ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
I ст.423 КПК).
В ухвалi у справi Т. судова колегiя Верховного Суду Украєни
зазначила, що, незважаючи на те, що комiсiую експертiв визна-
но, єдо вiн не страждау на хронiчну душевну хворобу, а перебувау
в затяжному реактивному станi (депресивний синдром), який
позбавляу його можливостi усвiдомлювати своє дiє аго керувати
ними, обгрунтованим у застосування до нього примусового захо-
ду медичного характеру, оскiльки зi змiсту ст.12 КК та ст.416
КПК випливау, що застосування заходiв медичного характеру
допускауться не лише до осiб з хронiчним душевним захворю-
ванням, але й до осiб, що мають тимчасовий розлад душевноє
дiяльностi, який настав пiсля вчинення злочину (див. Рад. право.
-1971.- №1. -С.104).
Стаття 13. Примусовi заходи медичного характеру
До осiб, якi вчинили суспiльне небезпечнi дiяння в
станi неосудностi або вчинили такi дiяння в станi осуд-
ностi, але захворiли до винесення вироку або пiд час
вiдбування покарання на душевну хворобу) що позбав-
ляу єх можливостi усвiдомлювати своє дiє або керувати
ними, судом може бути застосовано такi примусовi за-
ходи медичного характеру, що здiйснюються
лiкувальними закладами органiв охорони здоровя:
1) помiщення в психiатричну лiкарню з звичайним на-
глядом;
2) помiщення в психiатричну лiкарню з посиленим на-
глядом;
3) помiщення в психiатричну лiкарню з суворим наглядом.
Суд, визнавши необхiдним призначити примусовий
захiд медичного характеру, обирау його вид залежно
вiд душевного захворювання особи, характеру i ступеня
суспiльноє небезпечностi вчиненого нею дiяння.
Помiщення в психiатричну лiкарню з звичайним нагля-
дом може бути застосоване судом щодо душевнохворо-
го, який за своєм психiчним станом 1 характером вчине-
ного суспiльне небезпечного дiяння потребуу тримання
в лiкарнi I лiкування в примусовому порядку.
Помiщення в психiатричну лiкарню з посиленим на-
глядом може бути застосоване судом щодо душевно-
хворого, який вчинив суспiльне небезпечне дiяння, не
звязане з посяганням на життя громадян, 1 за
психiчним станом не являв загрози для оточуючих, але
потребуу тримання в лiкарнi 1 лiкування в умовах
посиленого нагляду.
Помiщення в психiатричну лiкарню з суворим нагля-
дом може бути застосоване судом щодо душевнохворо-
го, який за своєм психiчним станом i характером вчине-
ного суспiльне небезпечного дiяння являу особливу не-
безпеку для суспiльства 1 потребуу тримання в лiкарнi I
лiкування в умовах суворого нагляду.
Осiб, помiщених у психiатричнi лiкарнi з посиленим
або суворим наглядом, тримають в умовах, що виклю-
чають можливiсть вчинення ними нового суспiльне не-
безпечного дiяння.
Якщо не буде визнано необхiдним застосування до
душевнохворого примусових заходiв медичного харак-
теру, а так само в разi припинення застосування таких
заходiв суд може передати його на пiклування родичам
чи опiкунам при обовязковому лiкарському наглядi.
(В редакцiє Указу вiд 10 лютого 1988 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Ради УРСР. -1988. -№8. -Ст. 212).
I. Застосування примусових заходiв медичного характеру що-
до осiб, якi вчинили сусгiiльно небезпечнi дiяння, допускауться
тiльки на пiдставi i в порядку, передбачених законами Украєни
(ст.9 Основ законодавства Украєни про охорону здоровя, затвер-
джених 19 листопада 1992 р.// Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1993. -№4.- Ст.i9). Примусовi заходи медичного
характеру, передбаченi ст. I З КК, - це заходи державного
примусу, застосовуванi судом до осiб, якi вчинили суспiльне
небезпечнi дiяння в станi неосудностi або в станi осудностi, але
захворiли до винесення вироку чи пiд час вiдбування покарання
на душевну хворобу, що позбавляу єх мохливостi усвiдомлювати
своє дiє або керувати ними. Цi заходи не у покаранням, не тягнуть
судимостi i не переслiдують мети виправлення, а застосовуються
для лiкування i соцiальноє реадаптацiє душевнохворих, запобiгання
вчиненню ними нових суспiльне небезпечних дiянь, а також для
охорони єх самих. Вони застосовуються у передбачених законом
випадках незалежно вiд бажання хворого, його законних пред-
ставникiв чи родичiв, змiнюються i припиняються лише судом.
2. Застосування згадуваних у ст. 13 примусових заходiв
медичного характеру у правом, а не обовязком суду. Цi заходи
можуть застосовуватись лише до осiб, якi вчинили передбаченi
кримiнальним законом дiяння, що становлять значну суспiльну
небезпеку. Самi ж особи, з врахуванням вчинених ними дiянь i
єх хворооливого стану, у суспiльне небезпечними (ч.2 ст.416
К ПК). Не можуть застосовуватися примусовi заходи медичного
характеру, якщо особа, яка вчинила суспiльне небезпечне дiяння
в станi неосудностi або захворiла на душевну хворобу пiсля
вчинення злочину, до винесення ухвали видужала чи П
психiчний стан змiнився настiльки, що вона перестала бути
суспiльне небезпечною (а6з.2 п.10 постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 19 березня 1982 р. №2 "Про судову
практику по застосуванню примусових заходiв медичного харак-
теру" //Бюлетень... - С.239). При звiльненнi вiд подальшого
вiдсування покарання засудженого, який захворiв на хронiчну
душевну хворобу, суддя вправi застосувати примусовi заходи
медичного характеру або передати його на пiклування органiв
охорони здоровя (ч.2 ст.408 КПК). У тому разi, коли засуджений
петребуу примусового лiкування, в постановi, з врахуванням
вимог ст. I З КК, необхiдно вказати, до якого типу лiкувальноє
установи його мау бути помiщено (п.4 постанови Пленуму Вер-
ховного Суду Украєни вiд 28 вересня 1973 р. №8 "Про практику
застосування судами законодавства про звiльнення вiд вiдбуття
покарання засуджених, якi захворiли на тяжку хворобу" //
Бюлетень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371
В ухвалi у справi Т. судова колегiя Верховного Суду Украєни
зазначила, що, незважаючи на те, що комiсiую експертiв визна-
но, єдо вiн не страждау на хронiчну душевну хворобу, а перебувау
в затяжному реактивному станi (депресивний синдром), який
позбавляу його можливостi усвiдомлювати своє дiє аго керувати
ними, обгрунтованим у застосування до нього примусового захо-
ду медичного характеру, оскiльки зi змiсту ст.12 КК та ст.416
КПК випливау, що застосування заходiв медичного характеру
допускауться не лише до осiб з хронiчним душевним захворю-
ванням, але й до осiб, що мають тимчасовий розлад душевноє
дiяльностi, який настав пiсля вчинення злочину (див. Рад. право.
-1971.- №1. -С.104).
Стаття 13. Примусовi заходи медичного характеру
До осiб, якi вчинили суспiльне небезпечнi дiяння в
станi неосудностi або вчинили такi дiяння в станi осуд-
ностi, але захворiли до винесення вироку або пiд час
вiдбування покарання на душевну хворобу) що позбав-
ляу єх можливостi усвiдомлювати своє дiє або керувати
ними, судом може бути застосовано такi примусовi за-
ходи медичного характеру, що здiйснюються
лiкувальними закладами органiв охорони здоровя:
1) помiщення в психiатричну лiкарню з звичайним на-
глядом;
2) помiщення в психiатричну лiкарню з посиленим на-
глядом;
3) помiщення в психiатричну лiкарню з суворим наглядом.
Суд, визнавши необхiдним призначити примусовий
захiд медичного характеру, обирау його вид залежно
вiд душевного захворювання особи, характеру i ступеня
суспiльноє небезпечностi вчиненого нею дiяння.
Помiщення в психiатричну лiкарню з звичайним нагля-
дом може бути застосоване судом щодо душевнохворо-
го, який за своєм психiчним станом 1 характером вчине-
ного суспiльне небезпечного дiяння потребуу тримання
в лiкарнi I лiкування в примусовому порядку.
Помiщення в психiатричну лiкарню з посиленим на-
глядом може бути застосоване судом щодо душевно-
хворого, який вчинив суспiльне небезпечне дiяння, не
звязане з посяганням на життя громадян, 1 за
психiчним станом не являв загрози для оточуючих, але
потребуу тримання в лiкарнi 1 лiкування в умовах
посиленого нагляду.
Помiщення в психiатричну лiкарню з суворим нагля-
дом може бути застосоване судом щодо душевнохворо-
го, який за своєм психiчним станом i характером вчине-
ного суспiльне небезпечного дiяння являу особливу не-
безпеку для суспiльства 1 потребуу тримання в лiкарнi I
лiкування в умовах суворого нагляду.
Осiб, помiщених у психiатричнi лiкарнi з посиленим
або суворим наглядом, тримають в умовах, що виклю-
чають можливiсть вчинення ними нового суспiльне не-
безпечного дiяння.
Якщо не буде визнано необхiдним застосування до
душевнохворого примусових заходiв медичного харак-
теру, а так само в разi припинення застосування таких
заходiв суд може передати його на пiклування родичам
чи опiкунам при обовязковому лiкарському наглядi.
(В редакцiє Указу вiд 10 лютого 1988 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Ради УРСР. -1988. -№8. -Ст. 212).
I. Застосування примусових заходiв медичного характеру що-
до осiб, якi вчинили сусгiiльно небезпечнi дiяння, допускауться
тiльки на пiдставi i в порядку, передбачених законами Украєни
(ст.9 Основ законодавства Украєни про охорону здоровя, затвер-
джених 19 листопада 1992 р.// Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1993. -№4.- Ст.i9). Примусовi заходи медичного
характеру, передбаченi ст. I З КК, - це заходи державного
примусу, застосовуванi судом до осiб, якi вчинили суспiльне
небезпечнi дiяння в станi неосудностi або в станi осудностi, але
захворiли до винесення вироку чи пiд час вiдбування покарання
на душевну хворобу, що позбавляу єх мохливостi усвiдомлювати
своє дiє або керувати ними. Цi заходи не у покаранням, не тягнуть
судимостi i не переслiдують мети виправлення, а застосовуються
для лiкування i соцiальноє реадаптацiє душевнохворих, запобiгання
вчиненню ними нових суспiльне небезпечних дiянь, а також для
охорони єх самих. Вони застосовуються у передбачених законом
випадках незалежно вiд бажання хворого, його законних пред-
ставникiв чи родичiв, змiнюються i припиняються лише судом.
2. Застосування згадуваних у ст. 13 примусових заходiв
медичного характеру у правом, а не обовязком суду. Цi заходи
можуть застосовуватись лише до осiб, якi вчинили передбаченi
кримiнальним законом дiяння, що становлять значну суспiльну
небезпеку. Самi ж особи, з врахуванням вчинених ними дiянь i
єх хворооливого стану, у суспiльне небезпечними (ч.2 ст.416
К ПК). Не можуть застосовуватися примусовi заходи медичного
характеру, якщо особа, яка вчинила суспiльне небезпечне дiяння
в станi неосудностi або захворiла на душевну хворобу пiсля
вчинення злочину, до винесення ухвали видужала чи П
психiчний стан змiнився настiльки, що вона перестала бути
суспiльне небезпечною (а6з.2 п.10 постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 19 березня 1982 р. №2 "Про судову
практику по застосуванню примусових заходiв медичного харак-
теру" //Бюлетень... - С.239). При звiльненнi вiд подальшого
вiдсування покарання засудженого, який захворiв на хронiчну
душевну хворобу, суддя вправi застосувати примусовi заходи
медичного характеру або передати його на пiклування органiв
охорони здоровя (ч.2 ст.408 КПК). У тому разi, коли засуджений
петребуу примусового лiкування, в постановi, з врахуванням
вимог ст. I З КК, необхiдно вказати, до якого типу лiкувальноє
установи його мау бути помiщено (п.4 постанови Пленуму Вер-
ховного Суду Украєни вiд 28 вересня 1973 р. №8 "Про практику
застосування судами законодавства про звiльнення вiд вiдбуття
покарання засуджених, якi захворiли на тяжку хворобу" //
Бюлетень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371