ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
Перший готовий - кого не треба було вчити укразнськоз мови, тябричити
йому на побачення, виключно аби розширити спiльний внутрiшнiй простiр
порозумiння, книжку за книжкою з власноз бiблiотеки (Липинський, блiн,
Грушевський, i про Горську вiн також не чув, анi про Свiтличного, за ним
були зовсiм iншi шiстдесятi, добре, я тобi завтра принесу!), а в часi
любосного воркотання мимобiжно згадавши "Не захист мрiй - блаженний дiм..,"
тут-таки запускатися в пiвгодинний коментар про життя i творчiсть автора -
це, знадш, був у тридцятi такий поет на Захiднiй Укразнi, - i отак, хай
йому грець, все життя! - професiйна укразнiзаторка, наче ще по одному
органу зм усiм нарощудш, коли-небудь наша незалежна, чи радше ще-не-вмерла,
якщо до того часу не вмре, мала б запровадити якусь спецвiдзнаку - за
кiлькiсть укразнiзованих койкомiсць, ти б зм загаратала список тобою
навернених! - а то був перший мужчина з твого свiту, перший, з ким
обмiнювалося не просто словами, а зараз усiдю бездоннiстю мерехких,
колодязним зблиском пiдсвiчених тайникiв, тими словами вiдслонених, i тому
говорилося легко, як дихадться й сниться, i тому пилося розмову смажно
висушеними вустами, i впивалося все запаморочливiше, о, ця нiколи не знана
сповна свобода бути собою, ця гра, нарештi, в чотири руки по всiй
клавiатурi, натхненнiсть iмпровiзацiз, скiльки iскристоз, смiхотливоз
енергiз вивiльнядться, коли кожна нота - iронiчний натяк, вiдтiнок, дотеп,
доторк - умент резонуд, пiдхоплена спiврозмовцем, кульбiт у повiтрi, просто
вiд надмiру сили, жартiвливе колiнце - ближче: можна? i от уже -
двозначнiше, ризикованiше, i от уже - впритул, i от уже, заглушивши мотор
(бо ти таки сiла, врештi-решт, у ту його машину - пiсля вiдвiвин майстернi,
пiсля того, як угледiла навiч, хто вiн), - навальний перехiд на iншу мову:
губами, язиком, руками, - i ти, вiдхиляючись зi стогоном: "Позхали до
тебе... В майстерню..." , - мова рiзко скоротила ваш шлях назустрiч одне
одному: ти впiзнала: свiй, в усьому - свiй, одноз породи звiрюки! - i в нiй
же, в мовi, було все, чого нiколи потiм не було мiж вами в лiжку.
"Gosh, if he only weren't such а damned good painter!
ти випила натще два келихи каберне-совiньйон, i тебе трошки розпружило -
вперше за тi кембрiджськi мiсяцi, запаморочливо легким, дерзновенним
пiдняттям, ой випила - вихилила, сама себе похвалила, ех жаль, нема з ким
заспiвати, -Лiса i Дейв слухали, як малята рiздвяну казку, забувши хрумтiти
чiпсами, Slavic charm13, ось як це в них
називадться, - ти любила той бар, глуху пляшкову зелень декору, яка
наводила на гадку про ломбернi столики, так само як i низькi свiтла, що
вiдсувають лиця у притемок, i чоловiкiв, скупчених при шинквасi за
спогляданням бейсбольного матчу, i гул голосiв, i нiч за далекими вiкнами,
зз густий коричневий вар, в якому плавляться жовтi цукати лiхтарень , - все
нараз, бо тiльки так i дадться увiйти в свiт чужого: приймаючи все нараз,
усiма змислами, i ти це вмiла, ти просто втомилася, за всi роки бездомних
блукань, любити свiт самотою - проходити анонiмною й нерозпiзнаною через
сутенiючi аеровокзали, ресторани й бари з теплими вогнями, морськi
узбережжя з надбiгаючим шелестом прибою по рiнi, вранiшнi готелi з кавою в
холлi, - "Where are you from?" - "Ukraine", - "Where is that?"
втомилась волiкти додому в зубах спрагло виссанi з нього згустки краси й
радiсно лементувати: "Адiть, дивiться!" - але вдома, в твозй бiднiй
забембанiй кразнi - кразнi урядовцiв в обвислих штанях i всiяних лупою
пiджаках, оплилих письменникiв, зугарних читати лиш одною мовою, та й з
того вмiння нестак-то вжиткуючих, i бистрооких, жучкуватих бiзнесовцiв iз
навичками колишнiх комсомольських секретарiв, - все воно якось нi до чого
не крiпилося, провисало непритокмане й ото хiба тiльки до виливу жовчi
дрочило, сводю туманною, зашифрованою в незнайомих iменнях i реалiях
недосяжнiстю, натоптуваних домашнiх самоукiв (чомусь незмiнно - на куцих,
жокейськи вивернутих ногах: порода така, чи що?), закваснiлих де-небудь в
обласнiй публiчнiй бiблiотецi iменi Грьомiна в час, коли ти мала нахабство
(чи може, дурне щастя, думалось зм?) вештатися по Гарвардськiй "Вайденер" i
де там ще, - ти втомилась нероздiленiстю сводз любовi до свiту, i в тому
чоловiковi - щойно опинившись у нього в майстернi, станувши (в окулярах з
товстими скельцями) перед розвернутими лицем, одне за одним, полотнами, що
громадилися вздовж стiн, назбируючи порохи, - ти блискавично вгадала свiй
ддиний, кругло-довершений шанс на несамотнiсть отоз любовi, - саме тому, що
вiн був such а damned good painter15, - але
вже це Лiсi з Дейвом годi було розтлумачити, ти й не намагалася, Лiса
вражено всмiхалася свозм неправдоподiбно яскравим, схожим на збудженого
коралового молюска ротом, i очi зй волого блищали: What а story!
пожежами й автокатастрофами (бо ту славнозвiсну машину вiн одноз ночi взяв
та й розгепав, казав, на друзки), iз тадмничим зникненням протанонiста й
вiд'зздом герознi за океан, з купою вiршiв i картин, а головне - з цим
постiйним, непередаваним наскрiзним вiдчуттям, якому, власне, ти й улягла:
вiдчуттям, що все можливо: той чоловiк грав без правил, точнiше, грав за
власними, як правдивий кантiвський ненiй, в його силовому полi
пробуксовувала будь-яка передбачувана логiка подiй, так що був вiн сам собi
the land of opportunities17, i що вже там
серед тих opportunities не чазлося вготованим на майбутнд - смерть в
черговiй з ряду автокатастрофi (нi, Господи, нi, тiльки не це!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42