ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
В даному разi дiу юридична презумпцiя законностi
й обгрунтованостi попереднього вироку, яку суд пiдтверджуу,
застосовуючи ч.З ст.42.
IЗ. При призначеннi покарання за окремий злочин (злочини),
про який стало вiдомо пiсля винесення попереднього вироку, суд
мау керуватись загальними началами призначення покарання, а
також враховувати, що мау мiсце сукупнiсть злочинiв (див.
коментар до статей 39-41, п.6 коментаря до ст.42).
14. При визначеннi остаточного покарання за сукупнiстю
злочинiв, що вiдомi суду на момент винесення останнього вироку,
суд повинен виконувати правила призначення остаточного пока-
рання, передбаченi чч.I, 2 ст.42 (див. пп.5-10 коментаря доданоє
статтi). Крiм того, суд повинен додержуватись таких положень:
1) остаточне покарання за сукупнiстю злочинiв не може бути
нижчим вiд покарання, призначеного за першим вироком,
оскiльки в таких випадках при поглиненнi або складаннi пока-
рань суд мау виходити з розмiру всього покарання, призначеного
за пертим вироком, а не з його невiдбутоє частини (див. п.10
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р.
№6 "Про практику призначення судами Украєни мiр
кримiнального покарання"; 2) якщо за попереднiм вироком до
особи були застосованi вiдстрочка виконання вироку, умовне
засудження до позбавлення волi з обовязковим залученням
засудженого до працi або умовне звiльнення з мiсць позбавлення
волi з обовязковим залученням засудженого до працi, суд при
призначеннi остаточного покарання за сукупнiстю злочинiв у
виглядi позбавлення волi мау керуватись вимогами ч.З ст.42 (див.
абз.I п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
29 червня 1990 р. №6) i виходити з того, що за попереднiм
вироком було призначене покарання у виглядi позбавлення волi;
3) якщо за попереднiм вироком до особи застосовано умовне
засудження до позбавлення волi або виправних робiт, а за новим
вироком за злочин, який вчинений до винесення вироку по
першiй справi, ця особа засуджена до покарання, яке належить
вiдбувати реально, застосування принципiв повного чи частко-
вого складання аоо поглинення призначених покарань виклю-
чауться; за таких умов кожний вирок виконууться самостiйно
(див. абз.2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 29 червня 1990 р. №6).
15. Вирiшуючи питання про зарахування до строку остаточ-
ного покарання, призначеного за сукупнiстю злочинiв на
пiдставi ч.З ст.42, покарання, вiдбутого повнiстю чи частково за
попереднiм вироком, суд повинен: а) встановити, чи яiдбувалось
покарання за попереднiм вироком; б) визначити строк покаран-
ня, вiдбутого за попереднiм вироком; в) обчислити, керуючись
правилами ч.З ст,43, строк покарання, вiдбутого за попереднiм
вироком, в показниках остаточного покарання, прiзваченого за
сукупнiстю вчинених злочинiв у наступному вироку; г) зараху-
вати покарання, вiдбуте за попереднiм вироком, до строку оста-
точного покарання, вiдобразивши це в резояготиiI частинi
наступного вироку з обовязковим посиланням на ч.З ст.42.
Якщо за попереднiм вироком покарання взагалi не iiдбувалось
(наприклад, була застосована вiдстрочка виконаннi шроку) або
призначене покарання не мау строкового характеру (наприклад,
штраф чи громадська догана), а також, коли строк вiдбутого
покарання не може бути обчислено в показниках остаточного
покарання (наприклад, позбавлення права заiматя.пежi посади
або займатись певною дiяльнiстю i позбавлення млi) зярахуван-
ня покарання, вiдбутого за попереднiм вироком, до строку пока-
рання, призначеного за сукупнiстю злозднiв, не ироводиться.
Стаття 43. Призначення покарання за кiльмома
виромами
Якщо засуджений пiеля винесення вироку, ал до пов-
ного вiдбуття покарання, вчинив новий злочмм, суд до
покарання, призначен<го за новим вироком, повнiстю
або частково приуднуу невiдбуту частину покарання за
попереднiм вироком.
При складаннi покарань у порядку, перемiненому
цiую статтею, загальний строк покарання не повинен
перевищувати макеммального строку, ве-пимхленого
для даного виду помарання. При складанмi iмтрань у
виглядi позбавлення волi загальний строк покафання не
повинен перевищувати десяти рокiв, а за злечини, по
яких законом допускауться призначення позбавлення
волi на строк бiльше десяти рокiв, не побинен
перевищувати пятнадцяти рокiв,
При складаннi рiзновидних основних покарань засто-
совуються такi положення:
а) одному дню позбавлення волi вiдповiдау один день
тримання в дисциплiнарному батальйонi;
б) одному дню позбавлення волi вiдповiдають три днi
виправних робiт;
в) (виключено);
г) штраф у поуднаннi з iншими видами покарання
виконууться самостiйно.
Рiзновиднi додатковi покарання в усiх випадмах вико-
нуються самостiйне.
(Iз змiнами, внесеними Укавом вiд 16 листопада Ювєр. /Зако-
нами вiд 6 березня 1992 р., 7 липня 1992 р. //Вiдомо>Верховноє
Ради УРСР. -1982. -№48. -Ст. 774; Вiдомостi ВермовноТ Ради Ук-
раєни. -1992. -№23. -Ст. 337; 1992. -№39. -Ст. 570).
1. Стаття 43 регламентуу порядок i особливостi призначення
покарання за кiлькома вироками. На вiдмiну вiд призначення
покарання за сукупнiстю злочинiв, коли всi цi злочини вчиненi
особою до винесення вироку хоча б за один з них, тут йдеться
про ситуацiю, що виникау при призначенйi "покарання особi, яка
пiсля винесення вироку за нопереднiй злочин (злочини), але
до повного вiдбуття покарання вчинила новий злочин
(злочини). За iилтиу рiвних умов така особа у бiльш суспiльне
небезпечною нiж та, дiє якоє утворюють множиннiсть злочинiв у
формi єх сукупностi. Ця обставйи i зумовлюу бiльш суворий
пiдхiд до покарання особи, яка засуджууться за кiлькома
ввроками;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371
й обгрунтованостi попереднього вироку, яку суд пiдтверджуу,
застосовуючи ч.З ст.42.
IЗ. При призначеннi покарання за окремий злочин (злочини),
про який стало вiдомо пiсля винесення попереднього вироку, суд
мау керуватись загальними началами призначення покарання, а
також враховувати, що мау мiсце сукупнiсть злочинiв (див.
коментар до статей 39-41, п.6 коментаря до ст.42).
14. При визначеннi остаточного покарання за сукупнiстю
злочинiв, що вiдомi суду на момент винесення останнього вироку,
суд повинен виконувати правила призначення остаточного пока-
рання, передбаченi чч.I, 2 ст.42 (див. пп.5-10 коментаря доданоє
статтi). Крiм того, суд повинен додержуватись таких положень:
1) остаточне покарання за сукупнiстю злочинiв не може бути
нижчим вiд покарання, призначеного за першим вироком,
оскiльки в таких випадках при поглиненнi або складаннi пока-
рань суд мау виходити з розмiру всього покарання, призначеного
за пертим вироком, а не з його невiдбутоє частини (див. п.10
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р.
№6 "Про практику призначення судами Украєни мiр
кримiнального покарання"; 2) якщо за попереднiм вироком до
особи були застосованi вiдстрочка виконання вироку, умовне
засудження до позбавлення волi з обовязковим залученням
засудженого до працi або умовне звiльнення з мiсць позбавлення
волi з обовязковим залученням засудженого до працi, суд при
призначеннi остаточного покарання за сукупнiстю злочинiв у
виглядi позбавлення волi мау керуватись вимогами ч.З ст.42 (див.
абз.I п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
29 червня 1990 р. №6) i виходити з того, що за попереднiм
вироком було призначене покарання у виглядi позбавлення волi;
3) якщо за попереднiм вироком до особи застосовано умовне
засудження до позбавлення волi або виправних робiт, а за новим
вироком за злочин, який вчинений до винесення вироку по
першiй справi, ця особа засуджена до покарання, яке належить
вiдбувати реально, застосування принципiв повного чи частко-
вого складання аоо поглинення призначених покарань виклю-
чауться; за таких умов кожний вирок виконууться самостiйно
(див. абз.2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 29 червня 1990 р. №6).
15. Вирiшуючи питання про зарахування до строку остаточ-
ного покарання, призначеного за сукупнiстю злочинiв на
пiдставi ч.З ст.42, покарання, вiдбутого повнiстю чи частково за
попереднiм вироком, суд повинен: а) встановити, чи яiдбувалось
покарання за попереднiм вироком; б) визначити строк покаран-
ня, вiдбутого за попереднiм вироком; в) обчислити, керуючись
правилами ч.З ст,43, строк покарання, вiдбутого за попереднiм
вироком, в показниках остаточного покарання, прiзваченого за
сукупнiстю вчинених злочинiв у наступному вироку; г) зараху-
вати покарання, вiдбуте за попереднiм вироком, до строку оста-
точного покарання, вiдобразивши це в резояготиiI частинi
наступного вироку з обовязковим посиланням на ч.З ст.42.
Якщо за попереднiм вироком покарання взагалi не iiдбувалось
(наприклад, була застосована вiдстрочка виконаннi шроку) або
призначене покарання не мау строкового характеру (наприклад,
штраф чи громадська догана), а також, коли строк вiдбутого
покарання не може бути обчислено в показниках остаточного
покарання (наприклад, позбавлення права заiматя.пежi посади
або займатись певною дiяльнiстю i позбавлення млi) зярахуван-
ня покарання, вiдбутого за попереднiм вироком, до строку пока-
рання, призначеного за сукупнiстю злозднiв, не ироводиться.
Стаття 43. Призначення покарання за кiльмома
виромами
Якщо засуджений пiеля винесення вироку, ал до пов-
ного вiдбуття покарання, вчинив новий злочмм, суд до
покарання, призначен<го за новим вироком, повнiстю
або частково приуднуу невiдбуту частину покарання за
попереднiм вироком.
При складаннi покарань у порядку, перемiненому
цiую статтею, загальний строк покарання не повинен
перевищувати макеммального строку, ве-пимхленого
для даного виду помарання. При складанмi iмтрань у
виглядi позбавлення волi загальний строк покафання не
повинен перевищувати десяти рокiв, а за злечини, по
яких законом допускауться призначення позбавлення
волi на строк бiльше десяти рокiв, не побинен
перевищувати пятнадцяти рокiв,
При складаннi рiзновидних основних покарань засто-
совуються такi положення:
а) одному дню позбавлення волi вiдповiдау один день
тримання в дисциплiнарному батальйонi;
б) одному дню позбавлення волi вiдповiдають три днi
виправних робiт;
в) (виключено);
г) штраф у поуднаннi з iншими видами покарання
виконууться самостiйно.
Рiзновиднi додатковi покарання в усiх випадмах вико-
нуються самостiйне.
(Iз змiнами, внесеними Укавом вiд 16 листопада Ювєр. /Зако-
нами вiд 6 березня 1992 р., 7 липня 1992 р. //Вiдомо>Верховноє
Ради УРСР. -1982. -№48. -Ст. 774; Вiдомостi ВермовноТ Ради Ук-
раєни. -1992. -№23. -Ст. 337; 1992. -№39. -Ст. 570).
1. Стаття 43 регламентуу порядок i особливостi призначення
покарання за кiлькома вироками. На вiдмiну вiд призначення
покарання за сукупнiстю злочинiв, коли всi цi злочини вчиненi
особою до винесення вироку хоча б за один з них, тут йдеться
про ситуацiю, що виникау при призначенйi "покарання особi, яка
пiсля винесення вироку за нопереднiй злочин (злочини), але
до повного вiдбуття покарання вчинила новий злочин
(злочини). За iилтиу рiвних умов така особа у бiльш суспiльне
небезпечною нiж та, дiє якоє утворюють множиннiсть злочинiв у
формi єх сукупностi. Ця обставйи i зумовлюу бiльш суворий
пiдхiд до покарання особи, яка засуджууться за кiлькома
ввроками;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371