Бiльшiсть висловiв, як пра-
вило, впiзнаються тими, кому вони були адресованi.

Цеоптимiзус взаумини в групi завдяки обсктивуванню при-
хованих емоцiй (особливо негативних), якi гальмували iнтегра-
цiйнi процеси. Психодрама сприяу розвитковi спонтанностi вiд-
носин, i кожен набувау здатностi "взути чужi чоботи" й таким
чином зрозумiти почуття, переживання й думки iнших.

Психодрама сприяу також розвитковi iнтуєцiє й творчих здiб-
ностей у розумiннi внутрiшнього свiту iншоє людини. Протаго-
нiст i група починають усвiдомлювати, що у них багато спiльних
проблем, а це спонукау до глибшого саморозкриття й аналiзу
Єхнiх витокiв i знаходження рiзноманiтних шляхiв Єх вирiшення.
Навчальний ефект залежить вiд атмосфери згуртованостi, емо-
цiйноє близькостi та психологiчноє захищеностi в групi. Психо-
логiчна безпека, взаумопiдтримка уможливлюють вiдвертий
прояв почуттiв, якi звичайно ховаються вiд оточення зi страху
перед покаранням.

Зворотний звязок - вiд членiв групи - може допомогти
протагонiстовi заглянути всередину себе, зрозумiти суть про-
блеми, яка була в центрi уваги, проникнути в сутнiсть своує
поведiнки та в характер стосункiв з оточенням. При цьому
учасники навчання засвоюють принципи дзеркального вiдобра-
ження iншоє людини, єє прихованих неусвiдомлених мотивiв.
Важливою у емоцiйна включснiсть у програвання.

Особливо важливо практикувати змiну ролей, повторне Єх
програвання, яке дау можливiсть глибше зрозумiти внутрiшню
запрограмованiсть поведiнки. Розумiння самого себе та iнших,
що у результатом психодраматичного досвiду, може бути без-
цiнним для будь-якоє людини.

Особистий досвiд переживання в процесi психодрами мо-
же дати людинi поштовх для ретроспективного аналiзу свого
життя.

Спинимося коротко на методичних питаннях.

Перед початком психодрами необхiдно пояснити єє основнi
положення членам групи, а також запропонувати Єм уявити
ситуацiє Єхнiх власних переживань, якi можна було б програти.
В класичному варiантi Морено все починауться iз запитання:

"Хто хотiв би запропонувати неприумний момент (травмуючий
випадок) або ж проблему, яку варто програти з метою подаль-
шого психологiчного аналiзуi"

1. Форма iлюстрацiє (субукт програу ситуацiю, про яку роз-
повiдав).

91

2. Схематизована форма (саму сцену по черзi програу вся
група).

3. Мимовiльна форма (гра практикууться вiд випадку до
випадку згiдно з планом керiвника).

iнодi психодрама поуднууться не тiльки з рольовою грою, а
й з нсвербальними вправами i вправами взагалi. Тому розгля-
немо кiлька структурованих драматичних прийомiв.

1. Програвання самого себе. Член групи грау самого себе в
iнтеракцiє з ким-небудь iншим (чи iншими). Протагонiст обирау
собi партнерiв для гри, якi, на його думку, близькi партнерам
iз ситуацiє "там i колись". Далi вiн моделюу ту ситуацiю, яку
хотiв би пiддати аналiзовi в групi.

2. Монолог. Член групи розповiдау свою проблему. Говорить
немовби сам iз собою, група не втручауться в цей процес. На
вiдмiну вiд програвання ролi самого себе, протагонiст намага-
уться не обмежуватися акцентуванням уваги на своєх зовнiшнiх
реакцiях, а швидше прагне проаналiзувати мотиви й iнфантиль-
нi витоки поведiнки, внутрiшнi почуття.

3. Обмiн ролями. В ситуацiє моделювання та програвання
конфлiкту протагонiста його оточенням використовууться обмiн
ролями: вiн бере на себе роль тiує особистостi, з якою конфлiк-
туу, а iнший член групи виконуу його роль. Обмiн ролями може
вiдбутися в процесi психодрами в будь-який момент, важливий
для пiзнання сутi проблеми. Такий обмiн ролями вiдбувауться
за знаком, що його подау керiвник. Обмiн ролями сприяу про-
никненню в почуття та спосiб мислення iншого, а також бачен-
ня себе нiби зi сторони його очима.

4. Дзеркало. Член групи грау протагонiста, який сидить у
групi й спостерiгау за собою наче в дзеркалi. Навiть просте
вiдтворення його конфлiкту може пiдвести його до усвiдомлення
проблемностi деяких своєх реакцiй. У "дзеркало" можна помi-
стити i "альтер Его", котре виявлятиме те, що протагонiст ду-
мау, а також внутрiшнi тенденцiє, якi протиборствують.

5. iдеальний партнер. Члени групи (по черзi) зображають
протагонiстовi його партнерiв, якими вiн хотiв би Єх бачити в
iдеалi.

6. Чарiвний магазин. Цей прийом допомагау протагонiстовi
зрозумiти його справжнi прагнення в життi. Вiн зустрiчауть-
ся з "чарiвником", який пропонуу йому все, що тiльки вiн мiг
би собi побажати, наприклад, здоровя, успiх, щастя, генiаль-
нiсть, любов, але вимагау, щоб той заплатив за це тим, що
цiнуу в життi. Цим загострюуться внутрiшнiй конфлiкт прота-
гонiста.

7. Версiє. Члени групи повторюють програвання ситуацiй у
рiзноманiтних версiях i варiантах, якi самi ж придумують, вiд-
тiняючи протагонiстовi той внесок, який, на Єхню думку, вiн

92

робить своую поведiнкою у взаумини з оточуючими людьми, й
у ту ситуацiю, яка розглядауться.

" 8. Двiйник (совiсть). Один з членiв групи виступау в ролi
"альтер Его" протагонiста, показуу його внутрiшнi переживан-
ня, стурбованiсть, тривогу, доброзичливi чи агресивнi тенденцiє,
якi вiн сам не завжди в змозi усвiдомити й проявити. Висловлюу
певнi гiпотези вiдносно сутi його особистiсних проблем. У ролi
двiйника може виступати сам психолог, який сiдау за протаго-
нiстом i вiзуально показуу "друге "Я" як його "совiсть", що
супроводжуу його дiє. "Совiсть" говорить вiд першоє особи.

Така технiка може бути використана й в iнших варiантах
психодрами, наприклад, при програваннi самого себе, а також
при використаннi прийому, який викладено нижче.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88