ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
Отже, реальнiсть погрози
встановлюуться в кожному окремому випадку, виходячи з конк-
ретних обставин справи з урахуванням як обуктивного, так i
субуктивного критерiєв.
3. Вiд погрози вбивством слiд вiдрiзняти готування до
вбивства, що мау мiсце у випадку, коли погроза супроводжува-
лась дiями, спрямованими на С реалiзацiю.
Перебуваючи в нетверезому станi, Г. на роботi виконував
сторонню роботу. Головний iнженер радгоспу К. вiдсторонив Г.
вiд роботи. Тодi останнiй пригрозив йому вбивством. К. не надав
значення цим словам. Увечерi Г. взяв рушницю та патрон до неє
Я>
i пiшов у напрямi контори радгоспу, де в той час був К. На
запитання дружини, навiщо вiн взяв рушницю, Г. вiдповiв, що
хоче вбити головного iнженера радгоспу. Пiсля того, як Г. вийшов
з квартири, дружина повiдомила про це органам влади. В конторi
радгоспу працiвник мiлiцiє затримав Г. i вiдiбрав рушницю. На
запитання працiвника мiлiцiє, чого Г. прийшов до контори, -гой
вiдповiв: "Щоб розрахуватися з головним iнженером". Отже, дп
засудженого свiдчать, що вiн приготувався до вчинення вбивства,
але довести свiй намiр до кiнця не змiг з причин, незалежних вiд
нього. В ухвалi судовоє колегiє Верховного Суду Украєни зазна-
чауться, що погроза вбивством обмежууться дiями, якi
пiдкрiплюють єє, але не переростають в дiяльнiсть, безпосередньо
спрямовану на його вчинення. Умисел винного в цих випадках
спрямований тiльки на погрозу вбивством. Дiє Г. правильно
квалiфiкованi судом за ст. 17 i п. "в" ст.93 як готування до
вбивства К. у звязку з виконанням ним службового обовязку,
тому пiдстав до переквалiфiкацiє дiй засудженого на ст. 100 немау
//Рад.право. - 1971. - №7. - С.108).
4. Субвктшна сторона характеризууться умисною виною:
винна особа усвiдомлюу, що висловлена нею погроза здатна
викликати у потерпiлого побоювання в звязку з можливiстю єє
реалiзацiє, i бажау цього. При цьому не мау значення, чи мав
винний намiр привести погрозу у виконання.
5. Субукт - приватна особа, яка досягла шiстнадцятирiчного
вiку. Службова особа за погрозу вчинити вбивство при наявностi
необхiдних пiдстав вiдповiдау за ч.2 ст.iбб чи ч.2 ст.175.
6. Погроза вчинити вбивство може бути способом вчинення
iнших злочинiв (зокрема, передбачених статтями 86, 86, 86,
117, 118, 123\ 142, 144, 1762, 180, 188, 188 1892, 190, 206,
2172, 217, 223,228, 2292,235), складом яких вона охоплюуться
i додатковоє квалiфiкацiє за ст. 100 не вимагау (див.,наприклад,
абз.З п.8 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
27 березня 1992 р. №4 "Про судову практику в справах про
згвалтування та iншi статевi злочини"// Бюлетень.,,- С.84; абз.4
п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 25 грудня
1992 р. №12 "Про судову практику в справах про корисли i
злочини проти приватноє власностi" // Бюлетень...- С.IОО).
Стаття 101. Умисне тяжке тiлесне ушкодження
Умисне тяжке, тiлесне ушкодження, тобто, умисне
тiлесне ушкодження, небезпечне для життя в момент
заподiяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого
органу або втрату його функцiй, душевну хворобу або
iнший розлад здоровя, поуднаний з стiйкою втратою
працездатностi не менше нiж на одну третину, або
переривання вагiтностi чи непоправне знiвечення
обличчя, -
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до
восьми рокiв.
Умисне тяжке тiлесне ушкодження, вчинене спосо-
бом, що мав характер мучення або мордування, або
коли воно стался внаслiдок систематичних, хоч би й не
тяжких тiлесних ушкоджень, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
Умисне тяжке тiлесне ушкодження, внаслiдок якого
сталася смерть потерпiлого, а так само вчинене
особливо небезпечним рецидивiстом, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
дванадцяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 вересня 1962 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1962. -№37. -Ст. 461).
1. Стаття 101 передбачау вiдповiдальнiсть за злочини, спрямованi
на заподiяння шкода здоровю, єх обуктом у здоровя iншоє
лiодинн незалежно вiд його стану та аномалiй. Кримiнально-правова
охорона здоровя мау унiверсальний характер. Вона не залежить
вiд суспiльних ознак особи потерпiлого (вiк, громадянство, служ-
бове становище тощо). Кримiнальний закон однаково охороняу
здоровя як квiтучого юнака, так i здоровя безнадiйно хвороє
людини похилого вiку.
Заподiяння шкоди своуму власному здоровю утворюу склад
злочину лише в тих випадках, коли такi дiє у засобом вчинення
iншого злочину (наприклад, ухилення вiд вiйськовоє служби
шляхом членоушкодження - ст.243).
Кримiнально-правова охорона здоровя починауться з часу
народження людини i забезпечууться до самоє смертi.
Заподiяння шкоди здоровю не тягне кримiнальноє
вiдповiдальностi, якщо воно мало мiсце: 1) в станi необхiдноє
оборони, крайньоє необхiдностi чи при затриманнi злочинця
(ст. 15 i ст.iб); 2) при лiкуваннi за згодою пацiунта (шiвриклад,
ампутацiя ноги, резекцiя шлунка, пересадка нирки тощо).
2. Найбiльш поширеними злочинами проти здоровя у тiлеснi
ушкодження.
Тiлесним ушкодженням називауться протиправне i винне
заподiяння шкоди здоровю iншоє особи, яким порушено ана-
томiчну цiлiсть або фiзiологiчнi функцiє тканин чи органiв
потерпiлого при посяганнi на здоровя.
Особливiсть тiлесних ушкоджень в тому, що вони мають
зовнiшнi прояви заподiяноє здоровю шкоди - рани, переломи
кiсток, розриви шкiри i тканин, кровотечу - i ця шкода може бути
певно визначена.
Характер i тяжкiсть тiлесних ушкоджень визначауться
судово-медичною експертизою на пiдставi "Правил судово-
медичного визначення ступеня тяжкостi тiлесних ушкод-
жень", затверджених наказом мiнiстра охорони здоровя СРСР
вiд 1 Iгрудня 1978 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371
встановлюуться в кожному окремому випадку, виходячи з конк-
ретних обставин справи з урахуванням як обуктивного, так i
субуктивного критерiєв.
3. Вiд погрози вбивством слiд вiдрiзняти готування до
вбивства, що мау мiсце у випадку, коли погроза супроводжува-
лась дiями, спрямованими на С реалiзацiю.
Перебуваючи в нетверезому станi, Г. на роботi виконував
сторонню роботу. Головний iнженер радгоспу К. вiдсторонив Г.
вiд роботи. Тодi останнiй пригрозив йому вбивством. К. не надав
значення цим словам. Увечерi Г. взяв рушницю та патрон до неє
Я>
i пiшов у напрямi контори радгоспу, де в той час був К. На
запитання дружини, навiщо вiн взяв рушницю, Г. вiдповiв, що
хоче вбити головного iнженера радгоспу. Пiсля того, як Г. вийшов
з квартири, дружина повiдомила про це органам влади. В конторi
радгоспу працiвник мiлiцiє затримав Г. i вiдiбрав рушницю. На
запитання працiвника мiлiцiє, чого Г. прийшов до контори, -гой
вiдповiв: "Щоб розрахуватися з головним iнженером". Отже, дп
засудженого свiдчать, що вiн приготувався до вчинення вбивства,
але довести свiй намiр до кiнця не змiг з причин, незалежних вiд
нього. В ухвалi судовоє колегiє Верховного Суду Украєни зазна-
чауться, що погроза вбивством обмежууться дiями, якi
пiдкрiплюють єє, але не переростають в дiяльнiсть, безпосередньо
спрямовану на його вчинення. Умисел винного в цих випадках
спрямований тiльки на погрозу вбивством. Дiє Г. правильно
квалiфiкованi судом за ст. 17 i п. "в" ст.93 як готування до
вбивства К. у звязку з виконанням ним службового обовязку,
тому пiдстав до переквалiфiкацiє дiй засудженого на ст. 100 немау
//Рад.право. - 1971. - №7. - С.108).
4. Субвктшна сторона характеризууться умисною виною:
винна особа усвiдомлюу, що висловлена нею погроза здатна
викликати у потерпiлого побоювання в звязку з можливiстю єє
реалiзацiє, i бажау цього. При цьому не мау значення, чи мав
винний намiр привести погрозу у виконання.
5. Субукт - приватна особа, яка досягла шiстнадцятирiчного
вiку. Службова особа за погрозу вчинити вбивство при наявностi
необхiдних пiдстав вiдповiдау за ч.2 ст.iбб чи ч.2 ст.175.
6. Погроза вчинити вбивство може бути способом вчинення
iнших злочинiв (зокрема, передбачених статтями 86, 86, 86,
117, 118, 123\ 142, 144, 1762, 180, 188, 188 1892, 190, 206,
2172, 217, 223,228, 2292,235), складом яких вона охоплюуться
i додатковоє квалiфiкацiє за ст. 100 не вимагау (див.,наприклад,
абз.З п.8 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
27 березня 1992 р. №4 "Про судову практику в справах про
згвалтування та iншi статевi злочини"// Бюлетень.,,- С.84; абз.4
п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 25 грудня
1992 р. №12 "Про судову практику в справах про корисли i
злочини проти приватноє власностi" // Бюлетень...- С.IОО).
Стаття 101. Умисне тяжке тiлесне ушкодження
Умисне тяжке, тiлесне ушкодження, тобто, умисне
тiлесне ушкодження, небезпечне для життя в момент
заподiяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого
органу або втрату його функцiй, душевну хворобу або
iнший розлад здоровя, поуднаний з стiйкою втратою
працездатностi не менше нiж на одну третину, або
переривання вагiтностi чи непоправне знiвечення
обличчя, -
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до
восьми рокiв.
Умисне тяжке тiлесне ушкодження, вчинене спосо-
бом, що мав характер мучення або мордування, або
коли воно стался внаслiдок систематичних, хоч би й не
тяжких тiлесних ушкоджень, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
Умисне тяжке тiлесне ушкодження, внаслiдок якого
сталася смерть потерпiлого, а так само вчинене
особливо небезпечним рецидивiстом, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
дванадцяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 вересня 1962 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1962. -№37. -Ст. 461).
1. Стаття 101 передбачау вiдповiдальнiсть за злочини, спрямованi
на заподiяння шкода здоровю, єх обуктом у здоровя iншоє
лiодинн незалежно вiд його стану та аномалiй. Кримiнально-правова
охорона здоровя мау унiверсальний характер. Вона не залежить
вiд суспiльних ознак особи потерпiлого (вiк, громадянство, служ-
бове становище тощо). Кримiнальний закон однаково охороняу
здоровя як квiтучого юнака, так i здоровя безнадiйно хвороє
людини похилого вiку.
Заподiяння шкоди своуму власному здоровю утворюу склад
злочину лише в тих випадках, коли такi дiє у засобом вчинення
iншого злочину (наприклад, ухилення вiд вiйськовоє служби
шляхом членоушкодження - ст.243).
Кримiнально-правова охорона здоровя починауться з часу
народження людини i забезпечууться до самоє смертi.
Заподiяння шкоди здоровю не тягне кримiнальноє
вiдповiдальностi, якщо воно мало мiсце: 1) в станi необхiдноє
оборони, крайньоє необхiдностi чи при затриманнi злочинця
(ст. 15 i ст.iб); 2) при лiкуваннi за згодою пацiунта (шiвриклад,
ампутацiя ноги, резекцiя шлунка, пересадка нирки тощо).
2. Найбiльш поширеними злочинами проти здоровя у тiлеснi
ушкодження.
Тiлесним ушкодженням називауться протиправне i винне
заподiяння шкоди здоровю iншоє особи, яким порушено ана-
томiчну цiлiсть або фiзiологiчнi функцiє тканин чи органiв
потерпiлого при посяганнi на здоровя.
Особливiсть тiлесних ушкоджень в тому, що вони мають
зовнiшнi прояви заподiяноє здоровю шкоди - рани, переломи
кiсток, розриви шкiри i тканин, кровотечу - i ця шкода може бути
певно визначена.
Характер i тяжкiсть тiлесних ушкоджень визначауться
судово-медичною експертизою на пiдставi "Правил судово-
медичного визначення ступеня тяжкостi тiлесних ушкод-
жень", затверджених наказом мiнiстра охорони здоровя СРСР
вiд 1 Iгрудня 1978 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371