Та ватажок натяв
ся недовго.
Ц Я не кину Намові довбню, вона заважатиме втечі. Хай Нам біжить… Хай він
сповістить уламрів, що ми чекаємо на них тут з Огнем.
Дрібно тремтячи, Нам послухався. Він усвідомлював, які жалюгідні його си
ли перед грізною міццю братів-волоханів, котрі мчали до нього з двох бокі
в. Він хотів бігти далі, але спіткнувся. Нао, бачачи, що хлопцеві загрожує з
агибель, покликав його назад.
Волохані вже добігали, і один з них кинув свого списа. Спис влучив юнакові
в руку, коли він починав знову лізти на скелю; другий з нападників стрімго
лов біг до Нама, щоб його добити. Та Нао бачив це і зі страшною силою пожбур
ив на ворога камінь. Камінь дугою промайнув у темряві і збив нападника з н
іг, строщивши йому стегно. Та перше ніж син Леопарда встиг відшукати друг
у каменюку, ворог зник за кущем, люто виючи.
Потім запанувала глибока тиша. Агу попростував до брата оглянути йому ра
ну. Гав допоміг Намові вилізти на скелю знову. Нао, освітлений огнищем і мі
сяцем, тримав у руках великий шматок порфіру, готуючись кинути його на на
пасників. Він знову закричав:
Ц Та хіба ж сини Зубра не одного племені, що й Нао, Нам та Гав? Чого ж вони на
падають на нас, як на ворогів?
Тут уже обізвався й Агу-Волохатий. Вигукнувши свій бойовий клич, він відп
овів:
Ц Агу поставиться до вас як до приятелів, коли ви дасте йому частину Огню
, і як до оленів, коли ви відмовитесь.
Дикий регіт розітнув повітря, стрясаючи груди Агу, на яких вільно могла б
умоститися пантера. Син Леопарда голосно відповів:
Ц Нао завоював Огонь у людожерів. Він поділить його, коли повернеться до
племені.
Ц Ми бажаємо мати Вогонь негайно… Агу візьме Гамлу, а Нао Ц подвійну час
тину здобичі па полюванні.
Син Леопарда аж затремтів від люті.
Ц Чого це Агу братиме Гамлу? Він не зумів завоювати Огонь. Плем'я глузува
тиме з нього…
Ц Агу дужчий на Нао. Він розпоре вам животи дротиком і потрощить вам кіст
ки довбнею.
Ц Нао вбив сірого ведмедя і тигрицю. Він знищив десяток людожерів і два д
есятки рудих карликів. Нао вб'є й Агу.
Ц Хай же Нао зійде вниз!
Ц Коли б же Агу прийшов сам, Нао відразу б почав битися.
Агу голосно розреготався:
Ц Ніхто з вас не побачить уже Великого болота!
Обидва замовкли. Нао журно дивився на тендітні тіла своїх юних товаришів
і порівнював їх з могутньою статурою синів Зубра. Проте чи ж не на його бі
к хилилося щастя? Адже хоч Нам і поранений, так і один же з братів уже незда
тний гнатися за ворогом.
Кров текла з руки Нама. Ватажок присипав рану попелом і наклав на неї трав
и. Після цього, уважно поглядаючи на ворога, він напружено обмірковував п
лан дальших дій. Нічого було й думати захопити Агу з братами несподівано.
Чуття у них були бездоганні, тіла невтомні. Вони були дужі, хитрі, спритні
й моторні. Вони бігали трохи тихше за Гава чи Нама, але зате краще володіли
своїм диханням. Один лише син Леопарда, випередивши їх з першого разу, міг
би потім мірятися з ними своєю витривалістю.
Думки безладно роїлися в голові Нао, поступово набуваючи послідовності
й ладу. Він уже бачив подумки всі перипетії наступної втечі й битви. Подум
ки син Леопарда був весь у дії, тоді як сидів ще не рухаючись біля Вогню. На
решті він підвівся з лукавою посмішкою та гребучи землю ногою, наче буга
й копитом. Спочатку треба було загасити вогнище, щоб, навіть бувши перемо
жцями, сини Зубра не взяли ні Гамли, ні якогось іншого викупу. Більші голов
ешки Нао кинув у воду, решту ж Вогню загасив з допомогою товаришів землею
й камінням. Зразу ж після цього вони почали спускатися. Цього разу першим
спустився Гав. На височині кількох ліктів він мав спинитися на одному з в
иступів, досить просторому, щоб на ньому можна було ухилятися від списів
і кидати їх самому.
Молодий уламр зразу ж поліз униз.
Коли він досяг призначеного місця, то стиха обізвався, застерігаючи вата
жка. Сини Зубра вже були готові до бою. Агу стояв проти скелі із списом у ру
ці; поранений, спершись до дерева, теж держав зброю напоготові, а третій бр
ат, Червонорукий Роук, бувши ближче всіх, півколом ходив туди й сюди. Стояч
и на виступі скелі, Нао інколи нахилявся, погрожуючи списом. Вибравши мом
ент, коли Роук був найближче, він кинув свою зброю. Вона пролетіла шлях, що
здивував сина Зубра, але не долетіла до мети на якийсь десяток ліктів. Кам
інь, що кинув Нао слідом за списом, упав ще ближче. Роук глузливо зареготав
:
Ц Син Леопарда Ц сліпий і дурний!
Повний презирства, він звів до Нао свою праву руку, озброєну довбнею. Тим ч
асом Нао нишком ухопив наготовлену заздалегідь зброю; це була праща, кор
истуватися якою він навчився в племені ва. Тепер він швидко завертів нею.
Роук, певний, що це тільки погроза, почав знову ходити, регочучи. Не дивляч
ись тепер на скелю, він у сутінках не помітив, як зброя полетіла. Коли ж він,
нарешті, її побачив, то було вже занадто пізно: спис пробив йому руку. З лют
им криком болю він випустив свою довбню.
Великий подив охопив Агу з братами. Вони не розуміли, як Нао міг кинути дро
тик на таку величезну відстань. Почуваючи, що їх сила мусить поступитися
перед таємничим лукавством ворога, всі троє подалися назад. Роук же міг т
римати свою довбню лише лівою рукою.
Скориставшись їхнім збентеженням, Нао тим часом допоміг Намові спустит
ися вниз. Тепер уже всі шестеро були на рівному місці, сповнені затаєної н
енависті. Негайно ж син Леопарда кидається праворуч, де прохід ширший і б
езпечніший. Але там дорогу загороджує йому Агу. Його круглі очі стежать з
а кожним рухом Нао.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52