Насправдi ж за цим може критися прагнення
"пiдiмяти свiт пiд своє потреби". Щоправда, в життi Єм це вда-
уться важко через вiдсутнiсть гармонiйного, не викривленого
"захистами", сприймання свiту. Вiдчуття невдахи не е таким
уже далеким вiд iстини, як i те, що подiбне вiдчуття породжуу
агресивнiсть до всiх i вся, з якою також потрiбно боротися: хибне
коло замикауться. Людина при цьому мовби живе десь поряд
iз життям.

Маскування тенденцiє до "психологiчноє смертi" проявля-
уться й у такiй формi психологiчноє iмпотенцiє, як бездiяль-
нiсть. Про таких людей нерiдко кажуть, що вони важкi на
пiдйом, що вони працюють "наче мокре горить", "скiльки вбуш
- стiльки вєдеш", "i сам не гам, i iншому не дам" i т.п. Вони
мовби весь час перебувають у положеннi мертвоє точки, з якоє
важко Єх зрушити. Тут проглядаються вiдголоски Едiповоє си-
туацiє, коли омертвiння своує активностi у найбезпечнiшим ви-
ходом iз неє. Доцiльно згадати висновок Райха21 про феномен
"бронювання" психiки як форми захисту вiд кровозмiшу-
вальних тенденцiй. Райх указуу на поступове нагромадження
та закупорку сексуальноє енергiє в органiзмi внаслiдок негатив-
ного впливу соцiуму. Ефект "бронювання" ми можемо бачити
в малюнках, коли люди зображають себе в тенетах колючого
дроту, в равлику, в чорнильницi, в танку, у вазi, фонтаном
iз-пiд гранiтноє плити чи камiнним зображенням.

Неповна розрядка лiбiдо може вилитися в девiантних фор-
мах поведiнки, у психоневрозi або садомазохiзмi. Тому допомо-
га субуктовi передбачау руйнування "тiлесноє бронi".

Райх стверджуу, що страх смертi - це те ж саме, що несвi-
домий оргазм. Прагнення до розчинення, до небуття - це не-
усвiдомлений потяг до оргазмiчного полегшення. Ось тут
знаходимо поуднання принципу задоволення з тенденцiую до
смертi - через лiбiдо. Пояснення цьому знаходимо в працях
Ранка22 про тс, що всi лиха вiд родовоє травми, а не вiд сексу-
альноє динамiки чи Едiпового комплексу. У Ранка своя мета
терапiє - домогтися, щоб пацiунт наново прожив родову трав-
му. Вiн вважау, що вербальний пiдхiд у психотерапiє мау обме-

171

жене значення й увесь акцент психотерапiє слiд перенести на
безпосереднiй досвiд.

Свою позицiю Ранк обгрунтовуу тим, що в процесi родiв
незлiченна кiлькiсть дiтей була вбита або тяжко травмована.
Образ "зубчастоє" пiхви являу собою узагальнення, що грунту-
уться на неправильному сприйманнi. Вiдбувауться викривлення
сприймання. Визнання псринатального рiвня несвiдомого усу-
вау серйозну логiчну прогалину психоаналiтичноє концепцiє.
3. Фрейд, хоч першим висловився про те, що страх смертi асо-
цiюуться з родовою травмою, яка може служити прихованим
джерелом i прототипом усiх страхiв у майбутньому, проте цю
iдею вiн не розробляв далi й не включав у психоаналiз.

Як уже зазначалося, тенденцiя "до смертi" на рiвнi поведiнки
(а не глибинних механiзмiв) проявляуться у тенденцiє психоло-
гiчноє iмпотенцiє- в типовiй регресивнiй поведiнцi, наприклад
у заздрощах, дискредитацiє iнших, мстивостi, ревнощах, скупо-
стi, вiдчуттi, що тебе обдурили, чогось недодали, готовностi до
недоброзичливостi, в переконаннi, що "iншi люди зобовяза-
нi...", що вони несуть загрозу, в невдячностi та iн. Початковим
моментом розвитку таких деструкцiй ми вважаумо Едiпову си-
туацiю дитинства, яка охоплюу все, що вiдповiдау позицiє
"назад" - повернення до чогось недосконалого, незрiлого,
iнфантильного, спричиненого викривленим сприйняттям ре-
альностi. Сам факт наявностi тенденцiй "психiчноє iмпо-
тенцiє" у психiчно здорових людей становить iнтерес iз точки
зору теорiє й практики прикладних наук. Адже це проблема
взаумин мiж людьми загалом, проблема щастя, проблема спря-
мування енергiє людини в просоцiальному напрямi.

Оскiльки проблема "психологiчноє iмпотенцiє" була постав-
лена в психоаналiзi, який убачав єє витоки в iнцестуозних тя-
жiннях субукта в дитячий перiод розвитку (Едiпiв комплекс),
то констатацiя даноє тенденцiє у психiчно здорових людей опо-
середковано свiдчить про наявнiсть аналогiчних табуйованих
потягiв у людей загалом, а не лише у невротикiв. Тому, гадаумо,
"психологiчна iмпотенцiя" - це проблема майбутнього. Вона
ще не знайшла належного мiсця в наукових дослiдженнях пси-
хологiв.

Ось приклад. На одному з мiжнародних семiнарiв ми запи-
тали вiдомого спецiалiста в галузi сексологiє: "Що таке психо-
логiчна iмпотенцiяi" Вiдповiдь: "Це психологiчнi фактори, що
зумовлюють чоловiчу iмпотенцiю". Стало ясно: поняття "пси-
хологiчна iмпотенцiя" на рiвнi налагодження контактiв у спiл-
куваннi людей цьому вченому незрозумiле. Справдi, психо-
логiчна iмпотенцiя може призводити до неможливостi фiзичноє
саморегуляцiє, проте цс поняття за змiстом значно ширше. Воно
передусiм указуу на глибоку суперечнiсть мiж фiзичним

172

потенцiалом i можливостями його реалiзацiє (й не
лише в сексi). Таким чином, "психологiчна iмпотенцiя" може
iснувати на фонi фiзичного потенцiалу лiбiдо, яка не мау мож-
ливостi сексуальноє реалiзацiє через дiю певних механiзмiв єє
гальмування. Час формування цих механiзмiв припадау на пе-
рiод дитинства, коли виникау заборонене лiбiдiозне тяжiння до
близьких (рiдних) людей. Вiковi змiни (статеве дозрiвання) не
здатнi вплинути на внутрiшнi механiзми протидiє реалiзацiє
лiбiдо настiльки, щоб вона вийшла з-пiд гальмуючого єє контро-
лю. Психологiчна iмпотенцiя проглядауться в тiй лiнiє життувоє
активностi людини, в якiй можна помiтити руйнiвнi функцiє
стосункiв з людьми, коли радiсть обертауться на смуток, коли
домiнують процеси iнверсiє, на якi вказував Кеппе.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88