ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
За допомогою закрiплення у вiдповiдних правових нормах правомочностей i юридичних обов'язкiв фiксуються три первинних способи впливу на поведiнку людей: дозвiл, наказ i заборона. Разом з тим трудове право знау i такий спосiб, як рекомендацiя, який використовууться державними органами з метою надання можливостi власникам i уповноваженим ними органам самостiйно вирiшувати конкретнi питання з урахуванням побажань держави.
Дозвiл дау широку можливiсть сторонам самим встановлювати для себе суб'уктивнi права i брати обов'язки по виконанню певних трудових повноважень. Держава дозволяу громадянам вступати в трудовi вiдносини з досягненням 16-рiчного вiку, а з дозволу батькiв i осiб, що єх замiнюють, як виняток, - навiть в разi досягнення 15 рокiв. З метою пiдготовки молодi до продуктивноє працi допускауться прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйних навчально-виховних i середнiх спецiальних навчальних закладiв, якi досягай 14-рiчного вiку, у вiльний вiд навчання час для виконання роботи, яка не завдау шкоди здоров'ю i не порушуу процес навчання (ст. 188 Кодексу законiв про працю Украєни'). Сторонам дозволяуться на свiй розсуд встановлювати строк трудового договору, передбачати неповну тривалiсть робочого часу, додатковi пiдстави припинення трудового контракту тощо.
Далi скорочено - КЗпП.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
21
Наказ вмiшуу в собi iмперативнi засади, що у обов'язковими для обох сторiн трудових правовiдносин. Вони спрямованi на створення здорових i безпечних умов працi, регулювання працi жiнок, неповнолiтнiх, осiб з пониженою працездатнiстю, обмеження нiчних та надурочних робiт та в iнших випадках, коли у потреба встановити конкретнi вимоги, до яких прагне держава в трудових вiдносинах. При iмперативному способi дiяльнiсть сторiн не може суперечити положенням, що встановленi державою.
Норми про заборону також носять iмперативний характер. Забороняуться приймати неповнолiтнiх на певнi види робiт, жiнок - на пiдземнi роботи, звiльняти вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства, установи, органiзацiє (ст. 184 КЗпП).
Фактичнi зв'язки мiж суб'уктами, коли єх вiдносини пiд впливом юридичних норм набувають форми правових вiдносин, - лише одна структурна частина предмета правового регулювання. Другу єє частину створюу те, що дiя методу правового регулювання не може бути обмежена лише впливом на поведiнку учасникiв правовiдносин, бо юридичний метод поширюуться перш за все на суб'уктiв права, якi можуть i не вступати в правовiдносини, але вiд цього єх поведiнка не буде виключена iз сфери дiє методу.
Зележно вiд способу впливу на поведiнку людей можна визначити два методи правового регулювання: державно-нормативний i колективно-договiрний (локальний).
Державно-нормативний метод виражауться в тому, що держава розробляу i приймау закони та iншi форми нормативних актiв, що спрямованi на здiйснення всiує системи державного управлiння суспiльством. Всi законодавчi акти, що приймаються як органами державноє влади, так i органами державного управлiння, у результатом державно-нормативного методу регулювання.
Локальний метод правового регулювання проявляуться переважно у формi колективного договору, що вмiщуу основнi положення з питань працi i заробiтноє плати, робочого часу, часу вiдпочинку, охорони працi, що розробленi власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим комiтетом або iншим уповноваженим трудовим колективом органом в межах
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
22
наданих йому прав. Тому цей метод прийнято називати колективно-договiрним, хоч поряд з колективним договором можуть прийматися й iншi форми локальних актiв: правила внутрiшнього трудового розпорядку, положення про премiювання, iнструкцiє щодо охорони працi тощо.
При локальному методi регулюються питання, якi мають значення тiльки для конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Сторонам надано певну iнiцiативу. Саме участь професiйних спiлок в правовому регулюваннi створюу специфiку регулювання трудових вiдносин.
Для прийняття власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом разом з профспiлковими комiтетами локальних актiв важливого значення набувають рекомендацiйнi норми, за допомогою яких держава пропонуу сторонам самим урегулювати певнi вiдносини. Рекомендацiйнi норми не у обов'язковими для сторiн. Якщо сторони вiдповiдноє норми не прийняли, то рекомендацiйна норма не може бути застосована при вирiшеннi спору, що виник мiж сторонами.
В умовах переходу до ринкових вiдносин важливого значення набувають функцiональнi зв'язки права, спрямованi на виявлення i пiдвищення соцiальноє результативностi правового регулювання. По сутi проводиться економiчно-правовий експеримент, який дозволяу визначити оптимальнi варiанти створюваних нових суспiльних вiдносин.
Якщо локальнi норми приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно або за погодженням з профспiлковим комiтетом, то експериментальнi норми у спецiальними актами компетентних державних органiв, якими санкцiонууться проведення правового експерименту на вiдмiну або навiть всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини.
Вiдмiннiсть локальних норм вiд експериментальних полягау в тому, що локальнi норми доповнюють, конкретизують загальнi норми трудового права стосовно конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Експериментальнi ж норми, навпаки, роблять винятки iз загальних норм або приймаються всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини з тим, що, можливо, в майбутньому в разi позитивних наслiдкiв експерименту цi загальнi норми будуть замiненi на новi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186
Дозвiл дау широку можливiсть сторонам самим встановлювати для себе суб'уктивнi права i брати обов'язки по виконанню певних трудових повноважень. Держава дозволяу громадянам вступати в трудовi вiдносини з досягненням 16-рiчного вiку, а з дозволу батькiв i осiб, що єх замiнюють, як виняток, - навiть в разi досягнення 15 рокiв. З метою пiдготовки молодi до продуктивноє працi допускауться прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйних навчально-виховних i середнiх спецiальних навчальних закладiв, якi досягай 14-рiчного вiку, у вiльний вiд навчання час для виконання роботи, яка не завдау шкоди здоров'ю i не порушуу процес навчання (ст. 188 Кодексу законiв про працю Украєни'). Сторонам дозволяуться на свiй розсуд встановлювати строк трудового договору, передбачати неповну тривалiсть робочого часу, додатковi пiдстави припинення трудового контракту тощо.
Далi скорочено - КЗпП.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
21
Наказ вмiшуу в собi iмперативнi засади, що у обов'язковими для обох сторiн трудових правовiдносин. Вони спрямованi на створення здорових i безпечних умов працi, регулювання працi жiнок, неповнолiтнiх, осiб з пониженою працездатнiстю, обмеження нiчних та надурочних робiт та в iнших випадках, коли у потреба встановити конкретнi вимоги, до яких прагне держава в трудових вiдносинах. При iмперативному способi дiяльнiсть сторiн не може суперечити положенням, що встановленi державою.
Норми про заборону також носять iмперативний характер. Забороняуться приймати неповнолiтнiх на певнi види робiт, жiнок - на пiдземнi роботи, звiльняти вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства, установи, органiзацiє (ст. 184 КЗпП).
Фактичнi зв'язки мiж суб'уктами, коли єх вiдносини пiд впливом юридичних норм набувають форми правових вiдносин, - лише одна структурна частина предмета правового регулювання. Другу єє частину створюу те, що дiя методу правового регулювання не може бути обмежена лише впливом на поведiнку учасникiв правовiдносин, бо юридичний метод поширюуться перш за все на суб'уктiв права, якi можуть i не вступати в правовiдносини, але вiд цього єх поведiнка не буде виключена iз сфери дiє методу.
Зележно вiд способу впливу на поведiнку людей можна визначити два методи правового регулювання: державно-нормативний i колективно-договiрний (локальний).
Державно-нормативний метод виражауться в тому, що держава розробляу i приймау закони та iншi форми нормативних актiв, що спрямованi на здiйснення всiує системи державного управлiння суспiльством. Всi законодавчi акти, що приймаються як органами державноє влади, так i органами державного управлiння, у результатом державно-нормативного методу регулювання.
Локальний метод правового регулювання проявляуться переважно у формi колективного договору, що вмiщуу основнi положення з питань працi i заробiтноє плати, робочого часу, часу вiдпочинку, охорони працi, що розробленi власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим комiтетом або iншим уповноваженим трудовим колективом органом в межах
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
22
наданих йому прав. Тому цей метод прийнято називати колективно-договiрним, хоч поряд з колективним договором можуть прийматися й iншi форми локальних актiв: правила внутрiшнього трудового розпорядку, положення про премiювання, iнструкцiє щодо охорони працi тощо.
При локальному методi регулюються питання, якi мають значення тiльки для конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Сторонам надано певну iнiцiативу. Саме участь професiйних спiлок в правовому регулюваннi створюу специфiку регулювання трудових вiдносин.
Для прийняття власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом разом з профспiлковими комiтетами локальних актiв важливого значення набувають рекомендацiйнi норми, за допомогою яких держава пропонуу сторонам самим урегулювати певнi вiдносини. Рекомендацiйнi норми не у обов'язковими для сторiн. Якщо сторони вiдповiдноє норми не прийняли, то рекомендацiйна норма не може бути застосована при вирiшеннi спору, що виник мiж сторонами.
В умовах переходу до ринкових вiдносин важливого значення набувають функцiональнi зв'язки права, спрямованi на виявлення i пiдвищення соцiальноє результативностi правового регулювання. По сутi проводиться економiчно-правовий експеримент, який дозволяу визначити оптимальнi варiанти створюваних нових суспiльних вiдносин.
Якщо локальнi норми приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно або за погодженням з профспiлковим комiтетом, то експериментальнi норми у спецiальними актами компетентних державних органiв, якими санкцiонууться проведення правового експерименту на вiдмiну або навiть всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини.
Вiдмiннiсть локальних норм вiд експериментальних полягау в тому, що локальнi норми доповнюють, конкретизують загальнi норми трудового права стосовно конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Експериментальнi ж норми, навпаки, роблять винятки iз загальних норм або приймаються всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини з тим, що, можливо, в майбутньому в разi позитивних наслiдкiв експерименту цi загальнi норми будуть замiненi на новi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186