" - смiялася, гладячи, поривчасто втуляючи цю сухо, породисто
вилiплену голову собi мiж персiв), суцiльний метал, камiнь, обсидiан! -
сидячи в нез в кухнi, звiсивши руки мiж колiн i невiдривно втупившись у
кахляний вiзерунок на долiвцi (i того бахматого светра, в якому геть тонула
його цупка, у вузлик стиснута постать, вона також полюбила), вiн розповiв
зй про свого батька, - дiд старiвся самотою десь у селi на Подiллi, давай
провiдадмо його - вдвох, поздеш зi мною? (i зй зараз же уявилось, як гордо
каже, хряпаючи дверцятами машини: "Тату, це моя жiнка!" - те простолюдне
"жiнка" в устах укразнських мужчин завжди пороло зй слух, але тут - тут
вона б не нзилася, з усмiшкою ступила б, як iз журнальноз обкладинки, у
сводму шикарно просторому кармазиновому пальтi од "Лiз Кларбон" i чорних,
гармошкою, чобiтках на височенних пiдборах, у розквашений дощами чорнозем -
чи що там у них, нлей? пiски? - пiдводячи комiр, тонкi музичнi пальцi з
наманiкюреними в тон пальту нiгтями, гойдливi дармовиси арабських срiбних
сережок: його гордо демонстрований здобуток, остаточна перемога, якою
справджене життя звiтудться перед свозм витоком) - молодiсть старого
пройшла по концтаборах, нiмецьких i радянських, лпомиз хлебтав iз корита",
- вимовив, нiби чиряка вичавлював: з хижим притиском i хворобливою
придмнiстю бачити виприслий гнiйний стрижень, - i докiнчив неголосно, так i
не пiдводячи зору: "Раби не повиннi родити дiтей". - "Що ти таке кажеш, як
смiдш, грiх!" - "Бо це вспадковудться". - "Нi чорта не вспадковудться -
хочеш сказати, що в тобi нема свободи?" - "Бажання вирватись - iще не
свобода". Вирватись! - зз потрясло це слово, так легко вийняте з зз
власного словника, нiби вiн загодя знав, на якiй сторiнцi розкрити, - тим
словом вiн вивiв на яв i так потвердив, устiйнив неомильнiсть зз родового
iнстинкту, що врубався тоз першоз ночi, впiзнавши: милий мiй, рiдний,
хлопчику маленький, iди до мене, в мене, я обтулю, закрию тебе собою, я
народжу тебе заново, так, разом, вiднинi й до кiнця, ну ясно ж, ми
одружимось, та що там, ми вже одружилися, i в нас буде - син ("Родити тобi
треба, - задихнувшись одривався од зз губiв, не в змозi довше зносити
цiлування навстоячки: - молока в тобi багато!" - в тому його,
кошмарнуватому якомусь, - хоч вiн, спасибi, щадив зз перед подробицями,
вiдбуваючись болiсним жестом - долонями по лицю, як сухе вмивання: "Ат -
митарства...", - шлюбi - в нього був син, уже дорослий, студент, i, казали,
страшенно славний пацан, вiд нього взагалi мали родитися хлопцi, такi речi
вона визначала з мiсця, блискавичним наскрiзним знаттям, вiд дiвчини ще - з
кожним мужчиною, геть i до всякоз койки: хто з цим-от буде, син чи дочка, -
чия стать дужча), - бiлявеньке, з курчачо-пушистим волоссям хлоп'ятко, що
вже кiлька разiв являлося зй у снах, - покрутившись у безповiтряному
просторi, потяглося, вхлипнуте яросною силою зз пориву, - на нього: буде
класний хлопчисько, як золото (i все строкате сум'яття прочитаних ними
книг, його картин, зз фортепiано, Боже, як же багато всього нажитого й
передуманого! - пiрвавшись у барвний вихор, злившись докупи, вмент утворило
в уявi - гнiздо, стало структурою - завершено-круглою, з живим тяжиком в
осердi: зовсiм непогано народитися в такому свiтi, i ми - ми зумiдмо його
захистити, правда? йолки-палки, та скiльки нас узагалi д, тоз нещасноз,
через силу, впоперек iсторiз затриманоз iнтелiненцiз вкразнськоз, -
горсточка, й та розпорошена: вимираючий вид, повигиблi клани, нам би
розмножуватись шалено й повсякчас, кохаючись де лиш можна, з орнiастичною
ненатлiстю зливаючись в ддине, зойкаюче-стогнуче щастям кублище рук i нiг,
встеляючи собою, заселяючи наново цю радiоактивну землю! - син, от вiн-то
нарештi звiльнений буде вiд того спадку, за який цiлу молодiсть
розплачувалися ми - так тяжко, що вже наче й сповна), - лютий, яркий
iнстинкт породи, раз усвiдомлений нею на ввесь обшир духа, заповнив зз
цiлком i попер навмання, все на шляху змiтаючи, - що там розгепане авто, що
там вiдстанi - мiж мiстами, а хочби й мiж континентами! - що там пожежа з
повiстками й ментiвськими протоколами (а яка дивна була пожежа, слiдство
так нiчого й не доглупалося, на зимовiй дачi, куди призхали компанiдю, вiн
розкладав над ранок вогонь у камiнi, то вiн наполiг на шашликах, змотався
автом, тодi ще цiлим, удосвiта на ринок, купив м'яса, - зй запам'яталось,
як нiс наперед себе тяжкого, одутого пластикового пакета в кров'яних
патьоках: якось недобре, мутно дiяло на нез те безсоння
- засушливий згiрклий посмак у ротi, вiдчуття немитостi й бруду пiд
нiгтями, гадалось тодi - вiд утоми, перепою-перекуру, а потiм, у нормальних
уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всiма американськими
вигодами, умовах, показалося - ннiт, не вiд того, - вiдчуття тим бiльш
неясне, що вiн же був такий клiнiчний чистюк, щоранку по годинi плюскотався
пiд душем, i то не рахуючи голiння, аж зз брала зла цiкавiсть: що здоровий
хлоп може там годину робити, онануд, чи що? його власного запаху вона так
нiколи й не занюшила: тютюн - так, дезик - так, але як, чорт забирай, пахне
мужчина, з яким прецiнь два мiсяцi, пардон за високий стиль, дiлилося стiл
i ложе? - навiть сперма його, здавалось, не мала запаху, може, тим, що, iно
скiнчивши, зривався й гнав до ванни як ошпарений, слухай, менi що - за
тобою бiгти, чи як? "То все було - блуд i бруд: / Промивка пiдземних руд /
Од давнiх, стiйких отрут, / По чiм залишався - труп. / Вiдмитий i непахкий,
/ Розкинувши двi руки, / Немов окоренки крил, / Лежав, мовчав i курив. / I
я мовчала невлад, / I входив у мене - ад", - це вона тепер таке пише, хоч
на фiн його таке й писати - функцiя хворого органiзму, не бiльше, а тодi -
тодi крiзь безсонну очманiлiсть блищав тонко, з просинцем накрохмалений
снiжок, на шибках сяли морозянi лисицi, була тиша, велика, аж наче
всесвiтня, тiльки пошурхував надворi пiд кроками схвачений порошею
падолист, пасмуги блiдого сонця лежали на паркетi, коли вона вступила до
зали, де вiн, присiвши навпочiпки перед камiном, розкладав вогонь,
пiдсовував наготовленi полiнця, озвався, не повертаючи голови:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42