До загальних
змiн належать:

розвиток здатностей до аутопсихотерапiє й сензитивних здiб-
ностей сприймання iнформацiє, важливоє для розумiння себе та
iнших (iдеться про вмiння видiляти "фiгуру" i "тло" в соцiаль-
но-перцептивному матерiалi);

засвоуння оптимальних умiнь спiлкування, а саме - вмiння
приймати людину (й себе) такою, якою вона у, розумiти когнi-
тивнi передумови виникнення рiзних емоцiйних станiв, коре-
лювати Єх iз базовими формами захисту, адекватно визначати
свiй внесок у виникнення непорозумiнь з iншими людьми, ба-
чити стереотипно-деструктивнi тенденцiє поведiнки, якi не у
продуктивними для спiлкування, i зясовувати для себе причини
"збоєв", звязанi з тим, що було закладене в дитинствi, особли-
востями процесу соцiалiзацiє;

набуття лабiльностi нервових процесiв та гнучкостi пове-
дiнки;

вмiння адекватно поцiновувати ситуацiю спiлкування, про-
гнозувати тенденцiє єє розвитку та управляти нею;

розвиток психологiчноє вiдповiдальностi за свою поведiнку;

вiдмова вiд "пiдпiрок" - психологiчних "милиць", вироб-
лення здатностi психологiчноє захищеностi, що базууться на
глибинному розумiннi своєх захисних (автоматизованих) тен-
денцiй, нейтралiзацiє Єхнього iмперативного впливу на пове-
дiнку;

розвиток умiння перетворити себе на обукт дослiдження та
психологiчних умiнь вiдчуття й аналiзу значущоє для себе си-
туацiє спiлкування, здатностi до глибинноє рефлексiє iнфантиль-
них витокiв особистiсноє проблематики, вмiння ретроспектив-
ного аналiзу iсторiє власного життя та минулого досвiду спiлку-
вання з людьми;

вмiння обуктивувати "запрограмованiсть" власноє психiки;

розумiння власного (неусвiдомлюваного до АСПН) "житту-
вого плану" й разом iз тим - вихованню здатностi втримувати
себе вiд рабського слiдування "програмам дитинства".

Все цс сприяу розвитковi можливостей V розумiннi себе та
взаумин з людьми.

Психокорекцiйний процес у групi АСПН мау свою суттуву
специфiку, яка виражауться в цiлiсностi та удностi всiх мето-
дичних прийомiв, в пiзнаннi цiлiсних проявiв психiки учасникiв
навчання своую емоцiйною, когнiтивною та бiхевiоральною
сферами. Оскiльки АСПН орiунтууться на глибиннi аспекти
психiки людини, єє несвiдомi прояви, особливоє цiнностi набувау
спонтаннiсть i невимушенiсть поведiнки, коли пiзнауться вну-
трiшня детермiнованiсть учинкiв. Тому в групi АСПН мiнiмi-
зууться формальна структурованiсть усiх процедур, прийомiв
та пропозицiй керiвника. Учасник такого навчання дiстау мож-
ливiсть вивчення когнiтивно-семантичних передумов власноє
особистiсноє проблеми й розвивау вмiння скористатися набути-
ми рефлексивними знаннями для самопiзнання в реальнiй дiйс-
ностi та внесення бажаних корективiв у власну поведiнку.

Процес АСПН допомагау субуктовi рефлексувати iлюзорнi
потреби власного "Я" та засоби Єх досягнення, а також апробу-
вати новi форми поведiнки на завершальному етапi роботи гру-
пи у вiдповiдностi з набутими знаннями. Таке навчання
пiдвищуу психологiчну культуру субукта, психологiчну захи-
щенiсть i психологiчну силу. Проходження тренiнговоє групи
субуктом загалом сприяу збагаченню соцiально-перцептивного
iнтелекту, розширюу компетентнiсть у галузi спiлкування, роз-
вивау емпатiю та сензитивнiсть, група ж АСПН iще навчау
способам психоаналiзу та глибинного пiзнання психiки - влас-
ноє та iншоє людини.

ТЕОРЕТИЧНi ПЕРЕДУМОВИ
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ ПРАКТИКИ

Психологiчна практика - не специфiчна галузь пiзнання, яка
потребуу:

самостiйного теоретичного осмислення й цiлiсного пiдходу
до реалiзацiє феноменологiчного наближення до проблем клi-
унта;

професiйних умiнь психоаналiтичного цiлiсного аналiзу як
вербального, так i невербального матерiалу (психоаналiз);

структурно-цiлiсного пiдходу до методичноє органiзацiє гру-
повоє та iндивiдуальноє роботи (гештальт-теорiя);

майстерностi в дозуваннi психокорекцiйних впливiв на
субукта й забезпечення поступального характеру його зусиль
самозмiн (бiхевiоризм);

забезпечення максимальноє матерiалiзацiє всiх виявiв психi-
ки субукта з мстою подальшого Єх аналiзу (академiчний пiдхiд).

Звiдси випливау, що професiоналовi в галузi психологiчноє
практики недоцiльно дотримуватися якоєсь однiує теорiє з тих,
що вже утвердилися в науковому свiтi. Адже психiка людини
у цiлiсною, й усi здобутки рiзних теорiй щодо неє мають допо-
могти психологовi використати вiдкритi ними закономiрностi
впливу на клiунта з метою актуалiзацiє власного потенцiалу та
психокорекцiйних зусиль у саморозвитку та самовдоскона-
леннi.

Керiвник групи з бiхевiорпстичними поглядами проводитиме
заняття не так, як керiвник з екзистенцiальною спрямованiстю,
й не так, як керiвник з гештальт-орiунтацiсю. Завдяки теоре-
тичнiй орiунтацiє складатимуться неповторнi характеристики
групового процесу, збiльшуватимуться чи зменшуватимуться
можливостi глибинно-психологiчного пiзнання психiки. Та не-
залежно вiд них група мау й спiльнi характеристики. Передусiм
цс сам факт динамiки групи, хоча вiдмiннiсть може бути в
характерi ного використання рiзними спецiалiстами з психоко-
рекцiйною метою.



2.1. ТЕОРЕТИЧНi МОДЕЛi
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ ПРАКТИКИ

2.1.1. ПСИХОАНАЛiТИЧНА МОДЕЛЬ

У цiй моделi акцент робиться на переживаннях досвiду дитин-
ства, травмуюча функцiя якого повязууться з характером (та
успiхом) розвязання проблем психосексуальних стадiй розвит-
ку. Мстою групового процесу у переведення несвiдомих конф-
лiктiв субукта в свiдомi й створення умов для повторного
переживання ним травмуючого досвiду дитинства з мстою ана-
лiзу та глибшого розумiння його ролi в долi людини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88