Нам здауться, тут можна знайти порушення етично-профе-
сiйних норм психотерапiє (та психокорекцiє), бо, в нашому ро-
зумiннi, в такому разi може бути присутнiй елемент свавiлля й
прихованого психологiчного тиску на клiунта. Якщо ми в своєй
практицi покладаумо надiю на розвиток розуму, iнтелекту через
пiзнання логiки несвiдомого, то iнтегральний психоаналiз - на
почуття. Ось як про це пише його основоположник Кеппе: "iн-
тегральний психоаналiз був побудований цiлком на експери-
ментуваннi, яке привело до висновку, що фундаментальний
елемент людини у почуття (релiгiя). Центральним почуттям
вважауться любов, "Коли почуття любовi пiддасться обструкцiє
з боку суутностi, заздрощiв, ненавистi, в результатi виходить
дезорiунтована особистiсть" .

Одначе при цьому Кеппе йде по поверхнi, констатуючи, як
зовнiшнiй спостерiгач, дезiнтеграцiю особистостi. Ми
ж переконанi, що всi тi деструкцiє, на якi вiн указуу, сприяють
внутрiшнiй субуктивнiй iнтеграцiє психiки субуктом.
Адже субуктивна iнтеграцiя здiйснюуться завдяки iнверсiє, ви-
кривлення реальностi, вiдступу вiд неє на догоду потребам iде-
алiзованого "Я" та iн. Тому iнтегральний психоаналiз, хоч i
спонукау субукта до усвiдомлення iнверсiє, тим же його й де-
зiнтегруу, не дбаючи про наступну стадiю iнтеграцiє, яка може
сприяти психiчному оздоровленню та розвитковi. Механiзми,
якi ми називаумо "позитивною дезiнтеграцiую та вто-
ринною iнтеграцiую", випадають iз поля зору аналiтич-
ноє трилогiє. Це й зрозумiло: за вiдсутностi категорiє "несвiдо-
мого" нiяк пояснити наявнiсть субуктивноє iнтеграцiє.

Дискретний пiдхiд до розумiння психiки, фактично присут-
нiй у данiй теорiє, не враховуу внутрiшнiх механiзмiв особистiс-
них змiн, якi вiдбуваються на латентному рiвнi. Тому у

За нашим переконанням, найбiльшу дiувiсть мау та iнформацiя, яка е
значущою для субукта з внутрiшньозумовлених причин, якщо вона вiдповiдау
тенденцiям захисноє системи, особливо базовим (особистiсцим) захистам.

зрозумiлою апеляцiя до феномена воля, який повязууться з
емоцiйною сферою. Але ж не слiд забувати, що почуття "у усiм
лише в царствi фантазiє".

Щоб керувати змiнами на латентному рiвнi, потрiбно адек-
ватно психодiагностувати, а для цього самi науковцi не повиннi
iнверсувати реальнiсть, iз якою мають справу, перекручувати
єє. В психоаналiтичнiй же трилогiє цс робиться з самого початку:

психiка сприймауться однобоко через свiдоме з iгноруванням
несвiдомого. Й особливо опукло це проглядауться через став-
лення Кеппе до феномену "лiбiдо". Кеппе та його послiдовники
звинувачують 3. Фрейда в тому, що вiн "плутав подавлення
любовi з подавленням сексу". За цього переконання доцiльно
подавляти секс, сприяючи розвитковi любовi. Виникау запитан-
ня: де ж тут мiсце iнтегральностi (аналiзовi), значущiсть якоє
пiдкреслюуться назвою теорiє. Клаудiа Пачеко, послiдовниця
Кеппе, мотивуу це так: "Спартанцi досягли таких екстраорди-
нарних фiзичних i психологiчних можливостей, дякуючи сво-
уму стримуванню". Звичайно, можна погодитися з єє
твердженням, що "людина, яка активно вiддасться сексуальним
заняттям або фантазiям, створюу у себе стрес (фiзiологiчну
втому)" . Проте, якщо вiдкинути несвiдоме, в актив дослiд-
жень "Трилогiє" не потрапляу феномен Едiповоє ситуацiє, яку
переживау iндивiд у дитинствi, а також тс, що лише платонiчнi
порухи душi повязували його з близькими людьми. Єнцестуознi
потяги, що розвиваються в дитинствi, створюють у зрiлому вiцi
непереборнi труднощi V злиттi нiжностi та чуттувостi в одне
русло, що й породжуу феномен, названий 3. Фрейдом "пси-
хiчна iмпотенцiя ".А це якраз i не дау людинi бути чут-
туво (сексуально) щасливою з коханою людиною. Пачеко сама
констатуу цей факт: "Коли той, хто любить, бачить коханого,
вiн починау вiдчувати всi симптоми, характернi для тривоги:

серцебиття, слабкiсть у колiнах, вологi руки, запаморочення..."
Хiба це не ознаки страху зближення з iнцестуозним обуктомi
Ми маумо досить доказiв того, що обукти iнцестуозних потягiв
мають тенденцiю замiщення iншими - ось витоки психологiч-
них труднощiв чуттувого зближення з ними. Кеппе вбачау про-
блеми в тому, що людина "роздiлила саму себе на двi частини:

реальну, яку вона подавляу, й штучну, яку вона стримуу" .
Коли ж ми будемо пiдштовхувати iндивiда до подавлення (ви-
тiснення) сексуальних потягiв, що прагнуть фiзичноє реалiзацiє,
чи не у цс "штучною стимуляцiую"i Нам здауться, що так. Ми
вбачаумо завдання психолога в допомозi людинi позбутися уяв-
них проблем, породжуваних незавершеними лiбiдiозними спра-
вами дитинства. В супротивному випадку нереалiзована енергiя
знаходитиме шляхи мортiдiозного (деструктивного) виходу й
патологiчноє реалiзацiє. Такi деструктивнi форми вияву "лiбiдо"



можуть створити напрям активностi - "до психологiчноє
смертi". Вона прихована вiд свiдомостi, хоч i впливау на
поведiнку й виражауться у психiчнiй iмпотенцiє. Та це пiдтверд-
жууться й самими висновками Кеппе: "Захворювання у актом
вiдмови вiд життя"

За нашим переконанням, без розумiння витокiв особистiсних
проблем, якi вiдчувау субукт на периферiйному рiвнi, не можна
сподiватися тривалого успiху психотерапiє.

На особливу увагу заслуговуу вбачання такоє основноє при-
чини неврозу в теоманiє (уявлення себе Богом); бажання бути
iншим Богом, що, природно, породжуу вiдхiд вiд реальностi.
Деструктивний вплив такого моменту на психiку не викликау
у нас заперечення. А терапiя аналiтичноє трилогiє, як стверд-
жують ЄЄ представники, якраз i полягау в тому, щоб позбавляти
людину вiд деструктивних тенденцiй викривлення реальностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88