ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
дIТ або
бездiяльностi, але легковажно розраховувала на єх
вiдвернення, або не передбачала можливостi настання
таких наслiдкiв, хоч повинна була i могла єх передбачити.
1. За своєм змiстом ст.9 охоплюу два види необережноє вини:
злочинну самонадiянiсть i злочинну недбалiсть.
Злочинна самонадiянiсть буде тодi, коли особа: 1) передба-
чау можливiсть настання суспiльне небезпечних наслiдкiв своує
дiє чи бездiяльностi (iнтелектуальний момент) i 2) лепковажно
розраховуу на вiдвернення цих наслiдкiв (вольовий момент). При
цьому винний усвiдомлюу суспiльну небезпечнiсть свого дiяння
(невiдповiднiсть його закону, службовим, професiйним або за-
гальноприйнятим правилам тощо).
При злочиннiй недбалостi особа: 1) не передбачау можливостi
настання суспiльне небезпечних наслiдкiв своує дiє або
бездiяльностi; 2) повинна була передбачити такi наслiдки i
3) могла єх передбачити. У цьому випадку винний не усвiдомлюу
суспiльноє неоезпечностi своує поведiнки, тому не передбачау
можливостi настання суспiльне небезпечних наслiдкiв.
2. Злочин вважауться вчиненим за злочинноє самонадiяностi,
коли особа: 1) передбачау лише можливiсть суспiльне небез-
печних наслiдкiв своує дiє або бездiяльностi; 2) розраховуу на
реальнi сили (наприклад, знання, досвiд, вмiння, фiзичнi сили,
сили природи) або конкретнi обставини (надiйнiсть технiчних
засобiв, дiя iнших .сил тощо), якi дозволять уникнути настання
суспiльне небезпечних наслiдкiв; 3) єє розрахунки були легко-
важними (невиправданими) i такi наслiдки настали. У цьому
випадку винний, з одного боку, недостатньо оцiнив значення
обставин, якi могли викликати шкiдливi наслiдки, а з другого -
переоцiнив своє можливостi або iншi обставини, якi могли б
вiдвернути такi наслiдки. I у першому, i у другому випадках особа
дiу неооачно i легковажно. Так, водiй автомобiля, який перевищуу
граничне допустиму швидкiсть, легковажно розраховуу, що вiн
завдяки своуму досвiду та умiнню не вчинить наєзду на пiшохода,
але такий наєзд стався.
При злочиннiй самонадiяностi вiдсутну свiдоме допущення
шкiдливих наслiдкiв, оскiльки винний сподiвауться, хоча i леiко-
важно, на певнi конкретнi обставини, якi здатнi єх вiдвернути. Цим
злочинна самонадiянiсть вiдрiзняуться вiд непрямого умислу, при
якому особа свiдомо допускау настання суспiльне небезпечних
Стаття 10. Вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх
Кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягають особи,
яким до вчинення злочину минуло шiстнадцять рокiв.
Особи, якi вчинили злочин у вiцi вiд чотирнадцяти до
шiстнадцяти рокiв, пiдлягають кримiнальнiй
вiдповiдальностi лише за вбивство (статтi 93-98),
умисне заподiяння тiлесних ушкоджень, що
спричинили розлад здоровя (статтi 101-104, 106 частина
1 та 189), згвалтування (стаття 117), крадiжку (статтi 81,
861, 140, 223 1 229), грабiж (статтi 82, 861, 141, 223 1
2292), розбiй (статтi 86, 861, 142, 223 частика 2 1 229
частина 3), злiсне або особливо злiсне хулiганство
(стаття 206 частини 2 1 3), умисне знищення або пош-
кодження державного, колективного майна чи
iндивiдуального майна громадян, що спричинило тяжкi
наслiдки (статтi 89 частини 2 i 3 та 145 частина 2), а та-
кож за умисне вчинення дiй, якi можуть викликати
аварiю поєзда (стаття 78).
До особи, яка вчинила у вiцi до вiсiмнадцяти рокiв
злочин, що не становить великоє суспiльноє небезпеки,
якщо буде визнано, що ТТ виправлення можливе без за-
стосування кримiнального покарання, а також до
особи, яка до виповнення вiку, з якого можлива
кримiнальна вiдповiдальнiсть, вчинила суспiльне не-
безпечне дiяння, передбачене цим Кодексом, суд може
застосувати примусовi заходи виховного характеру, якi
не е кримiнальним покаранням.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 27 червня 1961 р.,
17 серпня 1966 р., 12 грудня 1969 р., 14 жовтня 1974 р., 23 бе-
резня 1977 р., 18 сiчня 1991 р. i Законами вiд 17червня 1992 р.,
23 грудня 1993 р. //Вiдомостi Верховноє ради УРСР. - 1961.
- №28. - Ст. 342; 1966. - №32. - Ст. 195; 1969. - №50. -
Ст. 388; 1974. - №44. - Ст. 445; 1977. - №14. - Ст. 128; 1991. -
№7. - Ст. 45; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -
№35. - Ст. 511; Голос Украєни. - 1994. - 22 сiчня).
1. Поняття "неповмашмнш" та особо, яка не досягла
вiсiмнадцятирiчного вiку", що вживаються у ст. 10 i деяких
iнших статтях КК (24, 25, 53, 117, 208), у iдентичними, тому що
неповнолiтнiми вважаються особи, якi недосягли 18-рiчного вiку
Встановлення певного мiнiмального вiку кримiнальноє
вiдповiдальностi повязане з фiзiологiчним процесом поступового
формування здатностi особи з моменту досягнення певного вiку
усвiдомлювати своє дiє i керувати ними та розумiти небезпечнiсть
вчинюваних дiй. В звязку з цим законом диференцiйований вiк
кримiнальноє вiдповiдальностi: за загальним правилом
кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягау особа, якiй до вчинення
злочину минуло 16 рокiв, i лише за вчинення злочинiв, якi
перерахованi у ч.2 ст. 10 (в тому числi за готування чи замах
щодо єх вчинення та за спiвучасть у них), - з 14-рiчного вiку.
При цьому слiд зазначити, що особи у вiцi вiд 14 до 16 рокiв не
пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi за необережнi
злочини, крiм вбивства з необережностi. Деякi злочини в силу
особливих ознак субукта або особливостей єх обуктивноє сторони
(статтi 72,208,2081).
Оскiльки статтею 10 не встановлена вiдповiдальнiсть осiб, якi
не досягли шiстнадцятирiчного вiку, за злочини, передбаченi
статтями 58, 59, ч.З ст.62, ч.З ст.бб, ст.69 ч.2 ст.71, ч.З ст.86
ч.5 ст.123, ч.З СТ.144, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 ст.190 такi дiє
винного, поуднанi з вбивством або заподiянням потерпiлому
тiлесних ушкоджень, необхiдно квалiфiкувати за статтями 93-98,
101-104, ч.I ст.IОб чи ст.189 (п.32 постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1 "Про судову практику
в справах про злочини проти життя i здоровя людини" //
Бюлетень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371
бездiяльностi, але легковажно розраховувала на єх
вiдвернення, або не передбачала можливостi настання
таких наслiдкiв, хоч повинна була i могла єх передбачити.
1. За своєм змiстом ст.9 охоплюу два види необережноє вини:
злочинну самонадiянiсть i злочинну недбалiсть.
Злочинна самонадiянiсть буде тодi, коли особа: 1) передба-
чау можливiсть настання суспiльне небезпечних наслiдкiв своує
дiє чи бездiяльностi (iнтелектуальний момент) i 2) лепковажно
розраховуу на вiдвернення цих наслiдкiв (вольовий момент). При
цьому винний усвiдомлюу суспiльну небезпечнiсть свого дiяння
(невiдповiднiсть його закону, службовим, професiйним або за-
гальноприйнятим правилам тощо).
При злочиннiй недбалостi особа: 1) не передбачау можливостi
настання суспiльне небезпечних наслiдкiв своує дiє або
бездiяльностi; 2) повинна була передбачити такi наслiдки i
3) могла єх передбачити. У цьому випадку винний не усвiдомлюу
суспiльноє неоезпечностi своує поведiнки, тому не передбачау
можливостi настання суспiльне небезпечних наслiдкiв.
2. Злочин вважауться вчиненим за злочинноє самонадiяностi,
коли особа: 1) передбачау лише можливiсть суспiльне небез-
печних наслiдкiв своує дiє або бездiяльностi; 2) розраховуу на
реальнi сили (наприклад, знання, досвiд, вмiння, фiзичнi сили,
сили природи) або конкретнi обставини (надiйнiсть технiчних
засобiв, дiя iнших .сил тощо), якi дозволять уникнути настання
суспiльне небезпечних наслiдкiв; 3) єє розрахунки були легко-
важними (невиправданими) i такi наслiдки настали. У цьому
випадку винний, з одного боку, недостатньо оцiнив значення
обставин, якi могли викликати шкiдливi наслiдки, а з другого -
переоцiнив своє можливостi або iншi обставини, якi могли б
вiдвернути такi наслiдки. I у першому, i у другому випадках особа
дiу неооачно i легковажно. Так, водiй автомобiля, який перевищуу
граничне допустиму швидкiсть, легковажно розраховуу, що вiн
завдяки своуму досвiду та умiнню не вчинить наєзду на пiшохода,
але такий наєзд стався.
При злочиннiй самонадiяностi вiдсутну свiдоме допущення
шкiдливих наслiдкiв, оскiльки винний сподiвауться, хоча i леiко-
важно, на певнi конкретнi обставини, якi здатнi єх вiдвернути. Цим
злочинна самонадiянiсть вiдрiзняуться вiд непрямого умислу, при
якому особа свiдомо допускау настання суспiльне небезпечних
Стаття 10. Вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх
Кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягають особи,
яким до вчинення злочину минуло шiстнадцять рокiв.
Особи, якi вчинили злочин у вiцi вiд чотирнадцяти до
шiстнадцяти рокiв, пiдлягають кримiнальнiй
вiдповiдальностi лише за вбивство (статтi 93-98),
умисне заподiяння тiлесних ушкоджень, що
спричинили розлад здоровя (статтi 101-104, 106 частина
1 та 189), згвалтування (стаття 117), крадiжку (статтi 81,
861, 140, 223 1 229), грабiж (статтi 82, 861, 141, 223 1
2292), розбiй (статтi 86, 861, 142, 223 частика 2 1 229
частина 3), злiсне або особливо злiсне хулiганство
(стаття 206 частини 2 1 3), умисне знищення або пош-
кодження державного, колективного майна чи
iндивiдуального майна громадян, що спричинило тяжкi
наслiдки (статтi 89 частини 2 i 3 та 145 частина 2), а та-
кож за умисне вчинення дiй, якi можуть викликати
аварiю поєзда (стаття 78).
До особи, яка вчинила у вiцi до вiсiмнадцяти рокiв
злочин, що не становить великоє суспiльноє небезпеки,
якщо буде визнано, що ТТ виправлення можливе без за-
стосування кримiнального покарання, а також до
особи, яка до виповнення вiку, з якого можлива
кримiнальна вiдповiдальнiсть, вчинила суспiльне не-
безпечне дiяння, передбачене цим Кодексом, суд може
застосувати примусовi заходи виховного характеру, якi
не е кримiнальним покаранням.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 27 червня 1961 р.,
17 серпня 1966 р., 12 грудня 1969 р., 14 жовтня 1974 р., 23 бе-
резня 1977 р., 18 сiчня 1991 р. i Законами вiд 17червня 1992 р.,
23 грудня 1993 р. //Вiдомостi Верховноє ради УРСР. - 1961.
- №28. - Ст. 342; 1966. - №32. - Ст. 195; 1969. - №50. -
Ст. 388; 1974. - №44. - Ст. 445; 1977. - №14. - Ст. 128; 1991. -
№7. - Ст. 45; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -
№35. - Ст. 511; Голос Украєни. - 1994. - 22 сiчня).
1. Поняття "неповмашмнш" та особо, яка не досягла
вiсiмнадцятирiчного вiку", що вживаються у ст. 10 i деяких
iнших статтях КК (24, 25, 53, 117, 208), у iдентичними, тому що
неповнолiтнiми вважаються особи, якi недосягли 18-рiчного вiку
Встановлення певного мiнiмального вiку кримiнальноє
вiдповiдальностi повязане з фiзiологiчним процесом поступового
формування здатностi особи з моменту досягнення певного вiку
усвiдомлювати своє дiє i керувати ними та розумiти небезпечнiсть
вчинюваних дiй. В звязку з цим законом диференцiйований вiк
кримiнальноє вiдповiдальностi: за загальним правилом
кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягау особа, якiй до вчинення
злочину минуло 16 рокiв, i лише за вчинення злочинiв, якi
перерахованi у ч.2 ст. 10 (в тому числi за готування чи замах
щодо єх вчинення та за спiвучасть у них), - з 14-рiчного вiку.
При цьому слiд зазначити, що особи у вiцi вiд 14 до 16 рокiв не
пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi за необережнi
злочини, крiм вбивства з необережностi. Деякi злочини в силу
особливих ознак субукта або особливостей єх обуктивноє сторони
(статтi 72,208,2081).
Оскiльки статтею 10 не встановлена вiдповiдальнiсть осiб, якi
не досягли шiстнадцятирiчного вiку, за злочини, передбаченi
статтями 58, 59, ч.З ст.62, ч.З ст.бб, ст.69 ч.2 ст.71, ч.З ст.86
ч.5 ст.123, ч.З СТ.144, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 ст.190 такi дiє
винного, поуднанi з вбивством або заподiянням потерпiлому
тiлесних ушкоджень, необхiдно квалiфiкувати за статтями 93-98,
101-104, ч.I ст.IОб чи ст.189 (п.32 постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1 "Про судову практику
в справах про злочини проти життя i здоровя людини" //
Бюлетень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371