9. "Порожнiй стiлець". Ця гра як психодраматичний прийом
використовууться з рiзною метою. Робота з "порожнiм стiльцем"
може бути iндивiдуальна, а може бути групова. iндивiдуальна
часто переростау в групову у звязку з актуалiзацiую процесiв
iдентифiкацiє та необхiднiстю вiдреагувати на виниклi емоцiє.

Розглянемо кiлька варiантiв роботи з "порожнiм стiльцем":

а) протагонiст може уявляти, нiбито його партнер сидить на
порожньому стiльцi навпроти нього. Вiн розмовляу й спiлку-
уться з уявною людиною, часом мiняуться з нею мiсцями, ро-
лями. Протагонiст може спiлкуватися i сам iз собою;

б) члени групи звертаються до "порожнього стiльця", уявля-
ючи на ньому протагонiста, структуруються в залежностi вiд
його проблеми та особливостей того матерiалу, який представ-
лено в попередньому фрагментi роботи групи, особливостей по-
переднiх ситуацiй його поведiнки. При цьому практикуються
висловлення, адресованi "другому "Я", а також на адресу його
"двiйника", тобто як звертання до ... так i вiдповiдi за ... В
даному випадку звертання до "порожнього стiльця", як правило,
мас аргументований характер, тобто враховуу особливостi по-
ведiнки протагонiста, вже представленоє в групi. При цьому
протагонiст може бути або присутнiм у групi, або ж поза групою
(а iнколи й "за дверима");

в) звертання до "порожнього стiльця" доцiльно використову-
вати ситуативно з мстою опрацювання актуального матерiалу,
емоцiйноє напруженостi, створеноє поведiнкою певного члена
групи, та зниженням такоє напруженостi, можливо, спричине-
ноє його демонстративним випадом проти когось iз учасникiв
АСПН.

10. "Високi стiльцi". Протагонiст сидить на стiльцi, постав-
леному на пiдвищеннi, й звiдти намагауться висловлювати тi чи
тi фрази тим, хто його оточуу. iнший варiант цiує вправи -
"нагору". Один iз членiв групи стоєть на "височинi". До нього
по черзi пiдходять люди з запитанням: "Чому тобi добре нагорii"

93

Член групи, який стоєть високо, вiдповiдау. Якщо протаго-
нiст вiдчувау труднiсть при вiдповiдi, той, хто запитував, вис-
ловлюу своу припущення. Рукостискання реципiунта в даному
випадку у ознакою прийняття iнформацiє. Вправа завершууться
психологiчним аналiзом усього матерiалу.

4.5. МЕТОДИ НЕВЕРБАЛЬНОЄ
ВЗАтМОДiЄ

Враховуючи, що даний посiбник зорiунтований на виклад варi-
анта груповоє психокорекцiє, за якого виявляються передумови
особистiсних проблем субукта, що, як правило, повязанi зi
сферою несвiдомого, великоє ваги набувають рiзнi невербальнi
вправи та методики. Адже саме невербальна поведiнка чи не
найбiльше здатна цiлiсно виражати психологiчний змiст як свi-
домого, так i несвiдомого, втiленого в нiй.

Функцiє невсрбальних технiк величезнi, серед них видiля-
ються головнi: зближення членiв групи; взасмопiзнання; експлi-
кацiя таких аспектiв психiки людини, якi важко вербалiзувати.

Позитивною якiстю цього методу у забарвленiсть взаумодiє
учасникiв навчання та велика спонтаннiсть, правдивiсть особи-
стiсних проявiв.

Невербальнi методи - ефективний засiб оптимiзацiє соцi-
ально-перцептивноє сфери особистостi, оскiльки спрямовууться
увага на "мову тiла", а також на характеристики психiки, якi
можна розглядати в просторi й часi.

Невербальнi методи використовуються, бiльшою чи меншою
мiрою, в усiх рiзновидах груповоє корекцiє та психотерапiє.

Технiки невербальноє взаумодiє застосовуються всiма вiдо-
мими спецiалiстами соцiального навчання: Б. А. Барашем,
Ю. Н. Вюнковою, Ю. М. тмельяновим, Г. О. Ковальовим,
X. Мiккiним, Ю. Б. Некрасовою, Л. А. Петровською, Н. Д. Тво-
роговою, П. Г. Тюрiним та iн.

Засобом невербальноє комунiкацiє у експресiя руху, яка пе-
редбачау актуалiзацiю таких способiв вияву емоцiй, як мiмiка
та жест.

До засобiв невербальноє комунiкацiє вiдносять рухи тiла, ди-
станцiю, паузу. Люди рiзняться здатнiстю розумiння (та контро-
лю) комунiкативностi - своує та iнших людей, здатнiстю
експресiє та iмпресiє. Часто несвiдомим може бути той чи iнший
жест або рух, значення якого субукт не розумiу; iнодi людина
реагуу невербально (наприклад, червонiу) й не в змозi блокувати
виникнення такоє реакцiє, хоча й усвiдомлюу єє наявнiсть, та iн.

Незважаючи на численнi дослiдження, початi з 1924 р., до
цих пiр немау задовiльноє класифiкацiє експресивних рухiв.

94

У психотерапевтичнiй практицi використовууться три рiзно-
види невербальноє технiки: психомалюнок, музикотерапiя, тех-
нiка руху. В АСПН в основному ми використовуумо лише двi
з "их -"психомалюнок i психогiмнастику. До музичних вправ

удаумося рiдше, "",-,"

Психогiмнастика - допомiжний метод АСПг-1, який спира-
уться на нсвербальну експресiю, перш за все на мiмiку та жес-
_ взагалi на рух. Це дау можливiсть учасникам АСПН
глибше заглянути в переживання iнших i наблизитися до розу-
мiння цих переживань. Головна мста психогiмнастики - зняття
фiзичних блокiв та "тискiв".

У групi АСПН ми пiдтримуумо свободу невербальних спо-
собiв самовираження, й психогiмнастика часто мау характер
спонтанноє гри. З почуттям свободи рухiв повязана й свобода
прояву емоцiй та свобода внутрiшнього свiту субукта. Одна й
та сама ситуацiя в психогiмнастицi викликау рiзнi, iндивiдуаль-
но неповторнi реакцiє, кожний поводиться вiдповiдно до своує
особистостi, в цiлiсних ЄЄ проявах.

т кiлька способiв використання психогiмнастики в АСПН.
Деякi вправи можна використати з метою розслаблення й ство-
рення невимушеноє, вiльноє вiд зайвого самоконтролю обстанов-
ки. Цьому сприятимуть вправи: "Звернути на себе увагу",
"Людина та ЄЄ тiнь", "Настрiй", "Автопортрет" та iн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88