ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
пiсля закiнчення вказаного строку i в
залежностi вiд досягнення поставленоє мети настау один з двох
можливих правових наслiдкiв: звiльнення вiд" призначеного
вироком покарання або направлення для його вiдбування.
4. Умовне засудження може бути застосоване також судом
касацiйноє або наглядноє iнстанцiє.
В мотивувальнiй частинi вироку, зокрема, повиннi бути вказанi
мотиви застосування умовного засудження (див. п.5 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р. №6
"Про практику призначення судами Украєни мiр кримiнального
покарання" // Бюлетень... - С.24).
5. Пiдставою умовного засудження у сукупнiсть обставин;
що стосуються як вчиненого злочину, так i особи винного i
свiдчать про можливiсть виправлення та перевиховання засудже-
ного без реального застосування до нього призначеного судом
покарання у виглядi позбавлення волi або виправних робiт, але
в умовах обовязкового контролю за його поведiнкою з боку
вказаних у законi субуктiв.
6. Стаття 45 <е мiстить обмежень щодо застосування умовного
засудження нi за видами злочинiв, нi за колом осiб, якi єх
вчинили. Однак даний iнститут, як правило, не повинен засто-
совуватися до осiб, винних у вчиненнi тяжких злочинiв (ст. 7).
Разом з тим умовне засудження може бути застосоване до
окремих учасникiв таких злочинiв з урахуванням особи винного,
його другорядноє ролi та iнших обставин справи.
7. З особливою обережнiстю суди повиннi пiдходити до засто-
сування умовного засудження до осiб, якi хоча i визнанi винними
у менш тяжкому злочинi або злочинi, що не являу великоє
суспiльноє небезпеки, але в минулому неодноразово вчинювали
злочини, а також до осiб, до яких ранiше вже застосовувались
умовне засудження або вiдстрочка виконання вироку, оскiльки
за таких умов мета виправлення i перевиховання за допомогою
даного iнституту навряд чи може бути досягнута.
8. Умовне засудження може бути застосоване тiльки до пока-
рання в цiлому, а не до якоєсь його частини. При цьому суд може
призначити додатковi покарання, за винятком конфiскацiє майна.
9. Призначивши конкретний вид i строк покарання i вказавши
па умовний його характер, суд визначау iспитовий строк, який у
складовою частиною умовного засудження. Iспитовий строк - це
встановлений вироком суду промiжок часу, на який особа умовно
звiльняуться вiд реального вiдбування призначеного покарання i
протягом якого за нею здiйснюуться контроль, а також застосову-
ються iншi передбаченi законом форми державного i громадського
впливу з метою и виправлення та перевиховання.
Стаття 45 встановлюу iспитовий строк тривалiстю вiд одного до
трьох рокiв. Вiн може бути меншим строку призначеного пока-
рання, рiвним йому або перевищувати його, але достатнiм для
досягнення мети виправлення засудженого. Iспитовий строк
обчислюуться з моменту проголошення вироку. Його тривалiсть
не пiдлягау скороченню в заохочувальному порядку.
10. Умовний характер звiльнення вiд реального вiдбування
покарання повязаний з виконанням умовно засудженим ряду
вимог: невчинення протягом iспитового строку будь-якого
умисного або необережного злочину; недопущення систе-
матичних (три i бiльше разiв) порушень громадського порядку,
що потягли за собою застосування заходiв адмiнiстративного
стягнення або помадського впливу; засуджений, переданий для
виправлення трудовому колективу або громадськiй органiзацiє,
не повинен залишати цей колектив з метою ухилитися вiд
громадського впливу i мау довести своу виправлення.
II. Згiдно з ч.I ст. 45 застосування умовного засудження
породжуу правовiдносини, .повязанi з контролем за поведiнкою
умовно засудженого, якi базуються на обовязку субуктiв контролю
проводити з цiую особою профiлактичну i виховну роботу з метою
виправлення та перевиховання i на єх правi вимагати вiд неє
сумлiнного ставлення до випрамення протягом iспитового строку.
Субуктами контролю у органи внутрiшнiх справ, а щодо
неповнолiтнiх - також комiсiє в справах неповнолiтнiх при вико-
навчих комiтетах мiсцевих Рад народних депутатiв.
Закон допускау активну участь громадськостi у виправленнi та
перевихованнi умовно засуджених. Суд може задовольнити кло-
потання громадськоє органiзацiє або трудового колективу за
мiсцем роботи винного i передати єм умовно засудженого для
виправлення i перевиховання. Суд мау право i за вiдсутностi
клопотання покласти на певний трудовiй колектив або особу, за
єх згодою, обовязок по нагляду за умовно засудженим i прове-
денню з ним виховноє роботи (ч.4 ст. 45).
12. У разi порушення умовно засудженим будь-якоє з перелiчених
у ст. 45 умов суду надауться право дострокового скасування умов-
ного засудження з направленням засудженого для вiдбування
покарання, призначеного вироком. Про це суд виносить мотивовану
ухвалу. Офiцiйним приводом для прийняття судом такого рiшення
у подання контролюючого органу або клопотання громадськоє
органiзацiє чи трудового колективу, яким умовно засуджений був
переданий на виправлення i перевиховання.
IЗ. Вчинення умовно засудженим протягом iспитового строку
будь-якого нового злочину (умисного або необережного) тягне
призначення йому покарання за правилами, передбаченими ст. 43.
14. Якщо умовно засуджений протягом iспитового строку не
вчинюу нового злочину i при цьому умовне засудження не
скасовууться з iнших передбачених законом пiдстав, то вiн
автоматично звiльнюуться вiд покарання i вважауться таким, що
не мау судимостi (п.З ч.I ст. 55).
Стаття 46. Вiдстрочення виконання вироку
вiйськовослужбовцевi або вiйськово-
зобовязаному у воунний час
У воунний час виконання вироку про позбавлення
волi) винесеного щодо вiйськовослужбовця або
вiйськовозобовязаного, який пiдлягау призову чи
мобiлiзацiє, може бути судом вiдстрочене до
закiнчення воунних дiй з направленням засудженого в
дiючу армiю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371
залежностi вiд досягнення поставленоє мети настау один з двох
можливих правових наслiдкiв: звiльнення вiд" призначеного
вироком покарання або направлення для його вiдбування.
4. Умовне засудження може бути застосоване також судом
касацiйноє або наглядноє iнстанцiє.
В мотивувальнiй частинi вироку, зокрема, повиннi бути вказанi
мотиви застосування умовного засудження (див. п.5 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р. №6
"Про практику призначення судами Украєни мiр кримiнального
покарання" // Бюлетень... - С.24).
5. Пiдставою умовного засудження у сукупнiсть обставин;
що стосуються як вчиненого злочину, так i особи винного i
свiдчать про можливiсть виправлення та перевиховання засудже-
ного без реального застосування до нього призначеного судом
покарання у виглядi позбавлення волi або виправних робiт, але
в умовах обовязкового контролю за його поведiнкою з боку
вказаних у законi субуктiв.
6. Стаття 45 <е мiстить обмежень щодо застосування умовного
засудження нi за видами злочинiв, нi за колом осiб, якi єх
вчинили. Однак даний iнститут, як правило, не повинен засто-
совуватися до осiб, винних у вчиненнi тяжких злочинiв (ст. 7).
Разом з тим умовне засудження може бути застосоване до
окремих учасникiв таких злочинiв з урахуванням особи винного,
його другорядноє ролi та iнших обставин справи.
7. З особливою обережнiстю суди повиннi пiдходити до засто-
сування умовного засудження до осiб, якi хоча i визнанi винними
у менш тяжкому злочинi або злочинi, що не являу великоє
суспiльноє небезпеки, але в минулому неодноразово вчинювали
злочини, а також до осiб, до яких ранiше вже застосовувались
умовне засудження або вiдстрочка виконання вироку, оскiльки
за таких умов мета виправлення i перевиховання за допомогою
даного iнституту навряд чи може бути досягнута.
8. Умовне засудження може бути застосоване тiльки до пока-
рання в цiлому, а не до якоєсь його частини. При цьому суд може
призначити додатковi покарання, за винятком конфiскацiє майна.
9. Призначивши конкретний вид i строк покарання i вказавши
па умовний його характер, суд визначау iспитовий строк, який у
складовою частиною умовного засудження. Iспитовий строк - це
встановлений вироком суду промiжок часу, на який особа умовно
звiльняуться вiд реального вiдбування призначеного покарання i
протягом якого за нею здiйснюуться контроль, а також застосову-
ються iншi передбаченi законом форми державного i громадського
впливу з метою и виправлення та перевиховання.
Стаття 45 встановлюу iспитовий строк тривалiстю вiд одного до
трьох рокiв. Вiн може бути меншим строку призначеного пока-
рання, рiвним йому або перевищувати його, але достатнiм для
досягнення мети виправлення засудженого. Iспитовий строк
обчислюуться з моменту проголошення вироку. Його тривалiсть
не пiдлягау скороченню в заохочувальному порядку.
10. Умовний характер звiльнення вiд реального вiдбування
покарання повязаний з виконанням умовно засудженим ряду
вимог: невчинення протягом iспитового строку будь-якого
умисного або необережного злочину; недопущення систе-
матичних (три i бiльше разiв) порушень громадського порядку,
що потягли за собою застосування заходiв адмiнiстративного
стягнення або помадського впливу; засуджений, переданий для
виправлення трудовому колективу або громадськiй органiзацiє,
не повинен залишати цей колектив з метою ухилитися вiд
громадського впливу i мау довести своу виправлення.
II. Згiдно з ч.I ст. 45 застосування умовного засудження
породжуу правовiдносини, .повязанi з контролем за поведiнкою
умовно засудженого, якi базуються на обовязку субуктiв контролю
проводити з цiую особою профiлактичну i виховну роботу з метою
виправлення та перевиховання i на єх правi вимагати вiд неє
сумлiнного ставлення до випрамення протягом iспитового строку.
Субуктами контролю у органи внутрiшнiх справ, а щодо
неповнолiтнiх - також комiсiє в справах неповнолiтнiх при вико-
навчих комiтетах мiсцевих Рад народних депутатiв.
Закон допускау активну участь громадськостi у виправленнi та
перевихованнi умовно засуджених. Суд може задовольнити кло-
потання громадськоє органiзацiє або трудового колективу за
мiсцем роботи винного i передати єм умовно засудженого для
виправлення i перевиховання. Суд мау право i за вiдсутностi
клопотання покласти на певний трудовiй колектив або особу, за
єх згодою, обовязок по нагляду за умовно засудженим i прове-
денню з ним виховноє роботи (ч.4 ст. 45).
12. У разi порушення умовно засудженим будь-якоє з перелiчених
у ст. 45 умов суду надауться право дострокового скасування умов-
ного засудження з направленням засудженого для вiдбування
покарання, призначеного вироком. Про це суд виносить мотивовану
ухвалу. Офiцiйним приводом для прийняття судом такого рiшення
у подання контролюючого органу або клопотання громадськоє
органiзацiє чи трудового колективу, яким умовно засуджений був
переданий на виправлення i перевиховання.
IЗ. Вчинення умовно засудженим протягом iспитового строку
будь-якого нового злочину (умисного або необережного) тягне
призначення йому покарання за правилами, передбаченими ст. 43.
14. Якщо умовно засуджений протягом iспитового строку не
вчинюу нового злочину i при цьому умовне засудження не
скасовууться з iнших передбачених законом пiдстав, то вiн
автоматично звiльнюуться вiд покарання i вважауться таким, що
не мау судимостi (п.З ч.I ст. 55).
Стаття 46. Вiдстрочення виконання вироку
вiйськовослужбовцевi або вiйськово-
зобовязаному у воунний час
У воунний час виконання вироку про позбавлення
волi) винесеного щодо вiйськовослужбовця або
вiйськовозобовязаного, який пiдлягау призову чи
мобiлiзацiє, може бути судом вiдстрочене до
закiнчення воунних дiй з направленням засудженого в
дiючу армiю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371