ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
Нашому ж пiдходовi властива
орiунтацiя на iнтеграцiю (гармонiзацiю) особистостi, яка й
сприяу єє розвитковi й удосконаленню.
2.2.4. ТРАНСПЕРСОНАЛЬНА
ПСИХОЛОГiЯ
В контекстi психодинамiчноє теорiє, що реалiзууться методом
АСПН, становить iнтерес трансперсональна психологiя, розроб-
лювана доктором медицини Станiславом Грофом (Сан-Фран-
циско). Наукою неможливо займатися, вважау вiн, без певного
набору апрiорних тверджень, цiнностей, технiк. Як тiльки па-
радигма прийнята в суспiльствi, починауться стадiя "нормальноє
науки". ЄЄ метою у, по сутi, розвязання глибинного завдання -
пiзнання психiки: єє ж результати в основному визначенi самою
парадигмою. Крiм того, вченi вибирають лише тi проблеми, якi
можуть бути розвязанi з допомогою вже наявних концептуаль-
них i методичних (iнструментальних) засобiв.
Нова, радикальна теорiя нiколи не буде доповненням або
приростком до iснуючих знань. Вона змiнюу основнi правила,
вимагау смiливого перегляду або переформулювань фундамен-
тальних припущень попередньоє теорiє. Тому тут неминучим у
од концептуального хаосу, коли нормальна практика науки
пiдводить до вiдкриття. Це тягне за собою несумiснiсть староє
парадигми з новою. Вищесказане опосередковано пояснюу й
виправдовуу зовсiм новий пiдхiд у психотерапiє, який розроб-
ляуться С. Грофом: ЛСД-терапiя. Вiн пише: "працюючи з ЛСД,
я вже давно вирiшив, що не можна iгнорувати ... данi лише на
тiй основi, що вони несумiснi з базовими припущеннями сучас-
ноє науки" .
С. Гроф, уводячи людей у психоделiчнi стани з допомогою
спецiальноє хiмiчноє речовини, стверджуу, що Єхньою характер-
ною рисою у стирання вiдмiнностей мiж матерiую, енергiую й
свiдомiстю. "Внутрiшнi бачення можуть бути такими реалiстич-
ними, що стають успiшною iмiтацiую явищ матерiального свiту,
й навпаки, те, що у повсякденному життi у твердим "матерi-
алом", може розсипатися в паттерни енергiє, в космiчний танець
вiбрацiй або в гру свiдомостi" . Важливо, що психоделiчним
станам властива багатомiрнiсть, яку ми констатували також i в
символiцi малюнкiв: "виникають комплекснi переживання з
конденсованим або складанням змiстом" ,
Застосування ЛСД дау пiдставу констатувати чотири типи
психоделiчних станiв: абстрактнi переживання (або естетичнi), пси-
ходинамiчнi (або бiографiчнi); перинатальнi й трансперсональнi.
Перинатальнi - це вiдображення подiй, якi безпосе-
редньо передують бiологiчному народженню, повязанi з ним
або настають зразу за ним. С. Гроф стверджуу, що людське
несвiдоме вмiщуу сховища, або матрицi, активiзацiя яких веде
до повторного переживання бiологiчного народження.
Трансперсональнi переживання - це вiдчуття роз-
ширення свiдомостi за межi Его. Такi переживання у своурiдною
iсторичною регресiую в бiологiчне, культур-
не або духовне минуле. "Багато хто повiдомляу, - пише
С. Гроф, - про яскравi фрагменти досвiду на клiтинному рiвнi
свiдомостi, що, очевидно, вiдображау Єхну iснування у виглядi
сперми чи яйцеклiтини" .
Для нас дослiдження Грофа становлять великий iнтерес, ос-
кiльки численнi символи малюнкiв (без настанови на занурення
Єхнього автора в подiбнi перинатальнi чи транспсрсональнi пе-
реживання) вiдображають аналогiчнi явища. Далi ми предста-
вимо емпiричний матерiал Руслана, який це засвiдчуу. Подiбнi
збiги ставлять пiд сумнiв упевненiсть, нiбито псринатальнi пе-
реживання - це актуалiзацiя вiдповiдних сховищ несвiдомого.
Гадаумо, вони можуть мати психогенне походження. Ми неод-
норазово переконувалися: Едiпова ситуацiя знаходить розвязку
впереконаннi, що "я уднаюся з батьком (iз матiрю) через
яйцеклiтину, яка дала менi життя". Таку розвязку знаходить
захисна тенденцiя - "бажане перетворюуться на дiйсне", на
способи уднання з забороненим (iнцестуозним) обуктом, якому
вони були властивi. Тому так часто спостерiгауться фатальна
приреченiсть людини на певнi регресивнi способи поведiнки;
послаблення тиску цiує "приреченостi" на свiдомiсть фактично
означау ослаблення уднаючого ланцюга з табуйованим обуктом.
При цьому сам факт такого регресивного уднання перебувау за
межами свiдомостi. т;iк само. як i кровозмiшувальний потяг.
Наш психодинамiчний аналiз продукцiє субукта дау змогу
вийти на iнфантильнi витоки цих регресивних сил i через усвi-
домлення Єхнього iнфантильного походження, звязку з рисами
людей, до яких був потяг, зрозумiти причини вiдчуження (не-
визнання) подiбних форм поведiнки власного "Я".
Отже, вiдбувауться омертвiння певноє частини "Я", й на
вартi цього стоять "психологiчнi захисти" з Єхньою здатнiстю
спотворювати соцiально-перцептивну iнформацiю.
2.2.5. ГУМАНiСТИЧНА
ПСИХОЛОГiЯ
Спинимось на порiвняльнiй характеристицi теоретичних перед-
умов АСПН iз груповою психотерапiую американця К. Роджер-
са , центрованою на клiунтi.
Цей учений присвятив 35 рокiв iндивiдуальнiй терапiє й
лише згодом переконався в надзвичайних перевагах впливу
групи на субукта. Нас цiкавлять теоретичнi позицiє К. Роджер-
са не лише як представника гуманiстичноє теорiє, а й як дослiд-
ника, котрий утiлював груповi методи вдосконалення осо-
бистостi в практику школи, оскiльки навчально-виховним за-
кладам украй необхiдною була бiльша свобода .
Приймаючи всю гуманiстичну спрямованiсть груповоє робо-
ти, яку обгрунтував К. Роджерс, усе ж не можемо погодитися
з його позицiую "неуправлiння групою". Тут може бути два
пiдходи:а) визначення своує позицiє в групi як вiдсутностi фор-
мальноє структурованостi групового процесу, як рiвностi пози-
цiй керiвника й членiв групи, як абсолютизацiє спонтанностi й
невимушеностi поведiнки в груповiй динамiцi й т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
орiунтацiя на iнтеграцiю (гармонiзацiю) особистостi, яка й
сприяу єє розвитковi й удосконаленню.
2.2.4. ТРАНСПЕРСОНАЛЬНА
ПСИХОЛОГiЯ
В контекстi психодинамiчноє теорiє, що реалiзууться методом
АСПН, становить iнтерес трансперсональна психологiя, розроб-
лювана доктором медицини Станiславом Грофом (Сан-Фран-
циско). Наукою неможливо займатися, вважау вiн, без певного
набору апрiорних тверджень, цiнностей, технiк. Як тiльки па-
радигма прийнята в суспiльствi, починауться стадiя "нормальноє
науки". ЄЄ метою у, по сутi, розвязання глибинного завдання -
пiзнання психiки: єє ж результати в основному визначенi самою
парадигмою. Крiм того, вченi вибирають лише тi проблеми, якi
можуть бути розвязанi з допомогою вже наявних концептуаль-
них i методичних (iнструментальних) засобiв.
Нова, радикальна теорiя нiколи не буде доповненням або
приростком до iснуючих знань. Вона змiнюу основнi правила,
вимагау смiливого перегляду або переформулювань фундамен-
тальних припущень попередньоє теорiє. Тому тут неминучим у
од концептуального хаосу, коли нормальна практика науки
пiдводить до вiдкриття. Це тягне за собою несумiснiсть староє
парадигми з новою. Вищесказане опосередковано пояснюу й
виправдовуу зовсiм новий пiдхiд у психотерапiє, який розроб-
ляуться С. Грофом: ЛСД-терапiя. Вiн пише: "працюючи з ЛСД,
я вже давно вирiшив, що не можна iгнорувати ... данi лише на
тiй основi, що вони несумiснi з базовими припущеннями сучас-
ноє науки" .
С. Гроф, уводячи людей у психоделiчнi стани з допомогою
спецiальноє хiмiчноє речовини, стверджуу, що Єхньою характер-
ною рисою у стирання вiдмiнностей мiж матерiую, енергiую й
свiдомiстю. "Внутрiшнi бачення можуть бути такими реалiстич-
ними, що стають успiшною iмiтацiую явищ матерiального свiту,
й навпаки, те, що у повсякденному життi у твердим "матерi-
алом", може розсипатися в паттерни енергiє, в космiчний танець
вiбрацiй або в гру свiдомостi" . Важливо, що психоделiчним
станам властива багатомiрнiсть, яку ми констатували також i в
символiцi малюнкiв: "виникають комплекснi переживання з
конденсованим або складанням змiстом" ,
Застосування ЛСД дау пiдставу констатувати чотири типи
психоделiчних станiв: абстрактнi переживання (або естетичнi), пси-
ходинамiчнi (або бiографiчнi); перинатальнi й трансперсональнi.
Перинатальнi - це вiдображення подiй, якi безпосе-
редньо передують бiологiчному народженню, повязанi з ним
або настають зразу за ним. С. Гроф стверджуу, що людське
несвiдоме вмiщуу сховища, або матрицi, активiзацiя яких веде
до повторного переживання бiологiчного народження.
Трансперсональнi переживання - це вiдчуття роз-
ширення свiдомостi за межi Его. Такi переживання у своурiдною
iсторичною регресiую в бiологiчне, культур-
не або духовне минуле. "Багато хто повiдомляу, - пише
С. Гроф, - про яскравi фрагменти досвiду на клiтинному рiвнi
свiдомостi, що, очевидно, вiдображау Єхну iснування у виглядi
сперми чи яйцеклiтини" .
Для нас дослiдження Грофа становлять великий iнтерес, ос-
кiльки численнi символи малюнкiв (без настанови на занурення
Єхнього автора в подiбнi перинатальнi чи транспсрсональнi пе-
реживання) вiдображають аналогiчнi явища. Далi ми предста-
вимо емпiричний матерiал Руслана, який це засвiдчуу. Подiбнi
збiги ставлять пiд сумнiв упевненiсть, нiбито псринатальнi пе-
реживання - це актуалiзацiя вiдповiдних сховищ несвiдомого.
Гадаумо, вони можуть мати психогенне походження. Ми неод-
норазово переконувалися: Едiпова ситуацiя знаходить розвязку
впереконаннi, що "я уднаюся з батьком (iз матiрю) через
яйцеклiтину, яка дала менi життя". Таку розвязку знаходить
захисна тенденцiя - "бажане перетворюуться на дiйсне", на
способи уднання з забороненим (iнцестуозним) обуктом, якому
вони були властивi. Тому так часто спостерiгауться фатальна
приреченiсть людини на певнi регресивнi способи поведiнки;
послаблення тиску цiує "приреченостi" на свiдомiсть фактично
означау ослаблення уднаючого ланцюга з табуйованим обуктом.
При цьому сам факт такого регресивного уднання перебувау за
межами свiдомостi. т;iк само. як i кровозмiшувальний потяг.
Наш психодинамiчний аналiз продукцiє субукта дау змогу
вийти на iнфантильнi витоки цих регресивних сил i через усвi-
домлення Єхнього iнфантильного походження, звязку з рисами
людей, до яких був потяг, зрозумiти причини вiдчуження (не-
визнання) подiбних форм поведiнки власного "Я".
Отже, вiдбувауться омертвiння певноє частини "Я", й на
вартi цього стоять "психологiчнi захисти" з Єхньою здатнiстю
спотворювати соцiально-перцептивну iнформацiю.
2.2.5. ГУМАНiСТИЧНА
ПСИХОЛОГiЯ
Спинимось на порiвняльнiй характеристицi теоретичних перед-
умов АСПН iз груповою психотерапiую американця К. Роджер-
са , центрованою на клiунтi.
Цей учений присвятив 35 рокiв iндивiдуальнiй терапiє й
лише згодом переконався в надзвичайних перевагах впливу
групи на субукта. Нас цiкавлять теоретичнi позицiє К. Роджер-
са не лише як представника гуманiстичноє теорiє, а й як дослiд-
ника, котрий утiлював груповi методи вдосконалення осо-
бистостi в практику школи, оскiльки навчально-виховним за-
кладам украй необхiдною була бiльша свобода .
Приймаючи всю гуманiстичну спрямованiсть груповоє робо-
ти, яку обгрунтував К. Роджерс, усе ж не можемо погодитися
з його позицiую "неуправлiння групою". Тут може бути два
пiдходи:а) визначення своує позицiє в групi як вiдсутностi фор-
мальноє структурованостi групового процесу, як рiвностi пози-
цiй керiвника й членiв групи, як абсолютизацiє спонтанностi й
невимушеностi поведiнки в груповiй динамiцi й т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88