ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
б) наслiдку у оглядi настання бiологiчноє
смертi потерпiлого; в) причинного звязку мiж дiянням i наслiдком.
Посягання на життя може бути здiйснене як шляхом дiє, так i
шляхом бездiяльностi. Дiя втiлюу в собi активну форму поведiнки
людини i може полягати як у безпосередньому фiзичному впливi
на органiзм потерпiлого (нанесення ударiв у життуво важливi
органи, здавлювання шиє тощо), так i зумовлювати такий вплив
через будь-якi фактори зовнiшнього середовища (дiя високоє чи
низькоє температур, електроструму, отрути, вибухових речовин,
радiоактивних матерiалiв тощо). Не виключауться посягання на
життя i шляхом психiчного впливу на потерпiлого, зокрема,
заподiяння йому психiчноє травми, шо призводить до смертi,
схиляння особи, яка не усвiдомлюу характер i значення своєх
дiй, до позбавлення життя самоє себе.
Вбивство шляхом бездiяльностi мау мiсце тодi, коли винний
не вчинив дiй, якi б вiдвернули настання смертi потерпiлого, хоча
в данiй конкретнiй ситуацiє вiн мiг i повинен був такi дiє вчинити
(вiдмова вiд годування дитини з боку матерi, ухилення вiд
лiкування хворого медичним працiвником тощо).
Наслiдок у виглядi бiологiчноє смергi потерпiлого - обовязкова
ознака вбивства, коли мова йде про склад закiнченого злочину. Вiд
бiологiчноє смертi слiд вiдрiзняти клiнiчну смерть, тобто такий стан
органiзму людини, при якому хоча i вiдбуваються припинення
дихання i зупинка роботи серця, але життуздатнiсть органiзму
зберiгауться i людина може бути повернена до життя. Протиправне
посягання, що призвело до клiнiчноє смертi потерпiлого, але
останнiй в кiнцевому пiдсумку залишився живим, за вiдповiдних
умов розглядауться як замах на умисне вбивство або як заподiяння
умисного чи необережного тяжкого тiлесного ушкодження, небез-
печного для життя в момент заподiяння.
Причинний звязок мiж дiянням i наслiдком при вбивствi
означау, що дiя або бездiяльнiсть винного у необхiдною умовою
(однiую з необхiдних умов) настанни смертi потерпiлого. При
наявностi такого звязку не мау значення, який промiжок часу
пройшов мiж посяганням на життя i настанням смертi
потерпiлого. В ухвалi у справi М., засудженого за п.б" ст.93,
судова колегiя Верховного Суду Украєни вказала: "Хоча смерть
i настала на 37 добу пiсля нанесення поранень, суд, виходячи з
того, що засуджений з великою силою наносив удари ножем в
мiсця розташування хиттуво вахлвввх (фтанiв, а тахох з раху-
ванням висновкiв експертизи про те, що смерть потерпiлого
знаходиться в безпосередньому причинному звязку iз за-
подiяними бому ушкодженнями, дiбшов правильного висновку
про наявнiсть у засудженого прямого умхслу на позбавлення
життя потерпiлого. Таким чином, довiд адвоката про те, що
значний промiжок часу мiж умисним спричиненням поранень I
смертю потерпiлого сам по собi свiдчить про вiдсутнiсть умислу
на вбивство, у неспроможним" (Информадвонний бюллетень
Верховного Суда УССР. - 1974. -№12.- С.32). Не обовязхввим
також у безпосереднiй характер причинного звязку мiж дiянням
i наслiдком. На настання смертi, крiм дiяння винноє особи,
можуть впливати й iншi фактаж, в тому числi дiє третiх осiб чи
поведiнка самого потерпiлого.
5. З субуктивно! снюрони вбивство може бути вчинене ях
умисно (статтi 93, 94, 95, 96, 97, 58, 59, 60, 190\ п. "в" ст.234),
так i з необережностi (ст.98).
Вбивство визнауться вчиненим умисно, коля винна особа
усвiдомлювала, що здiйснюу посягання на жаття iншоє люданн,
передбачала, що наслiдком iє дiяння буде (може бути) смерть
потерпiлого, i бажала (прямий умасел) або свiдомо допускала
(непрямий умисел) настання такого наслiдку.
Вирiшуючи питання про наявнiсть чи вiдсутнiсть у винного
умислу на вбввстао, слiд виходити з сукупностi всiх обставин
справи i брати до уваги тi з них, якi можуть свiдчити про бажання
чи свiдоме допущення винним смертi потерпiлого. При цьому
перш за все потрiбно враховувати спосiб, знарадця та засоби
вчинення злочину, кiлькiсть, характер та локалiзацiю
спричинених тiлесних ушкоджень, причини припинення дiй з
боку винноє особи, iє взаумовiдносини з потерпiлим, поведiнку
обох, яка передувала подiє злочину. Про умисел на позбавлення
життя свiдчить умисне нанесення пошкоджень у життуво важливi
органи потерпiлого, з результатi чого настау його смерть.
Не виключауться вiдповiдальнiсть за умисне вбивствi i у
випадку спричинення смертi при так званому невизначеному
умислi, коли винний передоачау можливiсть заподiяння будь-якоє
шкоди потерпiлому, в тому числi i смертi, i бажау або свiдомо
допускау настання такоє шкоди.
Субуктивне ставлення винного до наслiдкiв свого дiдкня у
визначальним при вiдмежуваннi умисного вбивства вiд умисного
тяжкого тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
потерпiлого (абз.2 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 1 каiтна 1994 р. №1 "Пр<э судову поактику в справах
про злочини проти життя i здоровя //Бюлетень... - С.80). При
умисному вбивствi настання смертi охоплюуться умислом ванноє
особи, в разi умисноє вини щодо заподiяння тяжких тiлесних
ушкоджень i необережностi вiдносно настання смертi потерпiлого
дiання винного мiстить склад злочину, передбаченого ч.З ст. 101
(див., наприклад, постанову президiє Тернопiльського обласного
суду в справi К. // Право Украєни.- 1992. - №1. - С.90-91).
Для вiдмежування умисного вбивства вiд заподiяння тяжкого
тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
дотерпiлого, суди повиннi ретельно дослiджувати докази, що
дють значення для зясування змiсту i спрямованостi умислу
винного. Питання про умисел необхiдно вирiшувати виходячи iз
сукупностi всiх обставин вчиненого злочину, зокрема врахову-
вати спосiб, знаряддя злочину, кiлькiсть, характер i локалiзацiю
поранень та iнших тiлесних ушкоджень, причини припинення
злочинних дiй, попередню поведiнку винного i потерпiлого, єх
взаумовiдносини (абз.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371
смертi потерпiлого; в) причинного звязку мiж дiянням i наслiдком.
Посягання на життя може бути здiйснене як шляхом дiє, так i
шляхом бездiяльностi. Дiя втiлюу в собi активну форму поведiнки
людини i може полягати як у безпосередньому фiзичному впливi
на органiзм потерпiлого (нанесення ударiв у життуво важливi
органи, здавлювання шиє тощо), так i зумовлювати такий вплив
через будь-якi фактори зовнiшнього середовища (дiя високоє чи
низькоє температур, електроструму, отрути, вибухових речовин,
радiоактивних матерiалiв тощо). Не виключауться посягання на
життя i шляхом психiчного впливу на потерпiлого, зокрема,
заподiяння йому психiчноє травми, шо призводить до смертi,
схиляння особи, яка не усвiдомлюу характер i значення своєх
дiй, до позбавлення життя самоє себе.
Вбивство шляхом бездiяльностi мау мiсце тодi, коли винний
не вчинив дiй, якi б вiдвернули настання смертi потерпiлого, хоча
в данiй конкретнiй ситуацiє вiн мiг i повинен був такi дiє вчинити
(вiдмова вiд годування дитини з боку матерi, ухилення вiд
лiкування хворого медичним працiвником тощо).
Наслiдок у виглядi бiологiчноє смергi потерпiлого - обовязкова
ознака вбивства, коли мова йде про склад закiнченого злочину. Вiд
бiологiчноє смертi слiд вiдрiзняти клiнiчну смерть, тобто такий стан
органiзму людини, при якому хоча i вiдбуваються припинення
дихання i зупинка роботи серця, але життуздатнiсть органiзму
зберiгауться i людина може бути повернена до життя. Протиправне
посягання, що призвело до клiнiчноє смертi потерпiлого, але
останнiй в кiнцевому пiдсумку залишився живим, за вiдповiдних
умов розглядауться як замах на умисне вбивство або як заподiяння
умисного чи необережного тяжкого тiлесного ушкодження, небез-
печного для життя в момент заподiяння.
Причинний звязок мiж дiянням i наслiдком при вбивствi
означау, що дiя або бездiяльнiсть винного у необхiдною умовою
(однiую з необхiдних умов) настанни смертi потерпiлого. При
наявностi такого звязку не мау значення, який промiжок часу
пройшов мiж посяганням на життя i настанням смертi
потерпiлого. В ухвалi у справi М., засудженого за п.б" ст.93,
судова колегiя Верховного Суду Украєни вказала: "Хоча смерть
i настала на 37 добу пiсля нанесення поранень, суд, виходячи з
того, що засуджений з великою силою наносив удари ножем в
мiсця розташування хиттуво вахлвввх (фтанiв, а тахох з раху-
ванням висновкiв експертизи про те, що смерть потерпiлого
знаходиться в безпосередньому причинному звязку iз за-
подiяними бому ушкодженнями, дiбшов правильного висновку
про наявнiсть у засудженого прямого умхслу на позбавлення
життя потерпiлого. Таким чином, довiд адвоката про те, що
значний промiжок часу мiж умисним спричиненням поранень I
смертю потерпiлого сам по собi свiдчить про вiдсутнiсть умислу
на вбивство, у неспроможним" (Информадвонний бюллетень
Верховного Суда УССР. - 1974. -№12.- С.32). Не обовязхввим
також у безпосереднiй характер причинного звязку мiж дiянням
i наслiдком. На настання смертi, крiм дiяння винноє особи,
можуть впливати й iншi фактаж, в тому числi дiє третiх осiб чи
поведiнка самого потерпiлого.
5. З субуктивно! снюрони вбивство може бути вчинене ях
умисно (статтi 93, 94, 95, 96, 97, 58, 59, 60, 190\ п. "в" ст.234),
так i з необережностi (ст.98).
Вбивство визнауться вчиненим умисно, коля винна особа
усвiдомлювала, що здiйснюу посягання на жаття iншоє люданн,
передбачала, що наслiдком iє дiяння буде (може бути) смерть
потерпiлого, i бажала (прямий умасел) або свiдомо допускала
(непрямий умисел) настання такого наслiдку.
Вирiшуючи питання про наявнiсть чи вiдсутнiсть у винного
умислу на вбввстао, слiд виходити з сукупностi всiх обставин
справи i брати до уваги тi з них, якi можуть свiдчити про бажання
чи свiдоме допущення винним смертi потерпiлого. При цьому
перш за все потрiбно враховувати спосiб, знарадця та засоби
вчинення злочину, кiлькiсть, характер та локалiзацiю
спричинених тiлесних ушкоджень, причини припинення дiй з
боку винноє особи, iє взаумовiдносини з потерпiлим, поведiнку
обох, яка передувала подiє злочину. Про умисел на позбавлення
життя свiдчить умисне нанесення пошкоджень у життуво важливi
органи потерпiлого, з результатi чого настау його смерть.
Не виключауться вiдповiдальнiсть за умисне вбивствi i у
випадку спричинення смертi при так званому невизначеному
умислi, коли винний передоачау можливiсть заподiяння будь-якоє
шкоди потерпiлому, в тому числi i смертi, i бажау або свiдомо
допускау настання такоє шкоди.
Субуктивне ставлення винного до наслiдкiв свого дiдкня у
визначальним при вiдмежуваннi умисного вбивства вiд умисного
тяжкого тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
потерпiлого (абз.2 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 1 каiтна 1994 р. №1 "Пр<э судову поактику в справах
про злочини проти життя i здоровя //Бюлетень... - С.80). При
умисному вбивствi настання смертi охоплюуться умислом ванноє
особи, в разi умисноє вини щодо заподiяння тяжких тiлесних
ушкоджень i необережностi вiдносно настання смертi потерпiлого
дiання винного мiстить склад злочину, передбаченого ч.З ст. 101
(див., наприклад, постанову президiє Тернопiльського обласного
суду в справi К. // Право Украєни.- 1992. - №1. - С.90-91).
Для вiдмежування умисного вбивства вiд заподiяння тяжкого
тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
дотерпiлого, суди повиннi ретельно дослiджувати докази, що
дють значення для зясування змiсту i спрямованостi умислу
винного. Питання про умисел необхiдно вирiшувати виходячи iз
сукупностi всiх обставин вчиненого злочину, зокрема врахову-
вати спосiб, знаряддя злочину, кiлькiсть, характер i локалiзацiю
поранень та iнших тiлесних ушкоджень, причини припинення
злочинних дiй, попередню поведiнку винного i потерпiлого, єх
взаумовiдносини (абз.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371