Вiдвертiсть. Щирiсть (вiдкритiсть) ведучого перед самим
собою та учасниками навчання у вiдповiдь на новi (не завжди
приумнi) переживання, сприйняття цiнностей, якi вiдрiзня-
ються вiд його власних. Мова йде не про розкриття керiвником
таумниць своує особистостi, а про щире сприймання своєх по-
чуттiв, що резонують на подiє в групi. Якщо керiвниковi при-
таманна щирiсть i вiдкритiсть, такi цiнностi стосункiв швидко
розвиваються й у групi: учасники не бояться розкривати, в
свою чергу, щирi почуття у вiдповiдь на ситуацiю "тут i те-
пер". Однак саморозкриття мау бути спонтанним i доцiльним,
ним не можна манiпулювати, перетворювати на методичний
прийом. Перешкодою на шляху становлення вищеназваних
цiнностей може стати надмiрна емоцiйна вразливiсть того чи
того члена групи й залежнiсть керiвника вiд позитивноє iнфор-
мацiє на свою адресу, очiкування похвали. Це все - прояви
"захисноє" поведiнки, вiд якоє керiвник повинен бути спромож-
ний вiдмовитись, а в разi прояву "захистiв" дослiджувати Єх
разом iз групою.

Психологiчна сила керiвника не означау тиску на учасникiв
АСПН i манiпулювання ними для досягнення особистих субук-
тивно значущих цiлей. Скорiше це повинна бути динамiчна й
життудiйна його якiсть. Головним чином вона проявляуться в
здiоностi керiвника до адекватноє психодiагностики. Довiра до
керiвника базууться на тому, що вiн вiдповiдау вимогам висо-
кого професiоналiзму й справляу враження людини, яка знау,
що робить, знау груповий процес, розумiу адекватно себе й

79

iнших, умiу надавати психологiчну допомогу. Бажано, щоб осо-
бистiснi якостi керiвника не дратували присутнiх, не розчаро-
вували, не стомлювали.

Життувий досвiд. Якщо керiвник не бере активноє участi в
соцiальному життi та громадськiй дiяльностi, якщо вiн не пере-
жив сам рiзноманiтнi емоцiйнi стани, то йому важче буде спiв-
переживати учасникам навчання в тому, що йому самому
невiдоме. Життувий досвiд у поуднаннi з психологiчними знан-
нями значною мiрою зумовлюу успiх керiвництва групою.

Самопiзнання (знання самого себе). Керiвник не зможе
допомогти iншим, якщо не буде адекватно усвiдомлювати себе,
своу "Я", включати в роботу певнi своє особистiснi якостi, цiн-
ностi, почуття, мотиви, потреби та iн. Керiвники з нерозвину-
тим самопiзнанням або тi, якi страшаться заглянути в глибини
власноє психiки, не можуть досягти ефекту в псикокорекцiйнiй
групi. Усвiдомлення керiвником самого себе й вiдсутнiсть стур-
бованостi та зайнятостi собою пiд час групових занять у необ-
хiдною умовою оволодiння майстернiстю груповоє психоко-
рекцiє.

Почуття гумору. Дуже цiниться вмiння керiвника влучно й
доречно пожартувати. Не може зняти, знизити чи послабити
напруженiсть у групi. Важливо такi моменти використовувати
для пiдсилення iнтеграцiйних групових процесiв.

Винахiдливiсть. Постiйно пiдтримувати в роботi групи
творчий iмпульс може виявитися нелегкою справою для керiв-
ника-початкiвця. Аналогiчнi труднощi часом вiдчувау й керiв-
ник iз великим досвiдом, якщо йому дуже часто доводиться
займатися груповою корекцiую. Деякi прийоми обертаються
для нього на заскорузлi гальма в його творчостi. Тому необ-
хiдно уникати застиглих ("затрсноканих") вправ та прийомiв,
якi втратили життувiсть, а також вiдмовитися вiд запрограмо-
ваноє презентацiє себе. Бажано шукати новi прийоми, шляхи
одержання нових вражень i стимулiв самопiзнання та самов-
досконалення. Особливо необхiдним у творчий iМПУЛЬС керiв-
никовi груп АСПН, вся робота якого зорiунтована на глибин-
но-психологiчне пiзнання труднощiв спiлкування субукта
(учасника навчання). Вмiння й навички, необхiднi керiвнико-
вi, набуваються в процесi навчання, хоч кожного разу групо-
вому процесовi притаманна неповторнiсть, а управлiння гру-
пою межуу з мистецтвом розумiти тс, що вiдбувауться в групi,
розумiти час, мiсце й ту мить, коли певний прийом буде най-
бiльш ефективним.

Етичнi вимоги до керiвника АСПН. Показником професi-
оналiзму в керiвництвi групою у дотримання етичних норм.

1. Необхiднiсть самому пройти групову психокорекцiю в ролi
члена групи.

80

2. Чiтко розумiти закони, яким пiдлягають груповi процеси
та iндивiдуально-особистiснi змiни.

3. Володiти методичними основами психологiчного впливу
на iншу особу, що в першу чергу передбачау розумiння "пси-
хологiчних захистiв".

4. Не допускати залучення в групу людей, схильних до пси-
хiчного захворювання.

5. Попереджувати майбутнiх учасникiв навчання про тi емо-
цiйнi навантаження, якi вони можуть переживати в процесi
психокорекцiє, а також про передбачуванi результати; розяс-
нювати такi форми поведiнки, якi допоможуть швидко просу-
ватися в навчаннi.

6. Члени психокорекцiйноє групи повиннi усвiдомлювати,
що вiд них залежить успiшнiсть навчання, й цьому сприяють:

саморозкриття й самоаналiз; експериментування з новими фор-
мами поведiнки в мiжособових стосунках у групi; пiзнання своєх
здiбностей на теренi соцiальноє перцепцiє; вiльне висловлюван-
ня своєх почуттiв i думок, якi виникають "тут i тепер"; активне
слухання iншоє людини, бажання побачити, зрозумiти єє психо-
логiчний свiт; сприймання членiв групи такими, якими вони у;

вияв доброзичливостi й чуйностi один до одного в процесi нав-
чання; здатнiсть iти на конфронтацiю при загальнiй повазi;

готовнiсть i бажання випробувати новi форми поведiнки; бажан-
ня розвитку саморефлексiє та сензитивностi.

7. Уникати занадто ризикованих форм роботи в групi, для
виконання яких в учасникiв недостатньо пiдготовки й досвiду
або якi викликають глибокi дезiнтеграцiйнi ефекти.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88