ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
233, 235, 239, 244, 249, 250, 251, 252, 253, 254, а
СТ.262 передбачау дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, якщо вiдсутнi
обтяжуючi обставини.
7 жовтня 1993 р. Президент Украєни Указом №431/93 "Про
тимчасовi статути Збройних Сил Украєни" (Голос Украєни. -
1993. - IЗ жовтня) в числi iнших затвердив i Тимчасовий
дисциплiнарний статут Збройних Сил Украєни, який у чинним до
введення в дiю статуту, затвердженого Верховною Радою Ук-
раєни вiдповiдно до Закону "Про оборону Украєни" (див. ст.З
згаданого Указу).
Ст. 48 Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил
Украєни установлюу, що в тих випадках, коли за вчинений
вiйськовий злочин вiдповiдним законом передбачена можливiсть
застосування заходiв дисциплiнарного стягнення, командир (на-
чальник), враховуючи обставини й наслiдки цього злочину,
вирiшуу, передати матерiали на винну особу прокуроровi з
нагляду за дотриманням законiв у Збройних Силах Украєни або
обмежитися дисциплiнарним стягненням. Вирiшення цього
питання та визначення самого засобу дисциплiнарного стягнення
належить у такому випадку тому командиру (начальнику), вiд
якого по закону залежить передача матерiалiв прокуроровi з
нагляду за дотриманням законiв у Збройних Силах Украєни або
обмежитися дисциплiнарним стягненням. Вирiшення цього
питання та визначення самого засобу дисциплiнарного стягнення
належить у такому випадку тому командиру (начальнику), вiд
якого за законом залежить передача матерiалiв прокуроровi з
нагляду за додержанням законiв у Збройних Силах Украєни.
При цьому накладене на вiйськовослужбовця дисциплiнарне
стягнення за вчинений злочин не звiльняу його вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi (ч.3ст.48 вказаного статуту) (Тимчасовi статути
Збройних Сил Украєни. - Києв. - 1993. - С.45).
Вирiшуючи питання про застосування дисциплiнарного стяг-
нення до вiйськовослужбовця, що вчинив дiє, в яких маються
ознаки вiйськового злочину, вiдповiдний командир може урахо-
вувати помякшуючi обставини, якi вiдносяться як до вчиненого
дiяння, так i до особи правопорушника.
. Стаття 232. Непокора
а) Непокора, тобто вiдкрита вiдмова виконати наказ на-
чальника, а так само Iнше умисне невиконання наказу -
карауться позбавленням волi на строк вiд одного року
до пяти рокiв.
б) Те саме дiяння, коли воно вчинене групою осiб або
спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
в) Непокора, вчинена у воунний час або в бойовiй
обстановцi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
1. За своєм службовим становищем i вiйськовим званням один
вiйськовослужбовець по вiдношенню до iншого може бути на-
чальником чи пiдлеглим.
Командир (начальник) мау право давати накази, пiдлеглi
зобовязанi беззастережно пiдкорятися начальникам (ст.6
Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил Украєни /
Тимчасовi статути Збройних Сил Украєни. - Києв, 1993). Непо-
кора у небезпечним вiйськовим злочином, що посягау на уста-
новлений порядок пiдлеглостi i породжуу неорганiзованiсть i
безладдя у вiйськах, порушуу твердий статутний порядок, не-
гативно позначауться на боуготовностi та боуздатностi вiйськ.
2. З обуктивноє сторони непокора виражауться у вiдкритiй
вiдмовi вiд виконання наказу або в iншому навмисному невико-
наннi наказу.
Наказ (службове розпорядження) - це обовязкова для
виконання вимога командира (начальника) про вчинення чи
невчинення пiдлеглим якоєсь дiє по службi. Наказ може бути
вiдданий письмово або усно, безпосередньо пiдлеглому чи через
iнших осiб. У деяких випадках спецiальними актами передбачена
визначена форма вiддання наказу, яка повинна додержуватися.
Наприклад, з питань витрати грошей вимагауться письмовий
наказ начальника-розпорядника цих коштiв.
Вiдповiдальнiсть за ст.232. настау за невиконання наказу,
який мiстить конкретну вимогу, що зверина до визначеноє
особи або визначеноє групи осiб. Невнимания вимог за-
гальних обовязкових норм, що мiстяться у статутах,
порадниках, iнструкцiях, наказах, якi мають загальний харак-
тер i установленi визначенi функцiє чи норми поведiнки, не
може розглядатися як непокора. Вiдповiдальнiсть за невико-
нання таких загальних розпоряджень може наставати як за
халатне ставлення до служби. За порушення ж статутних
правил караульноє (вартовоє) служби, правил поводження iз
зброую, а також iз речовинами та предметами, що являють
пiдвищену небезпеку для оточуючих, правил водiння та
експлуатацiє машин i т. iн. вiдповiдальнiсть настау за
спецiальними нормами КК.
Вiдкрита вiдмова вiд виконання наказу виражауться в
уснiй або письмовiй заявi пiдлеглого про небажання викону-
вати одержаний ним наказ чи мовчазне демонстративне вчине-
ння дiй, якi свiдчать про те, що наказ не <уде виконуватися.
Суспiльна небезпечнiсть (злочиннiсть) дiяння вiдсутня, якщо
непокора являу собою невиконання незаконного наказу
(вiдданого неналежною особою, не в належнiй формi тощо).
Кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться i в разi, коли
причиною непокори у наказ, виконання якого повязане iз
вчиненням злочину. В цьому випадку враховууться правило про
крайню необхiднiсть.
3. При iншому навмисному невиконаннi наказу особа, яка
одержала наказ, вiдкрито не заявляу, що вона не буде виконувати
наказ начальника, але i не виконуу його (навмисно не виконуу
зазначених у наказi дiй, вчинюу дiє, якi забороненi наказом, або
неточно виконуу вимоги, що мiстяться у наказi).
Непокора вважауться закiнченим злочином з моменту
вiдкритоє вiдмови вiд виконання наказу або з моменту навмисного
його невиконання, незалежно вiд настання наслiдкiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371
СТ.262 передбачау дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, якщо вiдсутнi
обтяжуючi обставини.
7 жовтня 1993 р. Президент Украєни Указом №431/93 "Про
тимчасовi статути Збройних Сил Украєни" (Голос Украєни. -
1993. - IЗ жовтня) в числi iнших затвердив i Тимчасовий
дисциплiнарний статут Збройних Сил Украєни, який у чинним до
введення в дiю статуту, затвердженого Верховною Радою Ук-
раєни вiдповiдно до Закону "Про оборону Украєни" (див. ст.З
згаданого Указу).
Ст. 48 Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил
Украєни установлюу, що в тих випадках, коли за вчинений
вiйськовий злочин вiдповiдним законом передбачена можливiсть
застосування заходiв дисциплiнарного стягнення, командир (на-
чальник), враховуючи обставини й наслiдки цього злочину,
вирiшуу, передати матерiали на винну особу прокуроровi з
нагляду за дотриманням законiв у Збройних Силах Украєни або
обмежитися дисциплiнарним стягненням. Вирiшення цього
питання та визначення самого засобу дисциплiнарного стягнення
належить у такому випадку тому командиру (начальнику), вiд
якого по закону залежить передача матерiалiв прокуроровi з
нагляду за дотриманням законiв у Збройних Силах Украєни або
обмежитися дисциплiнарним стягненням. Вирiшення цього
питання та визначення самого засобу дисциплiнарного стягнення
належить у такому випадку тому командиру (начальнику), вiд
якого за законом залежить передача матерiалiв прокуроровi з
нагляду за додержанням законiв у Збройних Силах Украєни.
При цьому накладене на вiйськовослужбовця дисциплiнарне
стягнення за вчинений злочин не звiльняу його вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi (ч.3ст.48 вказаного статуту) (Тимчасовi статути
Збройних Сил Украєни. - Києв. - 1993. - С.45).
Вирiшуючи питання про застосування дисциплiнарного стяг-
нення до вiйськовослужбовця, що вчинив дiє, в яких маються
ознаки вiйськового злочину, вiдповiдний командир може урахо-
вувати помякшуючi обставини, якi вiдносяться як до вчиненого
дiяння, так i до особи правопорушника.
. Стаття 232. Непокора
а) Непокора, тобто вiдкрита вiдмова виконати наказ на-
чальника, а так само Iнше умисне невиконання наказу -
карауться позбавленням волi на строк вiд одного року
до пяти рокiв.
б) Те саме дiяння, коли воно вчинене групою осiб або
спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
в) Непокора, вчинена у воунний час або в бойовiй
обстановцi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
1. За своєм службовим становищем i вiйськовим званням один
вiйськовослужбовець по вiдношенню до iншого може бути на-
чальником чи пiдлеглим.
Командир (начальник) мау право давати накази, пiдлеглi
зобовязанi беззастережно пiдкорятися начальникам (ст.6
Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил Украєни /
Тимчасовi статути Збройних Сил Украєни. - Києв, 1993). Непо-
кора у небезпечним вiйськовим злочином, що посягау на уста-
новлений порядок пiдлеглостi i породжуу неорганiзованiсть i
безладдя у вiйськах, порушуу твердий статутний порядок, не-
гативно позначауться на боуготовностi та боуздатностi вiйськ.
2. З обуктивноє сторони непокора виражауться у вiдкритiй
вiдмовi вiд виконання наказу або в iншому навмисному невико-
наннi наказу.
Наказ (службове розпорядження) - це обовязкова для
виконання вимога командира (начальника) про вчинення чи
невчинення пiдлеглим якоєсь дiє по службi. Наказ може бути
вiдданий письмово або усно, безпосередньо пiдлеглому чи через
iнших осiб. У деяких випадках спецiальними актами передбачена
визначена форма вiддання наказу, яка повинна додержуватися.
Наприклад, з питань витрати грошей вимагауться письмовий
наказ начальника-розпорядника цих коштiв.
Вiдповiдальнiсть за ст.232. настау за невиконання наказу,
який мiстить конкретну вимогу, що зверина до визначеноє
особи або визначеноє групи осiб. Невнимания вимог за-
гальних обовязкових норм, що мiстяться у статутах,
порадниках, iнструкцiях, наказах, якi мають загальний харак-
тер i установленi визначенi функцiє чи норми поведiнки, не
може розглядатися як непокора. Вiдповiдальнiсть за невико-
нання таких загальних розпоряджень може наставати як за
халатне ставлення до служби. За порушення ж статутних
правил караульноє (вартовоє) служби, правил поводження iз
зброую, а також iз речовинами та предметами, що являють
пiдвищену небезпеку для оточуючих, правил водiння та
експлуатацiє машин i т. iн. вiдповiдальнiсть настау за
спецiальними нормами КК.
Вiдкрита вiдмова вiд виконання наказу виражауться в
уснiй або письмовiй заявi пiдлеглого про небажання викону-
вати одержаний ним наказ чи мовчазне демонстративне вчине-
ння дiй, якi свiдчать про те, що наказ не <уде виконуватися.
Суспiльна небезпечнiсть (злочиннiсть) дiяння вiдсутня, якщо
непокора являу собою невиконання незаконного наказу
(вiдданого неналежною особою, не в належнiй формi тощо).
Кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться i в разi, коли
причиною непокори у наказ, виконання якого повязане iз
вчиненням злочину. В цьому випадку враховууться правило про
крайню необхiднiсть.
3. При iншому навмисному невиконаннi наказу особа, яка
одержала наказ, вiдкрито не заявляу, що вона не буде виконувати
наказ начальника, але i не виконуу його (навмисно не виконуу
зазначених у наказi дiй, вчинюу дiє, якi забороненi наказом, або
неточно виконуу вимоги, що мiстяться у наказi).
Непокора вважауться закiнченим злочином з моменту
вiдкритоє вiдмови вiд виконання наказу або з моменту навмисного
його невиконання, незалежно вiд настання наслiдкiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371