Це
можуть бути власнi дiти, колеги, абстрактний iдеал вимрiяного
партнера, якого нiколи не було, або закоханiсть в акторiв тощо.

Едiпова ситуацiя, що набувау розвитку в дитинствi, настiль-
ки "паралiзуюче" впливау на психiку людини, що кожний iз нас
несе в собi нарцистичний шрам, породжений дитячим
розчаруванням. Це проявляуться зокрема в тому, що чоловiки
бiльше стурбованi своєм статусом, нiж любовю, й передусiм
потребою вiдчувати безпеку, захищенiсть, пiклування жiнки,
анiж єє любов. Недарма таким популярним у вислiв "шлях до
серця чоловiка лежить через шлунок", бо й першi контакти з
матiрю - через годування (Єжу). Поширеним супутником
шлюбних стосункiв у садистськi посягання на iншу людину як
на власнiсть, що виражауться у вiчнiй пiдозрiливостi
та ревнощах. Цс вiдповiдау iнфантильнiй позицiє дитини
вiдносно матерi й батька, якi єє зраджували в своєх чоловiчо-жi-
ночих стосунках, кидають єє, виявляючи увагу одне до одного.

Постiйна пiдозрiливiсть спричинюу постiйнi муки партнера.
Ми бачимо, що витоки тенденцiє до моногамiє беруть початок у
переживаннях Едiпового характеру - в iнфантильнiй потребi,
"щоб любили тiльки мене". Якщо згадати, що така потреба в
дитинствi у потребою виключно егоцентричноє позицiє, пород-
женоє любовю батька чи матерi, й що вона закiнчууться фруст-
рацiую в стосунках поза сiмую, то стау зрозумiлим, що за
вимогою монополiє завжди приховууться недовiря, ворожiсть i
готовнiсть до розчарування. Цс й зумовлюу "психiчну iмпотен-
цiю" стосункiв.

Таке обумне усвiдомлення механiзмiв, на яких грунтуються
вимоги монопольного володiння обуктом кохання, допомагау
розумiти перешкоди "безхмарностi" моногамноє любовi. Й цi
перешкоди у досить соцiальне поширеними. Вважауться, що

175

вiрнiсть - цс передусiм обовязок жiнки. А люди, чия вiрнiсть
мас характер одержимостi, виявляються занадто обтяжсними
почуттями провини через власне iнцсстуозне тяжiння й тому
все, що не санкцiоноване законом, викликау у них патологiчний
страх (подiбно страху кровозмiшення). В цих же людей, у рам-
ках вiрностi, теж може квiтнути психiчна iмпотенцiя, бо чут-
тува (сексуальна) любов для них у табуйованою, залежною вiд
"Едiпових хвилювань".

Говорячи про витоки "психiчноє iмпотенцiє", не можна об-
минути неусвiдомленс прагнення людей вiдчувати себе нещас-
ними, страждати. Груповий матерiал, одержаний нами, вмiщуу
яскравi докази звязку цього явища з iнцестуозними обуктами
дитячого тяжiння, що породжуу страх покарання. Останну
пiдштовхуу дiвчинку на роль мужчини, вона шукау прихисток
у ролi чоловiка, вiдступаючи вiд ролi жiнки й ховаючися вiд
небезпеки iнцссту за почуттям провини й тривоги.

Комплекс малюнкiв надзвичайно часто показуу прагнення
людей повернутись в лоно матерi (рiдше - батька), в малюн-
ках бувау присутня яйцсклiтинка, через яку дитина по-справж-
ньому уднауться з батьками, й таким чином перебувау у повнiй
безпецi, вiдчувау себе захищеною, а тому пасивною. Всi цi
атрибути прагнень дитини дорослий змушений витiснити й за-
мiнити на вiдсторонснiсть, дистанцiювання вiд батькiв через
прагнення до самостiйностi, смiливостi, сили, коли непотрiбнi
пiдпiрки (милицi), до здатностi захищати iнших (зокрема дi-
тей). Цi прагнення не викликають тривоги, вони зявляються у
обуктивного спостерiгача, якщо вiн констатуу факт викривлен-
ня реальностi з допомогою "захистiв", аби завершити справи
дитинства. Наприклад, дiвчинка жила з матiрю й перiодично
(таумно вiд матерi) зустрiчалася з батьком. Життя єє склалось
так, що вона покохала людину, старшу за вiком. Мати постала
проти цього, й тому зустрiчi дiвчини з коханою людиною, так
само, як i з батьком, теж стали таумними.

Ця ситуацiя досить переконливо показуу, чому тенденцiя
"назад" не фiксууться у свiдомостi, чому iнфантильнi порухи
викликають почуття сорому, й тому Єхня дiувiсть важко визна-
чауться. Психолог-практик повинен розумiти, що тенденцiя "до
психологiчноє смертi" iiде завжди поряд з iншою тенденцiую -
"до життя", яка маскуу першу - вона для нас у непомiтною.

Сила маскувальних функцiй "смертi" життям, без сумнiву,
знаходить вираження в усiх теорiях про потойбiчне життя. Крiм
того, наше несвiдоме поводиться як дитина й не дау до кiнця
повiрити у власну смерть як факт. Усе це пiдводить до висновку,

Бувають ситуацiє, коли малюнки розкривають бажання людини "бути
народженою батьком".

176

що в свiдомостi людини провiдна роль належить тенденцiє до
цття - iнстинкт самозбереження. Суперечнiсть мiж двома
тенденцiями може загострюватися, Єхнiй баланс порушууться,
й тодi субукт може переходити в "з о н у ризик у ".

Яскравi свiдчення цих положень можемо знайти в малюн-
ках.

6.5.1. АНАЛiЗ ЕМПiРИЧНОГО

МАТЕРiАЛУ

Розглянемо малюнки шкiльного психолога Юрiя
(29 рокiв), який навчався в групi АСПН при Одеському iнсти-
тутi пiдвищення квалiфiкацiє вчителiв. Ми не маумо змоги пред-
ставити тут усi його малюнки, але навiть кiлька (мал. 29-35)
можуть зацiкавити поуднанням мортидiознпх та лiбiдiозних
проявiв. Так, з одного боку бачимо обожнювання жiнки, єє iде-
алiзацiю (мал. 29): нiмб i промiнчики сонця, що вказують на
злиття даного зображення iз сонцем - "матiрю". З iншого ж
боку - поуднання цього зображення зi смертю (мал. 32).

коханоє жiнки, вiдокремлена вiд надгробка

Важливо звернути увагу, що плита iз зображенням фiгурки
коханоє жiнки, вiдокремлена вiд надгробка, на якому симво-
лiчно зображений сам Юрiй: це i хрест, i меч одночасно (мал.
32 i 33). В збiльшеному виглядi можемо побачити цс зображення
на мал.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88