речi, вiд нас не залежнi, бо я д така, який
ти зi мною, - в мужчин це трохи по-iншому, в жiнок, на жаль, так - i, на
жаль, в усьому, i хоч би скiльки лiфчикiв не попалено було американськими
фемiнiстками, з мастурбацiз - чи то нумовим пенiсом, чи живою людиною, бо
живою людиною це теж не що як мастурбацiя, коли без любовi, - не прибуде нi
дiтей, нi вiршiв. I все, i клямка. "В цiм твоя межа". Як же той
кембрiджський вiрш кiнчався? "Рiлля, що прагне борони, /I мокрi, сплаканi
ворони - /I муж, який не вборонив - /А ждав вiд мене оборони". Еге ж,
exactly - чи, коли хто волiд, "вот iмднно". От чим ще, до речi, паршива
чужа кразна - набиваються, натрушуються, як пух у нiздрi, напохватнi
чужинецькi слiвця й звороти, залiплюють пори в мозковi, нахабно тиснуться
попiдруч, навiть коли ти наодинцi з собою, - i незчувадшся, як починадш
балакати "хеф-напiв", тобто повторюдться те саме, що вдома (вдома?
схаменися, кобiто, - де вiн, твiй дiм?), ну гаразд, у Кидвi, в Укразнi - з
росiйською: всякад ззовнi накрапами, зсихадться-цементудться, i мусиш - або
повсякчас провадити в умi розчисний синхронний переклад, що звучить
вимучено й ненатурально, - або ж приноровитися, як усi ми, самим голосом
брати чужомовнi слова в лапки, класти на них такий собi
блазнювато-iронiчний притиск як на забуцiм-цитати (наприклад - гарний
приклад для студентiв, можна навести завтра на лекцiз: "Ти себе що -
"побддiтдльнiцей" почувадш?").


А ще можна б сказати - виступаючи з доповiддю в якому-небудь
американському унiверситетi, або на конференцiз "трiпл-ей-дабл-ес"name="11a">11, або в Кеннан Iнстiт'ют у Вашiннтонi, або де
тебе ще там i далi носитиме лихим вiтром, сто, максимум двiстi баксiв
гонорару плюс сплачена дорога - i дякуй гречненько, ти не +втушенко й не
Татьяна Толстая, щоб дiставати по тисячi за виступ, та хто ти ваще така,
слиш, ти, забацана Ukrainian, дитя вiдрадненськоз комунальноз "хрущовки", з
якоз цiлий вiк марно силкудшся вирватись, Попелюшка, що летить через океан
понарiкати за вечерею у Шеффiлда з парочкою Нобелiвських лауреатiв
(промiнячись навсiбiч, чотирма мовами нараз за одним столиком сиплючи) на
iдейну вичерпанiсть сучасноз цивiлiзацiз, по чiм вертадться в свою кизвську
кухню площею 6 кв.м.сваритися з мамою й принижено тлумачити рiдним
редакторам, що лде я, там i буде вiтчизна" - то зовсiм не значить "ubi
bene, ibi patria", - бодай тому, що через цю саму довбану patria тобi нi у
Шеффiлда, нi у Тiффанi, нi на Гавайях, нi на Флоридi, нiде й нiколи не д
bene, бо вiтчизна - то не просто земля народження, правдива вiтчизна д
земля, котра потрапить тебе вбивати - навiть на вiдстанi, подiбно як мати
повiльно й невiдворотно вбивад дорослу дитину, утримуючи зз при собi,
сковуючи зй кожен порух i помисл власною обволiкаючою присутнiстю, - а, що
там розводитися довго, тема мого сьогоднiшнього виступу, ледi й
джентльмени, - як i зазначено в програмi, "Польовi дослiдження з
укразнського сексу", i, перш нiж перейти до нез, хочу подякувати всiм вам,
присутнiм i вiдсутнiм, за нiчим не виправдану увагу до модз кразни й модз
скромноз особи, - от чим як чим, а увагою ми досi розбещенi не були:
по-простому сказавши - здихали, на фiн нiким не завваженi (я тут ще в
досить упривiлейованому становищi, бо якби зважилась, плюнула й висипала в
рота разом усю решту таблеток iз жовтогарячого слозчка, то тiло виявили б
досить хутко, десь, либонь, день на третiй: Крiс, факультетська секретарка,
зателефонуд, тiльки-но я не з'явлюся на лекцiю, отже, грiх нарiкати,
ниточка-павутиночка, хай i тонюня-провисла, щоб, за нез шарпнувши, дати
свiтовi знати про свiй черговий, цим разом останнiй, вiд'ззд, у мене
все-таки д, - i якби з тим чоловiком щось сталося там у пущi, - хоч я й не
думаю, аби з ним щось сталося, вiн нiколи не вчинить цього сам, забагато
мад в собi злостi для такого дiла, - то Марк i Розi щодня ж навiдуються до
нього), - так ось, ледi й джентльмени, прошу не поспiшати квалiфiкувати
розглянутий випадок закоханостi як патологiчний, бо доповiдач iще не сказав
головного - головне ж, ледi й джентльмени, полягад в тому, що в життi
пiддослiдноз то був перший укразнський мужчина. Направду - перший.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42