ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
.. з метою сприяння регулюванню умов зайнятостi шляхом колективних переговорiв>. Цi компетентнi органи <повиннi брати участь у визначеннi i застосуваннi таких заходiв, якi можуть бути потрiбни-iПСЧбННЯ вiльного здiйснення пiдприумствами i Н* Об'уднання> ( 7); <повиннi бути наявни-iВМанкя питань працi, спрямованi на ство-ii Трудових вiдносин, якi сприяють поступо-умов Працi та трудового життя i в яких виз-i на органiзацiю i ведення колективних переговорiв> 8); компетентнi органи повиннi <сприяти в полiпшеннi' трудових вiдносин шляхом створення або змiцнення консультативних служб для пiдприумств, органiзацiй пiдприумств i органiзацiй трудящих, якi звертаються за такими послугами> (п. 2 8), вони повиннi також сприяти повному розвитку i використанню механiзму добровiльних переговорiв ( 9). Вiдповiдно до 10 цього акта органи по регулюванню питань працi повиннi <надавати за погодженням iз зацiкавленими органiзацiями пiдприумцiв i трудящих примирчi та посередницькi послуги, що вiдповiдають нацiональним умовам>.
Нарештi, на 67-й сесiє МОП в червнi 1981 р. були прийнятi Конвенцiя i Рекомендацiя про сприяння колективним переговорам - результат багаторiчноє роботи МОП в цiй галузi. Як визначено в п. i ст. 1 цiує Конвенцiє, вона поширюуться на всi галузi економiчноє дiяльностi, за винятком державноє служби, збройних сил та полiцiє, вiдносно яких <нацiональне законодавство, правила або практика можуть встановлювати особливi способи застосування> положень Конвенцiє.
Вiдповiдно до ст. 2 Конвенцiє поняття <колективнi переговори> означають будь-якi переговори, що проводяться мiж
136
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
пiдприумцем, групою пiдприумцiв або однiую чи декiлькома органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i однiую чи декiлькома органiзацiями трудящих, - з другого, з метою визначення умов працi, регулювання вiдносин мiж пiдприумцями i трудящими або єх органiзацiями.
Усi зазначенi акти МОП складають групу норм, що мiстять основнi керiвнi принципи для урядiв i зацiкавлених сторiн щодо профспiлкових прав та iнших аспектiв трудових вiдносин i створюють необхiднi умови для ведення колективних переговорiв. Вони були пiдтриманi низкою резолюцiй, прийнятих МОП, наприклад резолюцiями 1955 та 1958 рр. про трудовi вiдносини, в яких пропонувалось розширити дiяльнiсть з боку МОП в галузi трудових вiдносин i сприяння колективним переговорам, зокрема шляхом збирання i поширення iнформацiє та дiяльностi в галузi пiдготовки як адмiнiстрацiє, так i трудящих; резолюцiями про розвиток нормальних трудових вiдносин, зокрема в краєнах, що розвиваються; про консультацiє мiж органiзацiями пiдприумцiв i трудящих, в якiй Адмiнiстративнiй Радi МОП пропонувалось внести в порядок денний трьохсто-роннiх нарад питання, що вiдносяться до рiзних аспектiв трудових вiдносин, i скликати науковi конференцiє на регiональному рiвнi для пiдприумцiв та трудящих.
Регiональнi конференцiє МОП також свiдчать про значний iнтерес до питань колективних переговорiв.
Колективнi переговори одержали значний розвиток в краєнах Захiдноє твропи. В деяких краєнах практика єх проведення iснуу понад 100 рокiв, а система проведення колективних переговорiв перебувау у станi постiйноє еволюцiє. Виникли новi форми переговорiв, а вiдповiдно i новi договори, наприклад з питань продуктивностi працi у Великобританiє, по контролю за якiстю в Японiє.
iнодi термiном <колективнi переговори> позначають дискусiє мiж пiдприумцями i трудящими, що проводяться з метою вирiшення певних соцiально-економiчних проблем. Такi дискусiє проводяться, наприклад, в економiчнiй i соцiальнiй радi в Нiдерландах, в радах, що розглядають питання оплати працi у Великобританiє, у виробничих комiтетах Францiє тощо. Мета таких переговорiв мау одну спiльну основу: вирiшення економiчних i соцiальних проблем за допомогою дiалогу та компромiсу мiж пiдприумцями i трудящими, а в рядi випадкiв - i урядом.
137
Роздiл V. Колективний договiр
Норми МОП у юридичне обов'язковими лише для тих краєн, якi ратифiкували певну конвенцiю. У той же час слiд визнати, що принципи, проголошенi конвенцiями 1948 р. № 87 <Про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю> та 1949 р. № 98 <Про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв> мають досить широкий вплив не тiльки при єх ратифiкацiє, а й через рiшення органiв, якi розв'язують питання додержання норм МОП.
Розробка МОП конвенцiй i рекомендацiй про колективнi переговори мау важливе значення для всiх краєн. У прийнятих МОП правових актах розроблено низку загальних положень з питань колективних переговорiв, таких як: сприяння колективним переговорам; про поширення переговорiв майже на всi узi дiяльностi; про створення i розвиток на добровiльних органiзацiй трудящих; про заборону едення переговорiв; про забезпеченая у переговорах, необхiдною для пе-\\н.
яи вiдображення в законодавствi або : переговорiв багатьох краєн i були вiдпо-чииом конкретизованi в нацiональному законодавствi.
3. Поняття колективного договору
В усiх краєнах колективний договiр традицiйно розглядауться ЯК бажаний засiб фiксацiє заробiтноє плати та iнших умов най-МУ, регулювання вiдносин мiж пiдприумцями i працiвниками. Сiнуякiсть i пристосованiсть колективних договорiв давно пiдтвердженi практикою, бо єх результати вiдповiдають життувим iнтересам соцiальних партнерiв та єх представникiв.
Як вже вiдзначалося, колективнi договори в бiльшостi краєн свiту у переважним засобом регулювання трудових вiдносин. При цьому досить часто колективний договiр залежить вiд полiтики уряду i одержуу законодавче обгрунтування. Успiх колективних договорiв полягау i в тому, що в них закрiплюються поняття, широко вживанi в життi, тому вони стали основним засобом реалiзацiє соцiальноє справедливостi i гуманного ставлення до людини працi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186
Нарештi, на 67-й сесiє МОП в червнi 1981 р. були прийнятi Конвенцiя i Рекомендацiя про сприяння колективним переговорам - результат багаторiчноє роботи МОП в цiй галузi. Як визначено в п. i ст. 1 цiує Конвенцiє, вона поширюуться на всi галузi економiчноє дiяльностi, за винятком державноє служби, збройних сил та полiцiє, вiдносно яких <нацiональне законодавство, правила або практика можуть встановлювати особливi способи застосування> положень Конвенцiє.
Вiдповiдно до ст. 2 Конвенцiє поняття <колективнi переговори> означають будь-якi переговори, що проводяться мiж
136
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
пiдприумцем, групою пiдприумцiв або однiую чи декiлькома органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i однiую чи декiлькома органiзацiями трудящих, - з другого, з метою визначення умов працi, регулювання вiдносин мiж пiдприумцями i трудящими або єх органiзацiями.
Усi зазначенi акти МОП складають групу норм, що мiстять основнi керiвнi принципи для урядiв i зацiкавлених сторiн щодо профспiлкових прав та iнших аспектiв трудових вiдносин i створюють необхiднi умови для ведення колективних переговорiв. Вони були пiдтриманi низкою резолюцiй, прийнятих МОП, наприклад резолюцiями 1955 та 1958 рр. про трудовi вiдносини, в яких пропонувалось розширити дiяльнiсть з боку МОП в галузi трудових вiдносин i сприяння колективним переговорам, зокрема шляхом збирання i поширення iнформацiє та дiяльностi в галузi пiдготовки як адмiнiстрацiє, так i трудящих; резолюцiями про розвиток нормальних трудових вiдносин, зокрема в краєнах, що розвиваються; про консультацiє мiж органiзацiями пiдприумцiв i трудящих, в якiй Адмiнiстративнiй Радi МОП пропонувалось внести в порядок денний трьохсто-роннiх нарад питання, що вiдносяться до рiзних аспектiв трудових вiдносин, i скликати науковi конференцiє на регiональному рiвнi для пiдприумцiв та трудящих.
Регiональнi конференцiє МОП також свiдчать про значний iнтерес до питань колективних переговорiв.
Колективнi переговори одержали значний розвиток в краєнах Захiдноє твропи. В деяких краєнах практика єх проведення iснуу понад 100 рокiв, а система проведення колективних переговорiв перебувау у станi постiйноє еволюцiє. Виникли новi форми переговорiв, а вiдповiдно i новi договори, наприклад з питань продуктивностi працi у Великобританiє, по контролю за якiстю в Японiє.
iнодi термiном <колективнi переговори> позначають дискусiє мiж пiдприумцями i трудящими, що проводяться з метою вирiшення певних соцiально-економiчних проблем. Такi дискусiє проводяться, наприклад, в економiчнiй i соцiальнiй радi в Нiдерландах, в радах, що розглядають питання оплати працi у Великобританiє, у виробничих комiтетах Францiє тощо. Мета таких переговорiв мау одну спiльну основу: вирiшення економiчних i соцiальних проблем за допомогою дiалогу та компромiсу мiж пiдприумцями i трудящими, а в рядi випадкiв - i урядом.
137
Роздiл V. Колективний договiр
Норми МОП у юридичне обов'язковими лише для тих краєн, якi ратифiкували певну конвенцiю. У той же час слiд визнати, що принципи, проголошенi конвенцiями 1948 р. № 87 <Про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю> та 1949 р. № 98 <Про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв> мають досить широкий вплив не тiльки при єх ратифiкацiє, а й через рiшення органiв, якi розв'язують питання додержання норм МОП.
Розробка МОП конвенцiй i рекомендацiй про колективнi переговори мау важливе значення для всiх краєн. У прийнятих МОП правових актах розроблено низку загальних положень з питань колективних переговорiв, таких як: сприяння колективним переговорам; про поширення переговорiв майже на всi узi дiяльностi; про створення i розвиток на добровiльних органiзацiй трудящих; про заборону едення переговорiв; про забезпеченая у переговорах, необхiдною для пе-\\н.
яи вiдображення в законодавствi або : переговорiв багатьох краєн i були вiдпо-чииом конкретизованi в нацiональному законодавствi.
3. Поняття колективного договору
В усiх краєнах колективний договiр традицiйно розглядауться ЯК бажаний засiб фiксацiє заробiтноє плати та iнших умов най-МУ, регулювання вiдносин мiж пiдприумцями i працiвниками. Сiнуякiсть i пристосованiсть колективних договорiв давно пiдтвердженi практикою, бо єх результати вiдповiдають життувим iнтересам соцiальних партнерiв та єх представникiв.
Як вже вiдзначалося, колективнi договори в бiльшостi краєн свiту у переважним засобом регулювання трудових вiдносин. При цьому досить часто колективний договiр залежить вiд полiтики уряду i одержуу законодавче обгрунтування. Успiх колективних договорiв полягау i в тому, що в них закрiплюються поняття, широко вживанi в життi, тому вони стали основним засобом реалiзацiє соцiальноє справедливостi i гуманного ставлення до людини працi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186