Тому, говорячи про символiку "лiбiдо",
в полi зору практичного психолога мають бути системнi харак-
теристики малюнкiв, якi вкажуть на тенденцiє, що зашкоджу-
ють повноцiнним контактам субукта з оточенням, тенденцiям
"розпаду" ii "омертвiння" близьких людей. За цим може стояти
власне почуття неповноцiнностi, провини та самопокарання.

Якщо звернутися всього до кiлькох малюнкiв, виконаних
однiую учасницею АСПН, можна побачити, що мал. З, який

134


Мил. 5. Як мене бачать люди, як я бачу сама себе

нам дав пiдставу констатувати факт табуйованого iнтересу до
батька-чоловiка, до Єхнiхiз матiрю стосункiв, мау послiдовне
продовження в мал. б "Значуща для мене ситуацiя", в якому
авторка (що прояснив дiалог з нею) зобразила своє стосунки з
батьком. Вона Єх назвала - омертвiлими. Коли ми звернули
увагу на гiлочку праворуч, котра нагадуу жiночу фiгурку, яка,
лежачи, намагауться припасти устами до сучка", вона погоди-
лася, що у така схожiсть, "хоч я лише малювала гiлочку (це
"Я"), що вiдломилася вiд дерева".

Все це пiдтверджуу наявнiсть iнцсстуозного тяжiння до бать-
ка, яке блокууться "омертвiлiстю" та вiдсутнiстю контакту -
"ротик не торкауться сучка". Таку уднiсть iз батьком засвiдчуу

135

" \\

лЛiУу
У Є

Л/i/,7. 7. Снрийпяiгя блидькiєми мого небуття

Мил. 6. Значуща для мене ситуацiя

й мал. 5 - "Як мене бачать люди - як я бачу сама себе":

вiдсутнiсть контакту за наявностi злиття з ним - як одне
дерево. Цiкаво, що мал. 5 мау схожiсть iз мал. З, але мiсце
матерi (праворуч) займау сама авторка. Так опосередковано
ми можемо констатувати наявнiсть iнтересу до батька як до
чоловiка.

Наступнi три малюнки даноє авторки ми наводимо, аби про-

136


iлюструвати деструктивнi наслiдки Едiповоє ситуацiє, яка обтя-
ЖУС єє психiку. Цi малюнки (4. 7, 8). хоч i опосередковано,
вказують н;! тенденцiю психологiчноє смертi та психологiчноє
iмпотенцiє, яку дуже добре засвiдчуу мал. 8, де зображенi дра-
матичнi подiє життя. Ми бачимо, що всi вони одноманiтнi й
мiстять натяк на кастрацiйну тенденцiю - смерч вiння (усiчен-
ня) чоловiчого потенцiалу (якщо повернутися до мал. б, то ми
бачимо там омертвiле дерево - батько й сучок). Мал. 8, вико-
наннi) у чорному кольорi, хоч рiзнобарвнi стрiчки вказують на
святкову урочистiсть, а обрубки - немовби в обручках. Анало-
гiчнi деструктивнi тенденцiє засвiдчуу й мал. 4, де "Я" зображене
способом вiдтiнення як темрява, чорне небуття що саме по собi
говорять про Єх поуднання: через темряву - небуття визнача-
уться як. реальне та й iдеальне "Я". Бiля дерева, внизу, праворуч
(мал. 4) - палиця - пiдпiрка-чоловiк, хрестик - дитина. Пра-
вору" \ горi зображено КЕiiтку "-: символ цнотливостi - цс для
"-ра поста;, iдеалом "Я". Оi-таннс пiдтверджуу тяжiння до
оiПiє;::,. перед якгм Єй хотiлось н зберегти свiй iдеал.

Для психiки не бувау нереалiзованих прагнень: забороненi

Мол. 8. Драматичнi подiє мого життя

прагнення знаходять утiлення в мал. 7, присвяченому сприй-
манню автором власноє смертi (й ставлення до неє близьких
людей). Власну смерть авторка змалювала в барвистих кольо-
рах: вiдламана гiлка злiва в червоних барвах (кров - багаття),
саме зображення гiлки близьке до зображення "чорта" з копит-
цями, а його голiвка повернута до сонечка (батька). Права
частина малюнка разом iз великим сухим деревом (яке е теж
зображенням авторки) засвiдчуу омертвiння при самому життi
й головне, що цс омертвiння стосууться й близьких до неє лю-
дей - чоловiка (деревце, що ближче до великого дерева) та
дочка (зовсiм пригнуте деревце). Таким чином зясувалося, що
сповнена життувими барвами у картина злiва, яка засвiдчуу
вiдхiд iз життя на тлi уднання з батьком - сонечком. Лише
при вiдходi з життя батько зображений життуво значущим (со-
нечком - основою життя). Обручки на мал. 8 теж такого ко-
льору.

138

6.3. ЕДiПiВ КОМПЛЕКС ТА ЙОГО
ДЕСТРУКТИВНi НАСЛiДКИ
ДЛЯ ПСИХiКИ СУБтКТА

Ланцюгом, що уднау змiст малюнка (в його свiдомих i несвiдо-
мих аспектах), у такi способи образного вiдтворення психоло-
гiчного змiсту, якi мають "iсторичний характер". Ця "iсто-
ричнiсть" повязана з колективним несвiдомим, яке виража-
уться в архстипах. Вони, як ми переконуумося, формуються пiд
впливом казок, народноє мудростi, прислiвєв, мiфiв. Провiдну
роль в усьому цьому вiдiграу мiф про Едiпа.

Назва цього комплексу походить вiд грецького мiфу про царя
Едiпа, якому долею судилося вбити свого батька й одружитися
з матiрю. Згiдно з мiфом, Едiп робить усе, щоб уникнути про-
гнозiв оракула, а проте без власноє на тс волi потрапив у ситу-
ацiю, яка пiдтвердила давну пророцтво. Коли вiн дiзнався, що
здiйснив обидва "злочини", сам себе карау, виколюючи собi очi.
Все це майстерно вiдображено в однойменнiй трагедiє античного
поста Софокла.

Голос поста можна зрозумiти як звинувачення Едiпа в тому,
що вiн, незважаючи на прагнення уникнути таких подiй, не
змiг запобiгти реалiзацiє власних iнцестуозних потягiв, якi пiд-
свiдомо iснували в ньому. Саме в цьому криуться глибока пси-
хологiчна правда: навiть якщо людина витiснила своє "поганi",
"грiховнi" збудження в пiдсвiдому сферу, цс не може нейтралi-
зувати Єх опосередкованi прояви в поведiнцi.

Наш досвiд роботи з психiчно здоровими людьми показав
Єхню залежнiсть вiд емоцiйних вражень дитинства, як i те, що
табуиованi (iнцестуознi) потяги мають великий вплив на фор-
мування спрограмованих настановлень життя. Психоаналiтич-
на iнтерпретацiя комплексу тематичних малюнкiв (у межах
функцiонування психокорекцiйноє групи АСПН) виявила за-
лежнiсть поведiнки людей вiд Едiповоє ситуацiє, пережитоє в
дитинствi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88