Він чудово вміє ухилятися і від списа, і від дротика. Аг
у суне вперед, сподіваючись, що противники по-дурному викидають на нього
всю свою зброю, а тим часом на поміч прибіжить Роук.
Але Нао подався назад, раптом зробив півколо і намірився напасти на трет
ього брата, що стояв, спершись на дротик. Цей маневр змусив Роука й Агу від
бігти на захід, отже прохід став ширший, і Нао, Пам і Гав негайно ж кинулися
туди. Тепер вони вже не боялись, що Во-лохані їх оточать.
Ц Сини Зубра не матимуть Огню! Ц голосно закричав ватажок. Ц А Гамлу ві
зьме Нао.
Всі троє побігли тепер по рівнині і, можливо, досягли б племені без бою. Ал
е Нао розумів, що повинен, хай навіть важачи життям, цієї ж ночі розправити
ся з волоханями. Двох волоханів було поранено. Ухилитися зараз від бою оз
начало дати їм змогу оклигати, а тоді небезпека стане ще більшою.
На початку втечі навіть поранений Нам мав перевагу. Всі троє встигли від
бігти більше ніж на тисячу ліктів. Після цього Нао спинився, передав Вого
нь Гавові і сказав:
Ц Біжіть, не спиняючись, на захід, поки я вас наздожену.
Вони послухались і помчали щодуху далі, а ватажок почав поволі пристават
и. Потім він повернувся лицем до волоханів, погрожуючи їм своєю пращею. Ко
ли вони, на його думку, наблизилися, скільки було треба, він побіг на півні
ч, обминув їх з правого боку й щодуху помчав до річки… Агу зразу відгадав й
ого план. Він рикнув, як лев, і рушив на поміч пораненому. Спершу розпач дод
ав йому прудкості, й Агу майже не відставав від Нао. Але довго бігти з тако
ю швидкістю при своїй важкій будові тіла не міг. Син Леопарда, ніби створе
ний для швидкого бігу, скоро випередив його. Він добіг до скелі, маючи вигр
аш більше ніж триста ліктів, і опинився віч-на-віч з третім братом.
Той грізно чекав на нього і в слушну хвилину кинув списа. Погано націливш
ись, він не влучив у ворога, а Нао зразу насів на нього. Сила і спритність у В
олохатого були такі, що навіть з перебитою ногою він якогось там Гава чи Н
ама знищив би вмить. Але, вступаючи в бійку з великим Нао, він не розрахува
в і замахнувся своєю довбнею з такою силою, що не встояв на одній нозі і по
точився; водночас довбня його противника, ударивши по потилиці, прибила
його до землі. Другий удар строщив Волохатому хребта.
Агу не встиг добігти якоїсь півсотні ліктів, а ослаблений втратою крові
та не такий прудконогий Роук відстав на сто ліктів. Обидва бігли люті, як н
осороги, забувши про все на світі, окрім темного голосу крові, що гнав їх н
а допомогу братові.
Син Леопарда чекав, наготувавши довбню та спершись ногою на тіло ворога.
Агу відразу ж кинувся на нього… Нао ухилився, а ухилившись Ц швидше олен
я побіг
назустріч Роукові. Тримаючи свою зброю обома руками, він одним могутнім
ударом вибив довбпю з лівої руки Роука і ударом по голові повалив на земл
ю другого противника…
Після цього, ухилившись од Лгу ще раз, він закричав йому:
Ц Де твої брати, сину Зубра? Чи ж не вбив я їх, як свого часу вбив сірого вед
медя, тигрицю та десяток людожерів? А сам же я ось вільний, як вітер. Мої ног
и прудкіші за твої, а легені невтомні, як у оленя!
Нао відбіг ще далі, повернувся лицем до Агу й гукнув:
Ц Нао не хоче тікати. Він цієї ночі або забере життя у тебе, або ж віддасть
тобі своє…
І він націлився на сина Зубра, але до того вже повернулися хитрість і упер
тість. Агу сповільнив свій біг і уважно вичікував. Спис Нао майнув у повіт
рі. Агу нахилився, і зброя просвистіла над його головою.
Ц З нас двох Нао мусить умерти, Ц заревів він. Агу більше не поспішав. Він
бачив, що противникові
вільно було чи битися, чи ухилитися од бійки. Він наближався поволі, навів
аючи жах. Кожен його рух свідчив про люте бажання бою, а довбня і спис диха
ли смертю. Хоч його брати й були вбиті, Агу все ж не боявсь високого, гнучко
го, з спритними руками та міцними плечима воїна. Адже він був дужчий за бра
тів і ніколи не зазнавав поразки. Жоден звір, жодна людина не могли встоят
и перед його довбнею.
Підійшовши на близьку відстань, Агу кинув свого списа. Зробив він це лише
тому, що так годилося, й анітрохи не здивувався, що Нао ухилився від рогово
го вістря. Так само й він ухилився від списа Нао.
У противників залишилися самі довбні. Обидві звелися вгору, обидві були
дубові. Дрюк Агу мав троє сучків; від довгого вжитку він вигладився і блищ
ав під місячним світлом. Дрюк же Нао був кругліший, не такий старий і не та
кий блискучий.
Агу напав перший, але в свій удар не вклав повної сили, бо не цим сподівавс
я перемогти сина Леопарда. Так само, не папружуючись, одбився ударом збок
у й Нао. Дрюки гучно вдарилися один об одного. Одразу ж потім Агу стрибнув
праворуч і напав на високого мисливця з такою силою, що його дрюк міг би ст
рощити голову не те що людині, а й будь-якому звірові. Але його дрюк лише св
иснув у повітрі, бо Нао знову ухилився, б'ючи противника своїм дрюком звер
ху. Удар був такий дужий, що сам би
Фаум захитався, Агу ж наче вріс ногами в землю, Тепер він відскочив назад.

Вони знову стояли віч-на-віч, ніби ще й не починали бійки. Але в них самих б
оротьба не вгавала. Кожен добре знав, з яким страшним ворогом він б'ється;
кожен усвідомлював, що досить одного непевного руху, і він заробить собі
смерть Ц смерть, гіршу, ніж від тигра, ведмедя чи лева, а вони ж несвідомо б
оролися за те, щоб на безліч віків дати перемогу тому племені, що піде від
Гамли.
Агу відновив бійку, хрипко ревучи. Вся його сила скупчилася в його руках, і
він з розмаху опустив довбню; бажаючи рознести вщент супротивника.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52