В разi прояву "опорiв" маумо справу з
ситуативними "захистами", якi послаблюумо в групi якомога
бiльше, а значить, i знiмаумо, розсуваумо "опори" з метою за-
безпечення необхiдних можливостей психокорекцiє.

В цьому одна з переваг психомалюнка, який знижуу загрозу
неприйняття субукта iншими учасниками групи в разi пред-
ставлення особистiсно ризикованого матерiалу: в малюнку вiн
виражауться символiчно. Крiм того, малюнки виконуються, як
правило, вдома й тому особливо сприяють пiзнанню внутрiш-
ньоє детермiнованостi "захистiв", оскiльки вплив групи виклю-
чауться.

5.5. ПСИХОМАЛЮНОК
i СНОВИДiННЯ

В методичному аспектi наш пiдхiд до аналiзу малюнкiв
поуднууться з психоаналiтичним, адже ми прагнемо цiлiсного
Єх розумiння, щоб мати системнi характеристики, якi визнача-
ють логiку несвiдомого - когнiтивноє пiдструктури базових "за-
хистiв".

Аналiз психомалюнкiв засвiдчив неймовiрно велику роль у
визначеннi спiльних аналогiй та системних характеристик -
архетипiв. Саме вони i уднають психомалюнок зi сновидiнням,
за словами К. Юнга, створюють "базовi схеми" несвiдомого 10.
3. Фрейд, а потiм i К. Юнг убачали в снах основу, вихiдну точку
процесу вiльних асоцiацiй. К. Юнг пише: "3. Фрейд зробив
просте, але глибоке спостереження, - якщо заохотити того, хто
бачив сон, продовжувати розповiдь про нього в думках, на якi
вiн наводить, то пацiунт пiде досить далеко..."ii Сон так само
ефективний, як i будь-яка iнша подiя, що стосууться безпосе-
редньо дiй субукта.

Нашi дослiдження з малюнками поуднуються з роботою ана-
лiтика зi сновидiннями в тому планi, що вiн тримауться ближче
до сну, а в дiалозi з автором ми намагаумося бути якомога
ближче до малюнка. Нашi опоненти в цьому вбачають вiдступ
вiд психоаналiтичноє методики пiзнання несвiдомого, оскiльки

118

ми пропонуумо теми малюнкiв. Та ми лише рекомендуумо теми,
якi можна перефразувати або доповнити новими, а люди вико-
нують Єх спонтанно, даючи волю руцi. Спонтаннiсть визначау
характер i змiст зображень. Саме це уднау тематичний малюнок
з вiльними асоцiацiями, якi дослiджував К. Юнг, пропонуючи
пацiунтам "тести словесних асоцiацiй", або ж з малюнками, в
яких пацiунти вiдображали своє сновидiння, що фактично ста-
вало визначенням теми малюнка. Треба зауважити, що проти
визначеностi тематики малюнкiв може заперечувати лише лю-
дина, яка професiйно нiколи не дослiджувала несвiдому сферу
субукта. Адже визначенiсть теми - це уднання свiдомого з
проявом несвiдомого, що забезпечууться спонтанним виконан-
ням малюнка. Предметом же практичноє психологiє якраз i у
взаумозвязок мiж свiдомою й несвiдомою сферами психiки
субукта.

У контекстi вищесказаного можна констатувати спiльнiсть
мiж сновидiнням i психомалюнком, хоч вони й вiдрiзняються
характером виникнення та внеском свiдомого й несвiдомого в
змiст зображення (в кiнцевий результат). Єх уднау образ-
нiсть. Психоаналiтики пiдкреслювали, що образи, якi зяв-
ляються у снах, набагато життувiшi й живописнiшi, нiж вiд-
повiднi Єм поняття й переживання наяву. "Увi снi поняття мо-
жуть виражати своу несвiдоме значення" 12. У психомалюнку
домiнують образи над поняттями, але сама технiка виконання
малюнка сприяу вiдображенню в символах "несвiдомого значен-
ня", що мау iррацiональну природу. Кожний iз нас сприймау
абстрактнi й загальнi положення по-своуму. Причиною цього
може бути те, що будь-яке поняття мау власне забарвлення в
особистому контекстi, тому й iндивiдуально неповторне.

Цiннiсть малюнка вiдчув ще К. Юнг, який пропонував па-
цiунтам "намалювати те, що явилося Єм у снi чи в фантазiє" 13.
Вiн пiдкреслював, що тут йдеться не про мистецтво малювання,
а про щось iнше. Якраз малювання в його розумiннi сприяу
активностi тих аспектiв психiки (повязаних iз дитинством), якi
були бездiяльними. Людина не лише говорить про це, а
й робить це. iснуу велика рiзниця мiж бесiдою й багатого-
динною працею, повязаною з малюванням. Якби це було для
людини беззмiстовним, вона вiдчула б непереборну вiдразу до
таких занять i не виконувала б Єх. Завдяки малюнку в фантазiю
проникау елемент реальностi, й тепер цi картини почина-
к-гь справляти самостiйний реальний вплив. Малюнок мау пси-
хокорекцiйну функцiю. "Вiдображаючи сам себе, вiн стау
здатним сам себе й формувати" . Вiдбуваються такi змiни по-
зицiй i цiнностей, такi змiщення центру ваги особистостi, пере-
дати якi дуже важко.

Ми подiляумо високу оцiнку К. Юнгом психомалюнка,

119

бо наше власне дослiдження переконуу в Єх цiнностi, хоч ми
працювали з тематичними малюнками в Єх наборi (комплексi),
а не з малюнками сновидiнь. т пiдстави констатувати збiг на-
ших пiдходiв до малюнка як надзвичайно важливого психоло-
гiчного засобу проникнення в змiст iррацiональних явищ
психiки.

Сам по собi малюнок у "мертвим" вiдбитком чогось живого,
функцiонуючого. Такий "вiдбиток" потрiбно зробити "говiрли-
вим". До цього веде тривалий дiалог з автором малюнка. Тут
ми знаходимо збiг нашого розумiння обмеженостi можливостей
малюнка, що зумовлюу необхiднiсть його уднання з вербальною
роботою, висловлену К. Юнгом, який писав: "малювання недо-
статну... потрiбно ще iнтелектуально й емоцiйно збагнути обра-
зи, завдяки чому вони не лише стають зрозумiлими, а й мораль-
но iнтегруються свiдомiстю"1.

В роботi з комплексом малюнкiв ми намагаумося синтезова-
но пiзнати логiку несвiдомого. К. Юнг також указуу, що образи
сновидiнь "потрiбно пiддавати синтетичному тлумаченню". Пе-
реконуючись у можливостях системного пiзнання несвiдомого
через аналiз комплексу малюнкiв, гадаумо, що К.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88