.. Так вони розмовляли - коли ще розмовляли, бо
розкривався - дiлився чимось iз себе-внутрiшнього - вiн навзагал помалу,
рипуче: не звик, якiсь там дверцята в ньому да-авно, вiдай, позаклинювало,
що й завiси ржею побралися, - Господи, що ж то за шлюб у хлопа був, га?..
Для чужих, а значить для всiх, крiм, може, одного-двох товаришiв (спiльних
друзiв у них було - тьма, i вона доволi хутко впевнилася, що жоден
з-посеред того гурта, навiть недурнi хлопи з кiльканадцятилiтнiм стажем
приязнi, його, властиво, не так щоб i знали, вiн зх знав: бачив! - куди
глибше, пронизливiше, але водночас i якось нещаднiше, за перемиванням
дружнiх кiсточок, зрештою для кожноз пари насущно-доконечним, - так-бо
заселядться, залюднюдться нововитворений свiт двох, у зхньому випадку даний
до рук майже готовим, вже-семиденним, - вiн прикро разив зз тим, як
безжально розкидав навсiбiч оцiнки: Iкс "скаче по верхах", Iгрек "погаслий
вулканчик", Зет "женився з тою здоровенною дiвкою, бо шукав мами", - мов
осиковi кiлки вгороджував людям у груди: крiпив, забивав сплеча, без натяку
на спiвучасть, себто чуттями свозми до зхнiх життiв, властиво, не
дотикався, i коли й до нез вивернувся тою ж стороною, преспокiйно рубонувши
на зз як-же-ж-менi-жити-далi: "Я в тобi бачу здатнiсть до виживання в
будь-яких ситуацiях", - вона з мiсця цю здатнiсть i продемонструвала:
ввiбравши не боляче-вiдчужений тон, а голий смисл сказаного: хлоп, нiвроку,
i розумний, i тертий, раз так каже, мо', й правда - виживу?) - отож для
чужих вiн шмарувався назверх - непропускним, дуже, правда, несерiйного
виробу трьопом, щедро присмаченими прянуватою iронiдю
фрашками-придабашками, але зз цим не здурив би, вона також мала власну, го,
ще й як вироблену, та як пластично (щоб не сказати сексуально!) пристаючу
мовну машкару, i коли вiн спробував укритись за сводю, волiла лiпше - нi,
чувак, грати, так по-чесному! - розпороти те пап'д-маше ножем: тодi й
повалили iстерики, доба за добою, нiж вищербився, аж до лiкарнi впору
лягати, але й хлопа викришила - не приведи Господь: як так, то й так, не
менi однiй розплачуватися! Тьху ти, паскудство яке... "Знадш, що д твiй
уславлений герметизм?" - бо вiн iменував це герметизмом, пiдводив пiд це
дiло теоретичну базу, мислитель, блiн, знайшовся! концептуалiст! - "Ну, i
що ж? Валяй, нарiзай, тiльки в двох словах", - "Будь ласка, можу i в двох:
кам'яне яйце!" - "Гарно, - нишкнув на мить, направду дiткнутий: - але ж -
пописане таке?.."

"Випручуйся, жiнко вербова. Ловись за повiтря. / Корiнням вглибай крiзь
пiски до щирця, до мокви. / ГУЛАГ - це коли забивають порожню пiвлiтру /
Тобi помiж ноги - по чiм переходять на "Ви". / Ми всi - таборовi. Сто рокiв
тривать цьому спадку. / Шукадм любови - знаходим судомнi корчi. /ГУЛАГ - це
коли ти голосиш: "Мiй смутку, мiй падку!" - / Й нема кому втямить, в якiй
це ти мовi кричиш..." Так бубонить вона до себе (от тiльки - корчТ чи
кЧрчi? заникад мова, заникад, i не пудрiть нам мiзкiв "лiтературою в
екзилi"!), - волочачи свод непослушне, нелюблене тiло вулицями чужого
американського мiста, в якому не мад друзiв, жодноз душi, а на факультетi
належиться всмiхатись i на всi "How are you doing?" вiдповiдати "Fine"name="30a">30, - це ще одне з арифметичних правил, хоч яке
там у лиха "файн", де воно д, те "файн", i хто його бачив, - на одному з
факультетських прийнять статечна й урiвноважена товстушка Крiс,
адмiнiстративний ненiй, мама восьмилiтнiй дiвчинцi й мужевi - вiчному
студенту (тижнями живляться картоплею, благо в "Джайнт Iнл" якраз на нез
знижка, дев'яносто дев'ять центiв за чотирифунтовий пакет), по третьому
(одноразовому) кубковi дармового вина, розшарiвшись i закуривши, зiзналася
- понесло жiнку, - що мад рак грудей, от уже п'ятий рiк ходить на
опромiнювання, а зй же щойно сорок перший, а Елен, завжди прудкiй i
звиннiй, електрично накрученiй збудженим смiхом, у шортах, у вiдкритiй
лiтнiй сукенцi зi сповзаючою з плеча бретелькою, в чорнiй вузькiй спiдницi
з розпiркою до клуба, у щокрок пiдстрибуючiй пушистiй хмарi розiскреного
темно-золотого волосся, - так тiй невдовзi полтинник, розлученiй i
бездiтнiй, спазматично вчепленiй у безрозмiрну (fits all ages!name="31a">31) позицiю sexy ladyhref="#s32">32, з якоз потiк часу невблаганно зз вимивад, виштовхуд в
спину, хоч як вона глушить себе роботою, аби цього не помiчати, -
розмахуючи вiчною цигаркою, як панотець кадилом, життдрадiсно верещить, що
обожнюд, просто обожнюд вiзити до нiнеколога - щоразу кiнчад в крiслi, i
слухачi посмiюються, вiдлунням зз запалу, здорово, молодець, вона класна,
Елен, кльова чувiха, як сказав би той чоловiк, - може, тiльки тро-ошечки
задокладно оповiдад про себе: про те, як спiзнювалась на лекцiю, а авто не
заводилась, i як мусила вискакувати на вулицю й голосувати, нi-нi, навiть
спiдницi не задирала, i який милий попався бiзнесмен за кермом, i що вона
йому сказала, i як вони обмiнялись вiзитками, - весь цей шлак, який
вечорами спускадться в родинi, бо це там ми, дiвоньки, оповiдадмо, в
любовно-чуло зверненi до нас лиця, що трапилося за день, а чужим - чужим
треба вмiти таке накручувати, аби зх не знудити, треба вмiти завинути весь
той послiд, як цукерка, в сухозлотяний фантик гумористичноз новелетки,
пошарудiти ним знадливо - глядь, i проковтнули, i вважадться, буцiм
повеселила публiку, - тут Елен трошки пробуксовуд, тут усе-таки митцем, чи,
як сказала б дiаспора, мисткинею, треба бути, але поза тим - поза тим
тримадться пречудово, бурхливо й темпераментно витанцьовуючи на вiдкритiй
платформi поззда, котрий мчить зз по колiз до межовоз риси того дня, в
якому нарештi - осяде, зсутулиться, погасне, нiби викрутять iз нез
остаточно безужитковi лампочки, i, може, також зачастить до психоаналiтика,
як шiстдесятилiтня Катi з сусiднього вiддiлу, котру рiк як покинув чоловiк,
i тепер зз жодним способом не випхати на пенсiю, а може, нищечком
спиватиметься в себе в домi, займатиметься медитацiдю або заведе пса -
самозрозумiло, породистого.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42