Тоді починалися вес-
няні хороводи. А які ви знаєте хороводи?
— Кривий танець!
— Шум!
— У довгої лози!
— Король!
Молодці! Найдавнішим магічним танком, який мав
закликати весну, відображати річний рух сонця, був
«Кривий танець». Давайте ж і ми закличемо весну сво-
їм «Кривим танком».
А ми кривого танцю йдем, танцю йдем,
а ми йому кінця не знайдем, не знайдем!
Та вода по каменю, та вода по білому
стиха йде, стиха йде.
Ішли дівчата через двір, через двір,
На них хусточки, як мак цвів,
як мак цвів!
Стали хусточки маяти, маяти.
Стала діброва палати, палати.
Стал.и дівчата гасити, гасити,
цебрами воду носити, носити.
ОкЦьки в цебрі водиці, водиці.
стільки у дівчат правдиці, правдиці.
А ми кривого танцю йдем, танцю йдем,
а ми йому кінця не знайдем, не знайдем.
Ішли дівчата через д'.ір,
через двір.
121
На них хусточки, як мак цвів,
як мак цвів!
Стали хусточки маяти, маяти,
Стала діброва палати, палати.
Стали парубки гасити, гасити,
решетом воду носити, носити.
Скільки у решеті водиці, водиці,
стільки в парубків правдиці, правдиці.
(Зап. Л. І. Ященко. «Радянська школа», 1989.— № 5.).
Ви ще знаєте й інший хоровод — «У довгої лози».
Давайте і цей відтворимо, щоб швидше весна прийшла.
У довгої лози,
Пасли хлопці кози.
а дівчата-козснята,
та й померзли, ноженята,
Ой дівоньки гожі,
видайте ті кози,
в кривім танцю походжаймо
та ніженьки з:гріваймо!
Я кривого танцю
не виведу кінця.
Треба його виводити,
кінець йому знаходити!
(Ігри та пісні.—К.: Вид-во АН УРСР, 1963).
А тепер запитання до всіх.
Подивімося на малюнок нашого хороводу. Чому йому
немає ні початку, ні кінця? Що так рухалось? Сонечко.
На літо, на осінь, на зиму, на весну. Отже, наш танець
відтворює рух сонця протягом року.
А весна вже буяє. Трава зеленіє. Пішла в поле худо-
ба. Розцвіли перші квіти. Дівчата плетуть вінки, співа-
ють, звертаючись до весни:
Ой ти ве но красна,
Що ти нам принесла?
Принесла я вам літо,
зеленеє жито!
Хлопцям по кийочку —
статочок гонити.
Дівкам по віночку —
у танок хо~и:и!
(Зап. Л. І. Ященко: «Радянська школа», 1989.— .V» 5).
Дівчатка водять танок по травці-муравці і співають:
— Травко-муравко,
чом ти чорна, не зелена?
Чи тя коні притоптали?
Чи тя гуси вискубали/
122
І
— Мене коні не топтали,
ані гуси не скубали.
А по мені дівчаточка
виводили ягілочки.
Червоними чобітками,
золотими підковами!
(Зап. Л. І. Ященко: «Радянська школа», 1989.—№ 5).
Настав травень. Пора сіяти просо, гречку, маївку,
мак, горох, огірочки, інші культури, які люблять теплу,
пухку землю. А, посіявши, заклинали майбутній уро-
жай. Як заклинали? Хто розкаже? Які магічні дії ви
знаєте?
— Стародавні слов'яни заклинали врожай так. Ста-
вали в коло, співали, примовляли і проказували все, як
має бути в природі. Наприклад, гра «Мак». Показува-
ли, як його сіють, як він сходить, росте, цвіте, до-
стигає.
Люди вірили в те, що все це відбудеться насправді,
вірили в силу чарівного слова. Відтворімо ж цю давню
українську гру, щоб гарно вродив мак.
Діти стають у коло, одна дівчинка посередині пока-
зує, приспівуючи:
— Чижику, чижику,
Пташечко маленька!
Скажи нам, скажи нам,
Як у полі сіють мак?
— Отак, отак, так у полі
Сіють мак! (2 р.)
— Чижику, чижику,
Пташгчко маленька!
Скажи нам, скажи нам,
Як у полі росте мак?
— Отак, отак у полі росте мак! (2 р.)
— Чижику, чижику,
Пташечко маленька!
Скажи нам, скажи нам,
як у полі цвіте мак?
— Отак, отак, так у полі цвіте мак!
і т. д. (2 р.)
— А я знаю ще іншу заклинальну гру. Це— «Гру-
шечка». Вона дуже подібна до «Маку» й дуже проста.
Давайте зараз спробуємо її вивчити.
Стають у коло, всередині — «грушечка», спікають і
все показують:
Ой вийду я за ворітечка,
Свою грушку посаджу, посаджу.
Ой вийду я за ворітечка,
Свою грушку піділлю, піділлю,
123
Ой вийду я за ворітечка,
Моя грушка вже росте, вже росте,
Ой вийду я за ворітечка,
Моя грушка зацвіла, зацвіла.
Ой вийду я за ворітечка,
Моя грушка паліє, паліє.
Ой вийду я за ворітечка,
Свою грушку потрясу, потрясу.
(Зап. Л. І. Я щен ко).
А тепер знову запитання до всіх. Чому всі ці ігри
відбувалися у колі? І не лише ці, а й інші дитячі ігри —
все колом? Що означає те коло?
— Коло — це сонце.
— Правильно, коло зображало весняне сонце. До
сонця зверталися і давні українці, бо від нього залежав
урожай.
А ще українські дівчата завивали огірочки. Це теж
хоровод.
Ой питається мати дочки,
Чи садила огірочки?
Най ся в'ють, най ся в'ють!
Ой садила, поливала,
Бо ся гості сподівала.
Най ся в'ють, най ся в'ють!
Ой вийтеся, огірочки,
У зелені куп'яночки.
Най ся в'ють, най ся в'ють!
Ой приходьте, парубочки,
4 Вибирати огірочки.
То ж ся в'ють, то ж ся в'ють!
Огірочки зелененькі,
Завивайтеся, завивайтеся!
А ви, хлопці молоденькі,
Женихайтеся, женихайтеся!
А котрі жовтятки,
так то наші парубки!
Після таких чарівних ігор та хороводів хлібороби
уже, певно, сподівалися на гарний урожай. Збереглася
в нашому селі ще одна давньоукраїнська гра «Просо».
Я хочу, щоб ви зараз її виконали. А я розповім про
неї.
— А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід Ладо, сіяли, сіяли.
— А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід Ладо, витопчем, витопчем.
— Оп чим же вам витоптать, витоптать,
Ой е)'.-} Ладо, витоптать, витоптать?
— А хи коней пустимо, пустимо,
Ой дід Ладо, пустимо, пустимо,
124
— А ми коні викупим, викупим,
Ой дід Ладо, викупим, викупим.
— Ой чим же вам викупить, викупить,
Ой дід Ладо, викупить, викупить?
— А ми дамо сто рубл:в, сто рублів
Ой дід Ладо, сто рублів, сто рублів.
— Ми сто рублів не візьмем, не візьмем,
Ой дід Ладо, не візьмем, не візьмем,
— А ми дамо дівчину, дівчину.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68