Фрсйд, - якраз первинним потягом до
смертi: вiн слiдкуу за подразниками ззовнi, якi обома видами
первинних потягiв розцiнюються як небезпека".

Таким чином, можна зробити висновки, що потяг до смертi
у досить вагомим утворенням, яке функцiонуу, за нашим пе-
реконанням, не лише на рiвнi iнстинктiв (первинний потяг по-
вернення до неорганiчного стану), а й на рiвнi когнiтивного
утворення, що входить у диспозицiю "психологiчних захистiв".

У викладеному вище у важливий момент - ствердження
звязку мiж принципом насолоди й потягом до смертi. Гадаумо,
токиii звязок справдi iснуу, i його фiло- та онтогенетичнi коренi
криються в Е л i п о в i й ситуацiє, яку переживау субукт у
дитинствi.

В раннiх працях Фрсйда агресивнiсть розглядалася як реак-
цiя на фрустрацiю й потамування статевого потягу. В пiзнiших
працях 3. Фрсид висунув гiпотезу про iснування двох категорiй
iнстинктiв, якi закладають дiаметрально протилежнi тенденцiє:

збереження життя й прагнення його руйнацiє (повернення в
неорганiчний стан).

З точки зору консервативноє природи первинних потягiв,
було б великою суперечнiстю, якби метою життя був стан,
який нiколи цього не сяпiв. Ймовiрнiше, цiую метою мав бути
старий вихiдний стан, iз якого жива iстота колись вийшла й
до якого вона прагне повернутися. В цьому можна вбачати
пояснення тенденцiє - повернення в утробу матерi, що у од-
ним iз наслiдкiв Едiпових потягiв i прагнень повернутися в
неорганiчний стан.

Мiркування 3. Фрсйда про iнстинкт смертi узагальнений у
його працi "Нариси психоаналiзу"111. В нiй вiн показуу базову
дихотомiю двох сил - iнстинкту любовi (ероса) й iнстинкту
смертi (танатоса): танатос так само значущий, як i ерос. Це
подасться ним як нарiжний камiнь уявлень про психiчнi про-
цеси. Дана концепцiя стала головною для 3. Фрсйда в останнi
роки його життя. Вiн вважав, що варварство й жорсто-
кiсть - один iз аспектiв функцiонування
"Супср-Его". Саме його вiн вважав вiдповi-
дальним за схильнiсть до перебiльшеного с а -
мопокарання й самознищення.

Принцип задоволення - не вроджена схильнiсть тукати задоволення й
\ик>:;г . Лолк); нроiилежнiстю е принцип реальностi - набута
функцiя, яка вiдображау вимоги зовнiшнього свiту i зумовлюу вiдстрочку
негативного враження.

169

Тенденцiя "психологiчноє смертi" менш розроблена в лiтера-
турi, нiж тенденцiя "психологiчноє iмпотенцiє", якiй придiляв
увагу 3. Фрейд. Без сумнiву, вона повязана з розвитком таких
особливостей, як нскрофiлiчнии характер.

Поняття "психологiчна iмпотенцiя" ми швидше повязуумо
з iнтимним аспектом життя субукта, з нездатнiстю його до
налагоджування (й пiдтримання) нiжних, теплих, "романтич-
них" взаумин з "обуктом" його сексуальних iнтересiв. Коли ж
ми говоримо про тенденцiю "психологiчноє смертi", фактично
маумо на увазi генералiзацiю енергiє цiує тенденцiє на всi сфери
життя субукта. Картина така: неначебто iз двох найсильнiших
прагнень (поривань) людини - до творення й до руйнацiє -
останну стало визначати, хоч i невидимо (неусвiдомлено), ма-
гiстральну спрямованiсть психiки людини. Витоки цього кри-
ються в Едiповiй ситуацiє, що пiдтверджууться й емпiричним
матерiалом груп АСПН.

Забороненiсть першого лiбiдiозного потягу фактично спри-
чиняу ситуацiю умертвiння цього прагнення, знищення його
дiувостi (активностi) в реальнiй поведiнцi. Якщо субукт здат-
ний так "учинити" з найдорожчим i "святим" почуттям, то сто-
совно iнших людей i довколишнього свiту вiн неначебто набувау
неусвiдомленого права на жорстокiсть. Маскуванням тенденцiє
до "психологiчноє смертi" у сублiмацiя витiсненоє енергiє в твор-
чiй, соцiальне прийнятнiй дiяльностi. Проте поза увагою не
повинна залишитися можливiсть спрямованостi енергiє мортидо
на самого себе. Тенденцiя "до психологiчноє смертi" може мас-
куватися, бути невиразною для обуктивного спостерiгача з при-
чини єє спрямованостi на самого єє носiя.

Ми не схильнi думати, що ненависть до самого себе спричи-
няу самогубство, як це пише Е. Берн2". Безнадiя на реалiзацiю
своєх найпотасмнiших бажань, почуття провини та прагнення
бути на висотi (бути сильним) - ось чинники, що призводять
до самогубства. Логiка несвiдомого тут така: я вбиваю, руйную
своє прагнення, й у цьому моя сила. Я сильний, нехай навiть
шляхом самогубства. При цьому самогубство може виражати
силу того, хто не мас бiльше сили, i надiю того, хто бiльше не
надiуться - цс найвища мужнiсть переможених. Все це можна
прослiдкувати на матерiалi девятикласника, який виплигнув з
9-го поверху (див. с. 182-190).

Маскування тенденцiє до "психологiчноє смертi" може вiдбу-
ватися за рахунок нерiвностi (непослiдовностi) єє прояву: то
любов, то ненависть. Складауться враження, що енергiя лiбiдо
й мортидо - цс лише двi сторони однiує медалi, котра може
обертатися. Сам по собi факт такоє дiаметрально протилежноє
непослiдовностi мас привернути до себе увагу.

Ще один маскуючий момент руйнiвноє для людини тенденцiє

i 70

"до психологiчноє смертi" - це неусвiдомлення єє самим субук-
том. Тому всi мортиднi тенденцiє сприймаються субуктом у
викривленому свiтлi, пiд впливом просоцiальноє, гуманiстичноє
Єх орiунтацiє, що вiдiграу роль обгортки для "гiркоє" цукерки.
На "поверхнi" (тобто в поведiнцi) обуктивний спостерiгач може
констатувати прояви "психологiчноє iмпотенцiє": мас-
кування своує iнфантильностi, залежностi "Я" вiд нарцистичних
тенденцiй, фiксацiю на власних потребах, власну неспромож-
нiсть (неповноцiннiсть), недоброзичливiсть до людей та iн. Вну-
трiшнiй неблагонадiйний стан субукт пояснюу невдачами та
безпораднiстю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88